Home » ДСТУ EN 913 УСТАТКОВАННЯ ГІМНАСТИЧНЕ. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

ДСТУ EN 913 УСТАТКОВАННЯ ГІМНАСТИЧНЕ. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

УСТАТКОВАННЯ ГІМНАСТИЧНЕ

Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

GYMNASTIC EQUIPMENT

General safety requirements and test methods

Чинний від___________

 

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей документ визначає загальні вимоги безпеки та методи випробування для всіх зразків гімнастичного та спортивного устатковання та для всіх зразків устатковання для фізичного виховання, тренувань та змагань, призначених для використання під наглядом компетентної особи та не визначених в інших, окремих, стандартах та/або правилах федерації.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наведені нижче нормативні документи необхідні для застосування цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки наведені видання. У разі недатованих посилань потрібно користуватись останнім виданням нормативних документів (разом зі змінами).

EN 1991-1-1 Eurocode 1: Actions on structures — Part 1-1: General actions — Densities, self-weight, imposed loads for buildings

EN 1991-1-3 Eurocode 1 — Actions on structures — Part 1-3: General actions — Snow loads

EN 1991-1-4 Eurocode 1: Actions on structures — Part 1-4: General actions — Wind actions

EN 1991-1-5 Eurocode 1: Actions on structures — Part 1-5: General actions — Thermal actions

Видання офіційне

EN ISO 12100:2010 Safety of machinery — General principles for design — Risk assessment and risk reduction (ISO 12100:2010)

ISO 6487 Road vehicles — Measurement techniques in impact tests — Instrumentation.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

EN 1991-1-1 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-1. Загальні дії. Питома вага, власна вага, експлуатаційні навантаження для споруд

EN 1991-1-3 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-3. Загальні дії. Снігові навантаження

EN 1991-1-4 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-4. Загальні дії. Вітрові навантаження

EN 1991-1-5 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-5. Загальні дії. Теплові дії

EN ISO 12100:2010 Безпечність машин. Загальні принципи проектування оцінювання ризиків та зменшення ризиків

ISO 6487 Колісні транспортні засоби. Методика вимірювання під час випробування на удар. Прилади

 

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять.

ISO та IEC підтримують термінологічні бази даних для використання в стандартизації за такими адресами:

– Electropedia IEC: доступна на http://www.electropedia.org/

– Онлайн платформа ISO: доступна на http://www.iso.org/obp

3.1 небезпека (hazard)

Потенційне джерело шкоди

3.2 ризик (risk)

Поєднання ймовірності виникнення шкоди та тяжкості цієї шкоди

[3.12 EN ISO 12100: 2010]

3.3 маса тіла (body mass)

Маса особи (осіб), яка користується устаткованням

3.4 статична навантага (static load)

Навантага, що діє на устатковання завдяки його конструкції, доданим вантажам та попередньо навантаженим вузлам

3.5 динамічний коефіцієнт (dynamic factor)

Коефіцієнт для врахування збільшення фактичної ваги тіла під час активного руху

3.6 коефіцієнт безпеки (safety factor)

Коефіцієнт, призначений для покриття невизначеності основної навантаги та динамічного коефіцієнта, але не охоплює припущень щодо відхилів у конструкційних матеріалах та виробничих процесах

3.7 змінна навантага (variable load)

Навантага від інших чинників, ніж статична та основна навантага.

4 ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ

Оцінювання ризиків ґрунтується на вимогах EN ISO 12100. Стосовно гімнастичного устатковання встановлено дванадцять таких категорій, чи джерел небезпеки:

а) здавлювання;

  1. b) зрізання;
  2. c) різання та розрізання;
  3. d) заплутування та захоплення;
  4. e) удар;
  5. f) укол або проколювання;
  6. g) тертя та стирання;
  7. h) недостатня механічна міцність;
  8. i) використання непридатних матеріалів (див. Регламент (ЄС) № 1907/2006);
  9. j) ненавмисний рух, включно з ковзанням;
  10. k) ергономічно непридатна конструкція;
  11. l) неправильна або відсутня інформація.

Примітка. Див. також директиву 2001/95 / ЄС

5 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

5.1 Матеріали

Матеріали має бути відібрано та захищено таким чином, щоб цілісність конструкції виготовленого з них устатковання не була порушена до його наступного відповідного профілактичного огляду.

Примітка 1. Вимоги, встановлені для певних матеріалів у цьому стандарті, не означають, що інші еквівалентні матеріали непридатні для виробництва багатоцільового спортивного устатковання.

Вибирання матеріалів та їх використання має відповідати конкретним стандартам, за можливості.

Вибираючи матеріал чи речовину для устатковання, потрібно враховувати кінцеву утилізацію матеріалу чи речовини з урахуванням можливості будь-якої ​​ небезпеки отруєння навколишнього середовища.

Примітка 2. Інформацію щодо ідентифікації та класифікації таких речовин можна знайти в Регламенті (ЄС) № 1272/2008 (класифікація, пакування та маркування небезпечних речовин та сумішей), а також у Регламенті (ЄС) № 1907/2006 Європейського Парламенту та Ради від 18 грудня 2006 р. щодо реєстрації, оцінювання, дозволу та обмеження хімічних речовин (REACH).

5.2 Кінцева обробка поверхні

Не має бути виступаючих цвяхів, випущених кінців дротяних канатів, загострених або гострих країв деталей. Шорсткі поверхні не мають бути джерелом ризику отримання травм. Всі шви мають бути гладкими. Виступаючі різьбові частині болтів на будь-якій доступній частині устатковання мають бути постійно захищені, наприклад. гайками зі сферичною голівкою. Гайки та головки болтів, які виступають менше ніж на   8 мм, допускаються в недоступних частинах за умови, що вони не мають задирок.

Кути, краї та частини всередині простору, що застосовує користувач, які виступають на відстань більше ніж 8 мм і які не захищені сусідніми ділянками, що знаходяться на відстані не більше ніж 25 мм від кінця виступаючої частини, повинні бути заокруглені. Радіус кривої повинен бути більше ніж 3 мм.

На рисунку 1 показано приклади захисту гайок і болтів та допустимих виступаючих деталей. На рисунку 2 показано приклади недопустимих виступаючих деталей.

Цю вимогу призначено лише для запобігання травм, спричинених ненавмисним контактом із деталями.

 

Розміри в міліметрах

 

 

а) Приклади захисту гайок і болтів

 

 

 

 

 

  1. b) Приклади допустимих виступаючих деталей

Рисунок 1 — Приклади допустимих деталей

 

Розміри в міліметрах

 

 

 

а) Відкрита виступаюча зовнішня різьбова частина гвинта

 

 

 

  1. b) Незахищена виступаюча частина гострих (жорстких) деталей устатковання

 

Рисунок 2 — Приклади недопустимих виступаючих деталей

 

5.3 Захоплення

5.3.1 Зазори та точки зрізання/здавлювання

Під час використання:

– не має бути жодних отворів, зазорів та/або точок зрізання/ здавлювання, які можуть спричиняти небезпеку захоплення голови та шиї чи пальця;

– якщо деталі устатковання можуть переміщатися відносно одне одного чи відносно підлоги або за проектом, або за допомогою прогину чи згинання під навантаженням, цей рух не має створювати точку захоплення.

Ці вимоги потрібно оцінити візуальним оглядом та вимірюванням за допомогою методів, визначених у додатку А.

Вважають, що небезпеки захоплення голови та шиї не існує, якщо нижня частина створючої отвору знаходиться на висоті менше ніж 600 мм над рівнем підлоги. Якщо зразок устатковання можна використовувати на різній висоті або за різних орієнтацій, треба враховувати всі можливі висоти й орієнтації.

5.3.2 Cистема nранспортування

Якщо використовують систему транспортування, устатковання не має перекидатися у разі навантаження на один кінець ваги менше ніж 75 кг.

Якщо система транспортування стикається з порогом підлоги, устатковання не має ненавмисно звільнитися від кріплення чи впасти.

5.3.3 Кріплення на підлозі

Будь-які кріплення на підлозі має бути розроблено так, щоб вони не виступали над рівнем підлоги, а також не мали отворів діаметром більше ніж 8 мм, коли устатковання не прикріплено до підлоги.

5.4 Стійкість і міцність

5.4.1 Загальні положення

Перевіряння стійкості та міцності устатковання потрібно здійснювати за допомогою інженерного розрахунку чи випробувань відповідно до процедур, визначених у додатку В, якщо в спеціальних стандартах на устатковання не зазначено інше.

5.4.2 Стійкість

У разі випробовування на стійкість, коли звичайна вправа, опорний стрибок наприклад, виробляє силу, яка порушує стійкість у горизонтальному напрямку, теоретичну випробувальну горизонтальну силу обчислюють за формулою, наведеною в В.1.8. Обчислення має дати результат, який становить ≥ 35% від власної ваги устаткування, але не менше ніж 50 Н.

Якщо в спеціальних стандартах на устатковання не встановлено інше, для устатковання з нефіксованими частинами конструкції фактичне випробування проводять з теоретичною горизонтальною випробувальною силою, яка дорівнює 65% від теоретичної випробувальної сили, обчисленою за формулою, наведеною в В.1.8, або 50 Н, залежно від того, що більше. Нефіксовані частини конструкції не мають відокремлюватися.

5.4.3 Міцність

Під час випробування згідно з додатком B устатковання не має руйнуватися чи ламатися, а також не мати будь-якої постійної деформації, яка б спричиняла додаткову небезпеку, як описано в стандарті.

5.5 Пристрої регулювання

Під час використання будь-які пристрої регулювання мають запобігати випадковим змінам власного налаштування чи налаштування устатковання.

Жоден з важелів керування не має досягати вільного простору користувача.

Це визначають проведенням візуального огляду та роботою з пристроями регулювання.

5.6 Амортизаційна спроможність набивки верхньої поверхні

Під час випробування згідно з методом, встановленим в додатку С, максимальне прискорення не має становити більше ніж 500 м/с2, якщо в спеціальних стандартах на устатковання не визначено інше.

5.7 Тертя та стирання

Вимоги пов’язано з конкретним гімнастичним та спортивним спорядженням та встановлено у відповідних стандартах (якщо вони застосовні).

5.8 Ергономіка

Вимоги пов’язані з конкретним гімнастичним та спортивним спорядженням і встановлені у відповідних стандартах (якщо вони застосовні).

6 МАРКУВАННЯ

Все гімнастичне устатковання повинно мати таке марковання:

а) номер відповідного європейського стандарту;

  1. b) найменування, товарний знак або інший спосіб ідентифікації виробника, продавця чи імпортера;
  2. c) рік виготовлення;
  3. d) кількість користувачів, на яку розраховано устатковання.

Будь-яка інша інформація, що стосується цільового використання, пов’язана з конкретним гімнастичним та спортивним спорядженням і встановлена у відповідних стандартах (якщо вона застосовна).

7 ІНСТРУКЦІЇ ВИРОБНИКА

Виробник повинен надати письмові інструкції щодо безпечного складання, встановлення, транспортування, зберігання та обслуговування відповідною мовою (мовами) країни, в якій має бути встановлено і використовуватися гімнастичний та спортивний інвентар.

Подальші вимоги пов’язано з конкретним гімнастичним та спортивним спорядженням та встановлено у відповідних стандартах (якщо вони застосовні).

 

 

ДОДАТОК А

(обов’язковий)

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ НА ЗАХОПЛЕННЯ

 

А.1 Основні положення

Якщо не зазначено інше, допуски випробувальних щупів у цьому додатку такі:

а) ± 1 мм – для розмірів;

  1. b) ± 1° – для кутів.

Щоб переконатися, що отвір відповідає номінальному розміру щупа, у сумнівних ситуаціях, що стосуються допуску під час використання щупів, потрібно проводити точне вимірювання.

Усі випробування має бути виконано за найнесприятливіших ситуацій.

A.2 Захоплення голови та шиї

A.2.1 Повністю замкнуті отвори

A.2.1.1 Інструменти

Щупи, показані на рисунку A.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розміри в міліметрах

 

а) Щуп Е (маленька голова)

 

 

 

 

 

  1. b) Щуп С (тулуб)

 

 

 

  1. c) Щуп D (велика голова)

 

Пояснення.

1 – рукоятка

 

Рисунок A.1 – Щупи для визначення можливості захоплення голови та шиї у повністю замкнутих отворах

 

A.2.1.2 Порядок

До кожного потрібного отвору послідовно застосовують щупи, показані на рисунку A.1. У звіті роблять запис щодо проходження будь-якого щупа через отвір. Якщо будь-який з щупів не вільно проходить через отвір, до щупа прикладіть силу (222 ± 5) N. Якщо потрібно використати щуп-тулуб, спочатку через отвір безпечніше проштовхнути його. Щуп прикладають так, щоб вісь була перпендикулярною до площини отвору.

Примітка. Розміри головки для щупа D засновано на розмірах старшої дитини, і, отже, вийде великий допуск, якщо оцінювати устатковання щодо використання молодшою дитиною.

A.2.1 Частково замкнуті та V-подібні отвори

A.2.1.1 Інструменти

Калібр, показаний на рисунку A.2.

 

Розміри в міліметрах

Пояснення.

А – частина щупа «А»;

В – частина щупа «B»;

В1 – частина плеча

 

Рисунок A.2 – Випробувальний калібр для оцінювання можливості захоплення голови та шиї у частково замкнутих і V-подібних отворах

 

A.2.2.2 Порядок

Встановлюють частину «B» випробувального калібру проміж та перпендикулярно до отвору, як показано на рисунку A.3. У звіті записують, чи вписується калібр у межі отвору або, чи можна його вставити на повну товщину.

Якщо випробувальний калібр можна вставити на глибину, більшу ніж товщина калібру (45 мм), застосовують частину «A» випробувального калібру так, щоб його осьова лінія була орієнтована відповідно до кінців отвору, а також до його центральної лінії.

Переконуються, що площина випробувального калібру паралельна отвору та знаходиться на одній лінії з ним, як показано на рисунку A.4.

Вставляють випробувальний калібр уздовж отвору, поки його рух не зупиниться від контакту з краями отвору. Записують у звіті результати, охоплюючи кут центральної лінії калібру відносно вертикальної та горизонтальної осей (див. рисунок A.4), оскільки вони визначатимуть вимоги щодо  проходження/не проходження, наведені у 5.3.1. Стосовно прикладів оцінювання діапазону різних кутів див. рисунки A.5 та A.6.

 

 

 

 

Пояснення.

1 – досягнуто;

2 – не досягнуто

 

Рисунок A.3 – Спосіб уведення частини “B” випробувального калібру

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснення.

1 – діапазон 1;

2 – діапазон 2;

3 – діапазон 3;

a – осьова лінія калібру;

b – кут уведення для оцінювання діапазону;

c – перевіряння всіх кутів уведення;

А – частина А (див. рисунок A.2);

B – частина B (див. рисунок A.2)

Рисунок A.4 – Перевіряння всіх кутів уведення для визначення інтервалу

 

 

Розміри в міліметрах

  1. a) Проходить, якщо передня частина повністю входить у отвір на максимальну глибину (глибину калібру плеча) 265 мм

 

 

 

 

 

  1. b) Не проходить

 

 

 

с) Проходить

 

Пояснення.

> 600 мм = більше ніж 600 мм над поверхнею помосту

< 600 мм = менше ніж 600 мм над поверхнею помосту

А – частина А (див. рисунок A.2)

В – частина B (див. рисунок A.2)

 

Рисунок A.5 – Спосіб діапазону 1 вставки частини «A» тестувального калібру

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснення.

а) проходить

  1. b) не проходить
  2. c) проходить, але не з мінімальною вимогою

1 –щуп D велика голова

А – частина А (див. рисунок A.2)

В – частина В (див. рисунок A.2)

 

Рисунок A.6 – Спосіб діапазону 2 для вставки частини «A» випробувального калібру з подальшим уведенням калібру плеча чи щупа D

 

 

 

 

A.3 Захоплення пальців

A.3.1 Інструменти

Пальцеві штирі, показані на рисунку A.7.

Розміри в міліметрах

 

а) 8 мм пальцевий штир

 

 

а) 25 мм пальцевий штир

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в) Комбінований пальцевий штир

 

Пояснення.

SR – радіус сферичної поверхні

 

Рисунок A.7 – Пальцеві штирі

 

 

 

A.3.2 Процедура

У місці з мінімальним перерізом до отвору прикладіть пальцевий штир діаметром 8 мм і обертають його, як показано на рисунку A.8.

У звіті записують, чи входить штир у отвір і чи фіксується він в будь-якому положенні під час переміщення по дузі конуса, як показано на рисунку A.8.

Якщо пальцевий штир діаметром 8 мм проходить крізь отвір, застосовують пальцевий штир діаметром 25 мм.

У звіті записують, чи пальцевий штир діаметром 25 мм проходить через отвір і, якщо це відбувається, жодного доступу до іншого місця захоплення пальця, розташованого на відстані менше ніж 100 мм, не дозволяють. Див. рисунок A.9.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розміри в міліметрах

 

Рисунок A.8 – Обертання пальцевого штиря діаметром 8 мм

 

Розміри в міліметрах

 

 

Рисунок A.9 – Досягання пальцевих штирів

 

 

ДОДАТОК В

(обов’язковий)

МЕХАНІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА МІЦНОСТІ

 

 

B.1 Загальні вимоги до навантаження

В.1.1 Загальні положення

Ця процедура випробування не поширюється на втому під час  повторюваного навантаження.

В.1.2 Принципові положення

Випробувальне зусилля визначають, поєднуючи основне навантаження, статичне навантаження, змінюване навантаження та застосовуючи відповідні коефіцієнти – динамічний та безпеки.

Ft = mb ∙ a ∙ Cd ∙ S + Fs + Lv

де:

Ft –  випробувальне зусилля, що має застосовуватися, в N;

mb – маса тіла, в кілограмах;

a – прискорення, м/с2,

Примітка 1. Для вертикальних зусиль a = g = 9,81 м/с2. Для теоретичних горизонтальних випробувальних зусиль а наведено в таблиці В.2.

Cd – динамічний коефіцієнт (див. таблицю B.2);

S – коефіцієнт безпеки (див. В.1.6);

Fs – статичне навантаження, в N;

Lv – змінне навантаження, в N.

Примітка 2. Це дозволяє враховувати снігове чи вітрове навантаження тощо.

У більшості практичних випадків статичне навантаження, Fs , природно присутнє і не потрібує залучення.

Для гімнастичного та спортивного спорядження вкрай малоймовірно, що доведеться враховувати змінне навантаження, і тому Lv буде дорівнювати нулю.

B.1.3 Статичне навантаження

Якщо до розрахунку випробувального навантаження потрібно долучити статичне навантаження, потрібно долучити максимальні додаткові вантажі, використовувані з устаткованням.

В.1.4 Маса тіла

Маса тіла людини, яку буде використано під час обчислень, ґрунтується на 95 перцентилі ймовірнісного розподілу очікуваної маси тіла.

У разі використання дорослими чи дорослими та дітьми її потрібно приймати такою, що дорівнює 94 кг.

Для використання дітьми віком до 14 років її потрібно приймати такою, що дорівнює 70 кг.

Якщо можна ґрунтовно передбачити, що устатковання буде використано одночасно кількома людьми, загальну масу тіла беруть з таблиці В.1, яка враховує ймовірність наявності різної маси тіла.

Розподіл навантаження від загальної маси тіл має відповідати призначенню снаряда, наприклад бути рівномірно розподіленою або однаково розподіленою по заданих місцях. Якщо можна ґрунтовно передбачити кілька місць навантаження, має бути прийнято найгірший випадок.

Якщо під час випробовування на стійкість звичайні вправи, наприклад стрибки, спричиняють стабілізуючу, а також дестабілізуючу силу, це враховують або за кутом прикладання сили, або додатковим статичним навантаженням.

Таблиця B.1 – Маса тіла у разі використання кількома користувачами

Кількість користувачів Маса тіл
Дорослі Діти
1 100 74
2 191 138
3 280 201
5 456 323
10 886 626

 

Примітка. Більше даних, що стосуються основних розмірів людського тіла для груп населення різної національності див. CEN ISO / TR 7250-2.

B.1.5 Динамічний коефіцієнт та горизонтальне прискорення

Динамічні коефіцієнти потрібно переважно визначати за середнім коефіцієнтом, виміряним експериментально у випробуваннях із звичайним колом осіб, які здійснюють відповідні вправи. За відсутності таких даних потрібно приймати коефіцієнти, наведені в таблиці В.2.

Таблиця B.2 – Динамічні коефіцієнти

Вправа Динамічний коефіцієнт Горизонтальне прискорення,  м/с2
Вправи на перекладині 2,5 20
Вертикальні стрибки 2,5
Підскок і захоплення 2,5
Опорний стрибок з розбігом 2,5 10

 

B.1.6 Коефіцієнт безпеки

Коефіцієнт безпеки для цього стандарту прийнято таким, що дорівнює 1,2, якщо у стандарті на виріб з вищім рівнем ризику не вказано більш високий коефіцієнт.

В.1.7 Змінні навантаження

Якщо в окремих випадках, коли можуть виникнути додаткові навантаження, їх треба долучати до обчислення загального навантаження. Снігові, вітрові та температурні навантаження, якщо їх потрібно урахувати, приймають згідно з вимогами EN 1991-1-1, EN 1991-1-3, EN 1991-1-4 та    EN 1991-1-5, виданих за період останніх 10 років.

В.1.8 Теоретичне горизонтальне випробувальне зусилля

Якщо в спеціальних стандартах на устатковання не визначено інше, теоретичну горизонтальну випробувальну силу для випробування на стійкість обчислюють так:

(B.2)

де:

F – теоретична випробувальна сила, в Ньютоні;

mE  – маса устатковання, в кг;

g  – прискорення сили тяжіння 9,81 м/с2;

d  – горизонтальний розмір основи, що контактує із землею у напрямку теоретичної випробувальної сили (див. рисунок В.1);

hE – максимальна висота устатковання.

 

Рисунок В.1 – Приклади правильних визначень висоти та горизонтального розміру основи

 

 

 

 

 

          B.1.9 Кількість користувачів устатковання

Кількість користувачів – це максимальна, встановлена виробником кількість, на яку  розраховано устаткування.

B.3 Процедура

В.3.1 Загальні положення

Основна процедура випробувань щодо навантаження наведена у В.3.4. Її можна використати для визначення стійкості, міцності або залишкової деформації. Якщо в технічних умовах на виріб не зазначено інше, навантаження потрібно прикладати до площі та/або  на час, вказаний нижче. Рівень навантаження, напрямок навантаження та параметри, що підлягають вимірюванню, має бути зазначено в технічних умовах на виріб.

В.3.2 Зона навантаження

Плоскі поверхні: жорстка плита розміром (100 ± 1) мм × (100 ± 1) мм

Бруси: ремінь шириною (100 ± 1) мм

B.3.3 Час навантаження

Прикладають навантаження протягом (65 ± 5) с.

Вимірюють залишковий прогин через  (45 ± 15) с після зняття вантажу.

B.3.4 Процедури випробування

Розташовують та закріпляють устаткування, як для нормального використання, або як зазначено в технічних умовах на виріб. Щоб уникнути ковзання під час випробувань на стійкість, устатковання з нефіксованими частинами корпуса має бути заблоковано на підлозі відповідною перепоною висотою 20 мм.

Якщо потрібно визначити прогин, вимірюють положення навантаженої деталі від будь-якої зручної точки відліку.

Прикладають зусилля в положенні та у напрямку, визначеному для часу, зазначеному в В.3.3.

Звертають увагу на будь-який відхил або пошкодження чи вимірюють прогин відповідно до необхідності.

Для устатковання з нефіксованими частинами корпуса заборонено нахил окремих частин.

Знімають вантаж. Якщо потрібно, після закінчення часу, зазначеного у B.3.3, відмічають будь-які пошкодження чи ступінь залишкового прогину,.

B.4 Описання результатів

Зазначають рівень стійкості – чи відбувся нахил.

Зазначають міцність – чи відбулися руйнування або інші пошкодження.

Зазначають залишкову деформацію – чи відбувся прогин, що залишився, у міліметрах.

 

ДОДАТОК C

(обов’язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДКЛАДКИ

 

C.1 Принцип

Ударний пристрій ударяє по поверхні, а під час удару вимірюють уповільнення.

C.2 Інструменти

C.2.1 Металевий індентор, що відповідає основним розмірам, показаним на рисунку C.1, масою (8 ± 0,1) кг

C.2.2 Засоби звільнення ударного пристрою, що дозволяють ідентору падати безперешкодно та вертикально.

C.2.3 Акселерометр, жорстко встановлений на осі ідентора, як показано на рисунку C.1.

C.2.4 Прилади для записування, відображення та оброблення сигналів акселерометра, що мають клас частоти каналу, охоплюючи акселерометр, 1 000 Гц відповідно до ISO 6487 та частоту дискретизації не менше ніж 10 кГц.

C.3 Випробувальний зразок

Частина захисної підкладки з покриттям, якщо це суттєво, не менше ніж 500 мм довжиною та не менше ніж 500 мм шириною, покладена на гладку, суцільну бетонну підлогу. В іншому випадку, за можливістю, підкладку можна перевірити прикріпленою до устатковання, що експлуатується.

C.4 Умови та температура випробування

Витримують випробувальний зразок принаймні 3 год за температури випробування (23 ± 2) °С.

C.5 Процедура

Піднімають ідентор на потрібну висоту і фіксують його.

Звільнюють ідентор і дають йому вертикально впасти на випробувальний зразок.

Записують сигнал акселерометра протягом удару.

Демонструють записаний сигнал і вивчають розгортку, щоб переконатися, що вона не містить помилкових піків тощо.

Обробляють дані для отримання пікового уповільнення під час   удару, g.

Виконують п’ять випробувань на одному місці з інтервалами між 1 хв і 3 хв.

C.6 Подання результатів

Виражають спроможність до поглинання ударів як середнє значення пікових значень прискорення від трьох останніх ударів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розміри в міліметрах

 

Пояснення.

1 – акселерометр;

2 – простір для монтажу акселерометра.

 

Рисунок C.1 – Індентор із прикладом розташування акселерометра

 

 

 

БІБЛІОГРАФІЯ

 

1 CEN ISO/TR 7250-2 Basic human body measurements for technological design — Part 2: Statistical summaries of body measurements from individual ISO populations (ISO/TR 7250-2)

2 DIN 33959 Gymnastic equipment — Vaulting tables — Functional and safety requirements, test methods

3 EN 914 Gymnastic equipment — Parallel bars and combination asymmetric/parallel bars — Requirements and test methods including safety

4 EN 915 Gymnastic equipment — Asymmetric bars — Requirements and test methods including safety

5 EN 916 Gymnastic equipment — Vaulting boxes — Requirements and test methods including safety

6 EN 1176-1 Playground equipment and surfacing — Part 1: General safety requirements and test methods

7 EN 12196 Gymnastic equipment — Horses and bucks — Functional and safety requirements, test methods

8 EN 12197 Gymnastic equipment — Horizontal bars — Safety requirements and test methods

9 EN 12346 Gymnastic equipment — Wall bars, lattice ladders and climbing frames — Safety requirements and test methods

10 EN 12432 Gymnastic equipment — Balancing beams — Functional and safety requirements, test methods

11 EN 12655 Gymnastic equipment — Hanging rings — Functional and safety requirements, test methods

12 EN 13219 Gymnastic equipment — Trampolines — Functional and safety requirements, test methods

13 Regulation (EC) No 1907/2006 of the European Parliament and of the Council of 18 December 2006 concerning the Registration, Evaluation, Authorisation and Restriction of Chemicals (REACH), establishing a European Chemicals Agency, amending Directive 1999/45/EC and repealing Council Regulation (EEC) No 793/93 and Commission Regulation (EC) No 1488/94 as well as Council Directive 76/769/EEC and Commission Directives 91/155/EEC, 93/67/EEC, 93/105/EC and 2000/21/EC (Регламент (ЄС) № 1907/2006 від 18.12.2006 Про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH), яким засновується Європейське Агентство хімічних речовин і препаратів, вносяться зміни до Директиви 1999/45/ЄС і скасовуються Регламент Ради (ЄЕС) № 793/93 і Регламент Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директива Ради 76/769/ЄЕС і Директиви Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС і 2000/21/ЄС)

14 2001/95/EC Directive 2001/95/EC of the European Parliament and of the Council of 3 December 2001 on general product safety (Директива Європейського Парламенту та Ради від 03.12.2001 № 2001/95/ЄС Щодо загальної безпеки продукції

15 Regulation (EC) No 1272/2008 of the European Parliament and of the Council of 16 December 2008 on classification, labelling and packaging of substances and mixtures, amending and repealing Directives 67/548/EEC and 1999/45/EC, and amending Regulation (EC) No 1907/2006 (Регламент (ЄС) № 1272/2008 Європейського парламенту і Ради від 16 грудня 2008 року щодо класифікації, маркування та пакування хімічних речовин і сумішей, який замінює та скасовує Директиви 67/54 /ЄЕС і 1999/45/ЄС та вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 REACH)

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  НА

(довідковий)

 

ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, ІДЕНТИЧНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИМ ТА МІЖНАРОДНИМ НОРМАТИВНИМ ДОКУМЕНТАМ, ПОСИЛАННЯ НА ЯКІ Є В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ

 

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-1:2010  Єврокод 1. Дії на конструкції.        Частина 1-1. Загальні дії. Питома вага, власна вага, експлуатаційні навантаження для споруд

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-3:2010  Єврокод 1. Дії на конструкції.        Частина 1-3. Загальні дії. Снігові навантаження

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-4:2010  Єврокод 1. Дії на конструкції.        Частина 1-4. Загальні дії. Вітрові навантаження

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-5:2012 Єврокод 1. Дії на конструкції.        Частина 1-5. Загальні дії. Теплові дії

ДСТУ EN ISO 12100:2016 (EN ISO 12100:2010, IDT; ISO 12100:2010, IDT) Безпечність машин. Загальні принципи проектування оцінювання ризиків та зменшення ризиків

ДСТУ ISO 6487:2009  Колісні транспортні засоби. Методика вимірювання під час випробування на удар. Прилади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Код згідно з ДК 004: 97.220.30

Ключові слова: вимоги щодо безпеки, ергономіка, кріплення на підлозі, стійкість, устатковання гімнастичне

 

 

 

 

Голова ТК 121,

директор УкрНДІ ДЕ,

керівник розробки                                                           В.О. Свірко

 

 

 

 

Виконавець,

головний дизайнер

проектів                                                                            А.Л. Рубцов

 

Страницы