Home » ДСТУ EN ISO 20957-1 ТРЕНАЖЕРИ СТАЦІОНАРНІ. Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

ДСТУ EN ISO 20957-1 ТРЕНАЖЕРИ СТАЦІОНАРНІ. Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ТРЕНАЖЕРИ СТАЦІОНАРНІ
Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування

STATIONARY TRAINING EQUIPMENT

Рart 1. General safety requirements and test methods

Чинний від___________

 

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт встановлює загальні вимоги щодо безпеки та методи випробувань для стаціонарних тренажерів, якщо ці вимоги та методи не змінено в інших частинах цього стандарту. Цей стандарт також поширюється на екологічні аспекти.

Також стандарт встановлює систему класифікації (див. розділ 4).

Цей стандарт застосовний до всіх стаціонарних тренажерів, визначених у 3.1. Він поширюється на тренажери (класів S та I) для використання у тренувальних залах таких організацій, як спортивні асоціації, навчальні заклади, готелі, спортивні зали, клуби, реабілітаційні центри та студії, у яких доступ і контроль спеціально регулюються власником (особою, яка несе юридичну відповідальність), на тренажери (класу H) для побутового використання, а також інші види тренажерів, охоплюючи тренажери з електроприводом, які визначено в 3.1.

Вимоги інших частин стандарту мають пріоритет над відповідними вимогами цього загального стандарту.

Якщо стаціонарні тренажери призначено для дітей до 14 років і якщо ці тренажери не призначено для навчальних цілей у школах та інших навчальних середовищах для дітей під наглядом кваліфікованого дорослого інструктора, для них застосовують інші стандарти.

__________________________________________________________________________

Видання офіційне

Цей стандарт не поширюється на стаціонарні тренажери, призначені для використання на зовнішніх площадках без нагляду, наприклад вільно доступних.

Примітка 1. Якщо у користувача є особливі потреби (медична реабілітація, інвалідність), потрібно, щоб власник (особа з юридичною відповідальністю) проводив конкретне оцінювання ризику щодо безпечного використання тренажера та, за необхідності, забезпечував навчений персонал для контролю за вправами.

Примітка 2. У випадку, якщо стаціонарний тренажер призначено для медичних цілей, на додаток до вимог цього стандарту, необхідно приділити відповідну увагу стосовно наближення законів держав-членів до вимог директиви Ради 93/42/ ЄЕС від 14 червня 1993 р. щодо медичних виробів.

Примітка 3. У випадку, якщо стаціонарний тренажер призначено для медичних цілей, на додаток до вимог цього стандарту, необхідно приділити відповідну увагу стосовно наближення законів держав-членів до вимог директиви Ради 2009/48/EC щодо безпеки іграшок.

Примітка 4. ​​У разі, якщо стаціонарні тренажери призначено для доступу людей з обмеженими можливостями, потрібно звертати увагу на будь-які відповідні національні настанови.

Примітка 5. Стосовно займистості матеріалів, потрібно звертати увагу на національні норми.

Примітка 6. Якщо стаціонарні тренажери містять критичні для навколишнього середовища компоненти, потрібно звертати увагу на національні норми, наприклад чинні європейські директиви.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наведені нижче нормативні документи необхідні для застосування цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки наведені видання. У разі недатованих посилань потрібно користуватись останнім виданням нормативних документів (разом зі змінами).

ISO 6508-1 Metallic materials – Rockwell hardness test – Part 1: Test method

ISO 12100 Safety of machinery – General principles for design – Risk assessment and risk reduction

EN 60335-1 Household and similar electrical appliances – Safety – Part 1: General requirements

EN 60601-1 Medical electrical equipment – Part 1: General requirements for basic safety and essential performance.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 6508-1 Металеві матеріали. Визначення твердості за Роквеллом. Частина 1. Метод випробування

ISO 12100 Безпечність машин. Загальні принципи проектування. Оцінювання ризиків та зменшення ризиків

EN 60335-1 Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги

EN 60601-1 Вироби медичні електричні. Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки та основних робочих характеристик.

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять.

3.1 стаціонарний тренажер (stationary training equipment)

Устатковання, яке не переміщується як ціле під час використання та або вільно стоїть на підлозі, або прикріплено до підлоги, стіни, стелі або до іншої нерухомої конструкції.

Примітка 1. Стаціонарні тренажери можна використовувати, наприклад, для:

а) бодібілдинга чи культуризму;

  1. b) оздоровчих/фітнес-тренувань;
  2. c) фізичного виховання;
  3. d) тренувань для конкретних змагань та пов’язаних з ними спортивними вправами;
  4. e) профілактичного лікування та реабілітації

 3.2 тренувальна зона (training area)

Зона, зайнята користувачем та устаткованням під час виконання вправ за повного діапазону руху

3.3 безпечна робоча зона (safe operational area)

Зона, в якій жодна третя сторона не має доступу до небезпечних частин устаковнання під час використання

3.4 вільна зона (free area)

Зона за межами повного діапазону руху на додаток до тренувальної зони, яка потрібна користувачеві або третій стороні для доступу до устаткування та/або проведення аварійного сходу

3.5 зона, доступна для рук та ніг (accessible hand and foot area)

Зона, доступна користувачеві або третім особам, коли устатковання використовують в звичайному режимі, під час налаштування, засвоювання, регулювання устатковання чи регулювання положення тіла для фізичних вправ

3.6 діапазон руху (range of movement)

Простір, в якому користувач або частина устатковання рухається згідно з настановами, наведеними в інструкції користувача

3.7 робочий напрямок (dynamic direction)

Напрямок, в якому під час звичайної вправи силу застосовують так, як описано в інструкції користувача

3.8 маса тіла (bodymass)

Максимальна передбачена маса користувача, яка зазначена в інструкції користувача, але не менше ніж 100 кг

3.9 внутрішнє навантаження (intrinsic loading)

Навантаження, що спричиняє маса тіла

3.10 зовнішнє навантаження (extrinsic loading)

Навантаження, що прикладається до виробу від будь-якого іншого джерела, ніж маса тіла

3.11 максимальне передбачене навантаження (maximum specified load)

Максимальне навантаження, зазначене виробником в інструкції користувача та в маркованні

3.12 ергометр (ergometer)

Вид тренажера, на якому вимірюють вхідну потужність у ватах із певною точністю, яку визначено в спеціальній частині стандарту.

Примітка 1. Цей термін можна використовувати лише для тренажерів, які відповідають цій умові

3.13 тренажер, залежний від швидкості (speed dependent training equipment)

Тренажер, в якому опір не можна регулювати та він пропорційний швидкості.

Приклад. Тренажер з опором повітряного вентилятора

3.14 тренажер, незалежний від швидкості (speed independent training equipment)

Тренажер, в якому опір також можна регулювати іншими способами, ніж швидкість.

Приклад. Регульований гальмівний механізм.

3.15 тренажер з електроприводом (power driven training equipment)

Тренажер, який урухомлюється від зовнішнього живлення.

Приклад. Електродвигуни

3.16 режим контролю частоти серцебиття (heart rate control mode)

Програма, яка дозволяє користувачеві проводити тренування з заздалегідь заданим рівнем частоти серцебиття за допомогою автоматичного коригування опору відповідно до реакції серцевого ритму користувача

 3.17 система вимірювання частоти серцебиття (heart rate measurement system)

Система, яка відображає індивідуальну частоту серцебиття користувача

3.18 дисплей (display)

Пристрій, який надає інформацію користувачеві

3.19 точка стискання (squeeze point)

Місце, де частини устатковання можуть рухатися одна проти одної або проти нерухомої ділянки, що може призвести до того, що частини тіла користувача/третьої особи будуть стиснуті

3.20 точка зсуву (shear point)

Місце, де частина устатковання може рухатися повз нерухомої або рухомої частини або повз нерухомої ділянки, що може призвести до того, що частини тіла користувача/третьої особи буде ушкоджено

3.21 цикл (cycle)

Рух, пов’язаний з однією повноцінною дією одного вузла від початку до початку, чи повторюваний процес.

Приклад. Типовим вузлом може бути педаль, руль або сидіння

3.22 складний тренувальній блок (multiple exercise station)

Частина устатковання, яка дозволяє використовувати кілька функційних вузлів або вправ.

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

4.1 Загальні положення

Устатковання класифікують відповідно до точності та класів використання, як зазначено в 4.2 — 4.3.

Якщо устатковання призначено для кількох класів використання, воно повинно відповідати вимогам кожного з класів.

4.2 Класи точності

4.2.1 Класи точності застосовують лише до устатковання, на якому відображаються тренувальні дані.

4.2.2 Клас А: висока точність.

4.2.3 Клас В: середня точність.

4.2.4 Клас С: низька точність.

Примітка. Вимоги до класів точності наведено в додаткових спеціальних частинах цього стандарту.

4.3 Класи використання

4.3.1 Клас S (Студійне): професійне та/або комерційне використання.

Примітка.  Ці тренажери призначено для використання на тренувальних майданчиках таких організацій, як спортивні асоціації, навчальні заклади, готелі, клуби та студії, де доступ та контроль спеціально регулюється власником (особою, яка несе юридичну відповідальність).

4.3.2 Клас Н (Домашнє): домашнє використання.

Примітка.  Ці тренажери призначено для використання в приватних будинках, де доступ до устатковання регулюється власником (особою, яка несе юридичну відповідальність).

4.3.3 Клас I: професійне та/або комерційне використання, передбачене для інклюзивного використання особами з особливими потребами (наприклад, з порушеннями зору, слуху, з обмеженими фізичними можливостями чи з труднощами під час навчання).

Таке устатковання також має відповідати вимогам класу S (див. 4.3.1).

Примітка.  Ці тренажери призначено для використання на тренувальних майданчиках таких організацій, як спортивні асоціації, навчальні заклади, готелі, клуби, реабілітаційні центри та студії, де доступ та контроль спеціально регулюється власником (особою, яка несе юридичну відповідальність).

5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

5.1 Загальні вимоги

Якщо застосовано будь-яку з наведених нижче вимог безпеки, устатковання має відповідати цим вимогам з використанням методів випробувань, наведених у розділі 6.

5.2 Стійкість устатковання

Тренажери у місцях навчання, складання та зберігання мають бути стійкими у будь-якому напрямку.

Випробування мають відповідати 6.2.

5.3 Зовнішня конструкція

5.3.1 Краї та кути

Усі краї та кути поверхонь несучих корпусів повинні мати радіус              r ≥ 2,5 мм.

Всі інші краї вузлів, доступні користувачеві або третім сторонам, не повинні мати задирок, бути заокруглені або захищені.

Випробування мають відповідати 6.3.1.

5.3.2 Кінці труб

Під час випробування згідно з 6.3.2 доступні кінці труб мають бути закриті, наприклад, частинами устатковання або заглушками.

Якщо використано заглушки, в кінці випробування на міцність їх треба залишати в положенні, описаному у відповідних частинах спеціальних чинних стандартів. Якщо тест на міцність не описано у спеціальному стандарті, сила витягування заглушки має бути ≥ 20 Н.

5.3.3 Точки стискання та зсуву в межах зони, доступної для рук і ніг

Точки стискання та зсуву між рухомими частинами, між рухомими та нерухомими частинами або між рухомими частина і підлогою має бути захищено чи мати мінімальний зазор не менше ніж 60 мм за винятком таких випадків:

а) якщо у зоні ризику лише пальці, цей розмір має бути не менше ніж      25 мм;

  1. b) якщо доступ третіх осіб заважає правильному положенню тіла користувача, а також у разі, якщо користувачеві може бути потрібно негайно припинити рух, ця відстань має бути не менше ніж 25 мм;
  2. c) якщо кут між двома сусідніми рухомими частинами або між нерухомою частиною і сусідньою рухомою частиною завжди не менше ніж 50 градусів, це не вважають точкою зсуву;
  3. d) відкриті і очевидні попередження унеможливлюють доступ; однак, якщо попередження – це рухома частина, воно має пройти не ближче ніж за 25 мм від будь-якої нерухомої частини конструкції протягом усього діапазону його руху.

Всі вироби під час використання мають відповідати вищезазначеним вимогам.

Для складаних виробів під час їхнього складання або розгортання вищезазначені вимоги не діють, якщо одночасно виконуються три таких вимоги:

– ненавмисне переміщення неможливо під час складання, розгортання, транспортування та/або зберігання;

– доступ до точок стискання та зсуву залишається весь час у полі зору користувача;

– користувач може зупинити рух у будь-який час.

Випробування проводять згідно з 6.3.3.

5.3.4 Точки стискання та зсуву, а також точки обертального і зворотно-поступального руху у доступній для рук і ніг зоні

Відстань між рухомими частинами або між рухомою та нерухомою частиною має бути не менше, ніж 60 мм, за винятком таких випадків:

а) якщо в зоні небезпеки знаходяться лише пальці, відстань має бути не менше ніж 25 мм;

  1. b) якщо відстань між рухомою частиною та нерухомою частиною чи між двома рухомими частинами під час використання або налаштування не змінюється, відстань має бути більше, ніж 25 мм, або менше, ніж 9,5 мм;
  2. c) застосовувати відкриті і незахищені органи керування зупиненням заборонено. Однак якщо орган керування – це частина, яка рухається, то він має пройти не ближче ніж за 25 мм до будь-якої нерухомої частини рами протягом усього діапазону руху.

Випробування проводять відповідно до 6.3.3.

5.3.5 Вантажі та засоби опору

Діапазон руху всіх вантажів, прикріплених до тренажера, має бути обмежений потрібним для виконання вправи. Випробування проводять згідно з 6.3.4.

Вантажі та засоби опору з накопиченою енергією (наприклад, еспандери, еластичні трубки, механічні пружини) мають вільно рухатися і повертатися до початкової точки.

Вантажі треба надійно зберігати під час використання.

5.4 Захоплення користувача

Під час використання устатковання відповідно до інструкції користувача треба уникати можливості залишення устатковання користувачем (наприклад, наданням допоміжних засобів сходу).

Випробування проводять згідно з 6.4.

5.5 Регулювальні вузли та блокувальні механізми

Регулювальні вузли та блокувальні механізми на тренажерах мають функціювати надійно, бути помітними, зрозумілими та безпечно доступними для користувача. Можливість ненавмисної зміни налаштувань має бути усунуто.

Регулювальні вузли та блокувальні механізми, наприклад ручки та важелі не мають перешкоджати користувачеві у всьому діапазоні руху.

Шпильки вибору вантажу мають бути обладнані блокувальним пристроєм для запобігання ненавмисним змінам чи переміщенню під час вправи.

Випробування проводять згідно з 6.5.

5.6 Троси, ремені, ланцюги та вузли кріплення

5.6.1 Загальні вимоги

Троси, ремені, ланцюги та їхні вузли кріплення (наприклад, фіксатори, скоби, карабіни, хомути чи подібне) повинні мати коефіцієнт запасу від пошкодження, що в 6 разів збільшує максимально можливу розвинену потужність. Конструкція шківів та радіуси вигину мають відповідати чинним вимогам виробників мотузок, ременів або ланцюгів.

Троси, ремені, ланцюги та їхні вузли кріплення не мають пошкоджуватися та повинні функціювати так, як описано в інструкції користувача.

Випробування проводять згідно з 6.6.

5.6.2 Троси та ремені

Кінці тросів і ременів, як мінімум, мають бути врівень із засобами кінцевого закладення і бути видними для огляду.

Пресовані з’єднання не треба піддавати згину.

Троси, ремені та рукоятки не повинні мати гострих країв або перетертих кінців.

Випробування проводять згідно з 6.6.

5.6.3 Напрямні пристрої тросів та ременів

Необхідно забезпечити засоби для запобігання ненавмисному розчепленню троса чи ременя під час використання або налаштування.

Випробування проводять згідно з 6.7.

5.7 Точки натягування

Точки натягування тросових або ремінних передач висотою до 1800 мм має бути захищено за винятком тих випадків, коли поверхневий тиск становить ≤ 90 Н/см2 або коли тіло користувача під час виконання вправ перешкоджає доступу до точки натягування.

Захисту можна досягти забезпеченням кута між тросом і захисним кожухом не менше ніж 50° у всіх сітуаціях. Захисний кожух не має обертатися разом із шківом.

Випробування проводять згідно з 6.3.5.

Точки натягування для ланцюгів, зубчастих і ланцюгових коліс має бути захищено відповідно до вимог ISO 12100.

Під час випробування згідно з 6.8 випробувальний палець для маховиків (див. рисунок 1) не має бути захопленим.

5.8 Захоплення рукой

5.8.1 Убудовані рукоятки

Місця захоплення має бути легко ідентифікованими та розроблено з урахуванням вимог зменшення вислизання (наприклад, бути текстурованими, мати відповідні покриття, рифлення).

Випробування проводять згідно з 6.9.

5.8.2 Знімні рукоятки

Під час випробування згідно з 6.10 знімні рукоятки не мають зміщуватися. Знімні рукоятки має бути обладнано поверхнею, яка зменшує ковзання руки.

5.8.3 Обертові рукоятки

Обертові рукоятки мають бути безпечними під час використання та розроблені таким чином, щоб зменшити вислизання (наприклад, бути текстурованими).

Випробування проводять відповідно до 6.11.

5.9 Випробування на довговічність

Після проведення випробування тренажер має функціювати, як зазначено в інструкції виробника. Випробування проводять відповідно до 6.12.

5.10 Вимоги до ізометричних випробовувань

Якщо тренажер призначено для виконання ізометричних вправ, то навантаження чи зусилля частин тіла користувача має відображатися з точністю ± 10% у діапазоні вимірювань, наведеному в інструкції користувача, та зчитування мають проводитися за одиницями системи SI.

Випробування проводять відповідно до 6.13.

5.11 Система вимірювання частоти серцебиття

Робота системи вимірювання частоти серцебиття має зазначатися на дисплеї, наприклад миготінням зображення серця, під час приймання устаткованням відповідного сигналу від користувача.

Випробування проводять відповідно до 6.14.

5.12 Режим контролювання частоти серцебиття

Робота системи вимірювання частоти серцебиття має постійно зазначатися на дисплеї, наприклад миготінням зображення серця, під час приймання устаткованням відповідного сигналу від користувача.

Втрата сигналу частоти серцебиття має призвести до того, що інтенсивність зусиль залишатиметься на тому самому значенні не більше ніж 60 с, а потім буде зменшуватися до досягнення мінімального значення. Швидкість зменшення має бути не менше ніж 10 % за кожні 20 с часу.

Випробування проводять відповідно до 6.15.

5.13 Електрична безпека

Електричні та електронні аспекти стаціонарних тренажерів мають відповідати вимогам EN 60335-1. На медичні пристрої поширюється         EN 60601-1.

5.14 Навантаження

5.14.1 Внутрішні навантаження

Кожна частина устатковання, навантажена масою тіла користувача, має витримувати зусилля F у 2,5 рази більше ніж маса тіла.

Після проведення випробування устатковання не має бути пошкодженим і працювати так, як передбачено виробником.

Випробування проводять відповідно до 6.16.

5.14.2 Зовнішнє навантаження

Під час випробовування відповідно до 6.3.4 та навантаження масою тіла користувача та/або силами реакцій або моментами сил, спричиненими користувачем, а також іншими силами або моментами сил, спричиненими будь-яким іншим джерелом (наприклад, додатковим вантажем, підтримуваним стійкою), кожна частина устатковання має витримувати навантаження F відповідно до формули (1):

F = [Gk + 1,5 G] · 2,5 · 9,81m/s2                                                               (1)

де:

F – навантаження в ньютонах;

G – максимальне навантаження в кілограмах, вказане виробником (див. 5.17);

Gk – навантаження в кілограмах, прикладене масою тіла до випробовуваної опори;

1,5 — динамічний коефіцієнт;

2,5 — коефіцієнт безпеки.

Після проведення випробування устатковання не має бути пошкодженим і працювати так, як передбачено виробником.

Випробування проводять відповідно до 6.17.

5.15 Догляд та обслуговування

Кожна частина устатковання підлягає догляду та, якщо це застосовно, технічному обслуговуванню відповідно до інструкцій. До інструкцій має бути долучено щонайменше:

а) попередження про те, що необхідний рівень безпеки устатковання можна підтримувати лише у разі регулярного огляду щодо наявності пошкоджень і зношення, наприклад тросів, шківів, ​​точок з’єднання;

  1. b) настанова щодо негайної заміни несправних вузлів та/або недопущення використання несправного устатковання до його ремонту;
  2. c) попередження щодо надання особливої уваги до вузлів, найбільш чутливих до зношення.

Випробування проводять відповідно до 6.18.

5.16 Інструкція зі складання

Якщо стаціонарний тренажер потребує збирання, потрібно надати інструкцію (на національній мові країни) з чіткими і точними настановами щодо його збирання з наголосом на безпечність цього процесу.

Якщо стаціонарний тренажер потребує збирання, потрібно надати перелік необхідних інструментів.

Якщо стаціонарний тренажер потребує збирання, потрібно надати вичерпний перелік деталей  включно з їхньою нумерацією.

Виробник повинен вказати загальну масу та загальну площу (наприклад, як відбиток), потрібну для устатковання.

Якщо стаціонарний тренажер потрібно кріпити/прикріпити, наприклад до стіни чи підлоги, має бути надано інструкції щодо необхідних дій, охоплюючи операції кріплення/прикріплення.

Виробник повинен надати мінімальне значення (зусилля), яке має витримувати кожне кріплення.

Випробування проводять відповідно до 6.18.

5.17 Загальні настанови щодо використання

Кожен зразок стаціонарного тренажера має супроводжуватися інструкцією користувача на національній мові країні, що охоплює принаймні таку інформацію:

а) адреса служби обслуговування клієнтів;

  1. b) повна адреса виробника чи імпортера;
  2. c) ​​середовище застосування (наприклад, використання в приміщенні, позначення класу використання);
  3. d) рекомендація щодо вільної зони, яка має бути продовжена не менше, ніж на 0,6 м порівняно з тренувальною зоною у напрямку, з якого здійснюють доступ до устатковання. Вільна зона має також охоплювати зону аварійного сходу. Якщо устаткування розміщено поруч одне з одним, вільна зона може бути спільною. Вільна та тренувальна зони має бути позначено спеціальною символікою;
  4. e) рекомендації щодо правильного використання устатковання та його особливостей з наголосом на безпечну експлуатацію і важливість тримання дітей без нагляду дорослих на відстані від устаткування;
  5. f) інструкції щодо вправ з настановами щодо правильного біомеханічного розташуванні користувача на стаціонарному тренажері. Попередження про те, що шкода здоров’ю може бути спричинена неправильним або надмірним тренуванням. Має біти наведено інструкції стосовно основних видів вправ, на які розраховано устатковання;
  6. g) тексти, що стосуються складних або заплутаних вправ, мають супроводжуватися ілюстраціями;
  7. h) інструкція щодо безпечного використання допоміжних засобів доступу та сходу;
  8. i) пояснювальні зображення;
  9. j) попередження про те, що якщо будь-яке з пристроїв регулювання залишити у тренувальній зоні, воно може заважати руху користувача;
  10. k) попередження про те, що не закріплене устатковання має бути встановлено на стійку та вирівняну основу;
  11. l) налаштування навантаження і подальше регулювання устатковання (наприклад, регулювання сидіння);

м) зазначення максимальної маси тіла користувача;

  1. n) зазначення максимального тренувального навантаження, якщо його застосовують;
  2. o) пояснення відображених даних, якщо їх застосовують;
  3. p) якщо відображається частота серцебиття, має бути наведено попередження із таким змістом: «УВАГА! Покази системи моніторингу частоти серцебиття можуть бути неточними. Перевиконання тренувальних вправ може призвести до серйозних травм або смерті. Якщо ви відчуваєте слабкість, негайно припинить виконувати вправи».

Випробування проводять відповідно до 6.18.

5.18 Маркування

Стаціонарні тренажери має бути позначено такою постійно нанесеною мінімальною інформацією:

а) найменування чи товарний знак та повна адреса виробника, постачальника чи імпортера;

  1. b) максимальна маса тіла користувача та максимальний тренувальний вантаж (якщо їх застосовують) для окремих тренувальних стендів;
  2. c) класи використання S, H або I та класи точності A, B, C, які можна поєднувати (наприклад, SA), якщо обидва класи визначено у цьому стандарті;
  3. d) індивідуальний номер коду (що містить інформацію щодо моделі та рік виготовлення);

е) графічний символ або письмова інформація національною мовою (мовами), яка дає настанову користувачеві читати інформацію, надану виробником;

  1. f) якщо для безпечної експлуатації устатковання потрібно кріплення/прикріплення, для устатковання класів S та I треба застосовувати помітний графічний символ або відповідну письмову інформацію національною мовою країни (країн).

Виробник зобов’язаний відображати відповідність вимогам цього стандарту додатковим зазначенням ISO 20957 поєднано з буквеним символом, що позначає клас устатковання (клас S, H і I).

Випробування проводять відповідно до 6.18.

6 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Умови випробувань

Усі випробування проводять у таких умовах:

а) температура 23 °С ± 5 °С;

  1. b) відносна вологість повітря від 55 % до 75 %.

6.2 Випробування на стійкість

6.2.1 Випробування у тренувальному положенні

Устатковання  встановлюють на  поверхню з  нахилом   у найнеприйнятнішому положенні.

Виконують вправи, у яких задіяно загальну вагу користувача і  пристроїв розміром (100 ± 5) кг, використовуючи як мінімальне, так і максимальне навантаження протягом усього діапазону руху вправ.

Крім того, виконують вправи, у яких не задіяно вагу користувача, використовуючи як мінімальне, так і максимальне навантаження протягом усього діапазону руху вправ.

Устатковання не має5 перекидатися ні в одному випробуванні.

Випробувач не має нахилятися або намагатися впливати на рівновагу машини.

6.2.2 Випробування у складеному положенні/положенні зберігання

Устатковання, складене відповідно до інструкції користувача,   встановлюють   на  поверхню   з   нахилом   .

Устатковання не має перекидатися під час жодного випробування.

6.3 Зовнішня конструкція

6.3.1 Випробування країв і кутів

Випробування проводять вимірюванням радіусів та візуальним й тактильним обстеженням.

6.3.2 Кінці труб

Це випробування є візуальним обстеженням установки для перевіряння того, що кінці всіх труб, що закінчуються в зоні, доступній для рук та ніг, закриті.

Випробування на витягування заглушок проводять  квазістатичним методом з відповідним пристроєм.

6.3.3 Випробування точок стискання та зсуву і точок обертання та зворотно-поступального руху

Вимірюють мінімальну відстань між двома рухомими частинами або між рухомою та нерухомою частинами.

6.3.4 Вантажі та засоби опору

Експлуатаційні випробування з використанням максимального і мінімального опору або вантажів, охоплюючи додатковий опір або вантажі (наприклад, додаткові вантажі), треба проводити за максимального діапазону руху.

6.3.5 Випробування точок захоплення

Прилад: випробувальний палець відповідно до рисунку 1. Поверхнева твердість ≥ HRC 40 (виміряна відповідно до вимог ISO 6508-1).

Щоб визначити, чи може бути захоплено випробувальний палець, щуп випробувального пальця наближають до точки захоплення. Для незахищених точок захоплення вимірюють тиск перпендикулярно напрямку переміщення у найнесприятливішому місці механізму (наприклад, на ободі шківа або в точці мінімального радіуса кулачка).

Випробування проводять з максимальним навантаженням. Тиск не має перевищувати 90 Н/см2 в будь-якій частині механізму.

6.4 Випробування на захоплення

Для визначення того, може користувач бути захопленим, чи ні, проводять візуальне та експлуатаційне випробування.

6.5 Регулювальні вузли та блокувальні механізми

Виконують візуальне та експлуатаційне обстеження перед, під час та після кожного випробування.

6.6 Випробування мотузок, ременів, ланцюгів і з’єднаних деталей на розрив

Вимірюють натягування мотузки, ременя чи ланцюга, а також з’єднаних деталей, при цьому статично застосовуючи максимальне задане навантаження. Потім виконують випробування на розрив, в 6 разів перевищуючі виміряний натяг для всієї функційної системи.

6.7 Випробування напрямних канатів та ременів

Виконують експлуатаційне випробування.

6.8 Випробування маховиків

Уводять випробувальний палець (див. рисунок 1) з усіх боків у будь-яку можливу точку захоплення між приводом і деталями передачі, поки устатковання працює в нормальному режимі.

Не треба вводити випробувальний палець за край захисного кожуха.

Визначають, чи був захоплений випробувальний палець.

 

 

 

 

 

Розміри в міліметрах
          Пояснення.

1 ­– рукоятка

Шорсткість поверхні, Ra  ≤ 0,04 мкм

Твердість поверхні ≥ HRC 40 (відповідно до вимог ISO 6508-1)

 

Рисунок 1 – Випробувальний палець

 

6.9 Випробування убудованих рукояток

Виконують експлуатаційне випробування.

6.10 Визначення сили знімання знімних рукояток

Обережно прикладають зусилля 70 Н до рукоятки за допомогою відповідного пристрою навантаження.

6.11 Випробування обертових рукояток

Виконують експлуатаційне випробування.

6.12 Випробування на довговічність

Проводять випробування без ударів і якомога ближче до нормальної частоти вправ для:

а) класу H  – 12 000 циклів понад 80% за можливого діапазону руху;

  1. b) класу S – 100 000 циклів понад 80% за можливого діапазону руху;

1) з максимальним навантаженням;

2) у напрямку навантаження відповідно до інструкцій з фізичних вправ, встановлених для людей 50 перцентиля;

3) з частотою руху відповідно до інструкції користувача.

Якщо устатковання обладнано кількома тренувальними пристроями, випробування проводять з усіма пристроями та їхніми функціями, які описано в інструкції користувача.

6.13 Випробування ізометричного устатковання

Вимірюють статичну вихідну силу або крутний момент в положенні тіла, описаному в інструкції користувача, і порівнюють це значення з відображеним значенням.

Випробування виконують, використовуючи три таких значення:

– мінімальне;

– максимальне;

– третє випадкове значення між цими двома точками.

6.14 Випробування системи вимірювання частоти серцебиття

Проводять візуальне випробування, використовуючи систему вимірювання частоти серцебиття.

6.15 Випробування режиму контролювання частоти серцебиття

Устатковання в режимі контролювання частоти серцебиття встановлюють на 120 ударів/хв. Експлуатують виріб згідно з технічними характеристиками, наданими виробником, після чого, щоб активувати режим керування, використовують симулятор серцебиття чи людину. Вимикають сигнал, а потім перевіряють, чи зменшується опір або навантаження відповідно до вимог, на ведених у 5.12. Якщо існує більше однієї системи контролювання частоти серцебиття, випробовують кожну з них.

Випробування індикатора контролювання частоти серцебиття проводять візуальним спостереженням.

6.16 Випробування внутрішнього навантаження

Випробування проводять квазістатичним методом. Навантаження F прикладають до найнесприятлівішого місця на стаціонарному тренажері на поверхні розміром 300 мм × 300 мм протягом 5 хв у разі використання відповідно до інструкції користувача.

Під час випробування застосовують лише таке приладдя, яке прикріплюють у разі звичайного використання.

6.17 Випробування зовнішнього навантаження

Випробування проводять квазістатичним методом. . Навантаження F прикладають до найнесприятлівішого місця на стаціонарному тренажері протягом 5 хв у разі використання відповідно до інструкції користувача.

На устатковання поміщають визначений вантаж, як у звичайній практиці, так і в положенні, що створює найбільше навантаження на устатковання.

Якщо несуча поверхня розділена, випробувальне навантаження одночасно прикладають до кожній частині пропорційно загальній площі її поверхні.

Навантаження прикладають через аплікатор навантаження таким чином, що імітує ситуацію, що виникає коли обладнання використовується згідно з інструкціями в посібнику користувача.

6.18 Випробування на догляд та обслуговування, інструкції щодо збирання, загальні інструкції користувача та марковання

Перевіряють інформацію, надану виробником, порівнюючи її з випробовуваним устаткованням.

6.19 Звіт щодо випробування

Звіт щодо випробування повинен містити щонайменше таку інформацію:

а) назва та адреса випробувального закладу та місце, де було проведено випробування, якщо вони різні з адресою підприємства, що звітує;

  1. b) унікальна познака звіту (наприклад, серійний номер) кожної сторінки та загальна кількість сторінок звіту;
  2. c) ім’я та адреса клієнта;
  3. d) опис та серійний номер випробовуваного виробу;
  4. e) дата отримання випробовуваного виробу та дата (дати) виконання випробування;
  5. f) познака завдання на випробування чи опису методу або процедури;
  6. g) опис процедури відбирання зразків, якщо це доречно;
  7. h) будь-які відхили від завдання, доповнення або вилучення з нього та будь-яка інша інформація, стосовно конкретного випробування;
  8. i) вимірювання, обстеження та отримані результати, підкріплені таблицями, графіками, ескізами та фотографіями, якщо це доречно, та будь-які виявлені несправності;
  9. j) заява щодо невірогідності вимірювань (якщо це доречно);
  10. k) підпис та посада або еквівалентне позначення особи, яка несе технічну відповідальність за звіт з випробування, та дата видачі;

л) заява про те, що результати випробування стосуються лише випробовуваних зразків.


БІБЛІОГРАФІЯ

 

1 IFI/UK 1 04 04, EFDS Inclusive Fitness Initiative Equipment Standards – Stage 2 Edition 2 – May 2006

2 Directive 2006/121/EC (REACH) of the European Parliament and of the Council

3 Directive 2002/96/EC (WEEE) of the European Parliament and of the Council

4 Directive 2002/95/EC (ROHS) of the European Parliament and of the Council

5 Directive 2006/66/EC (Battery Directive) of the European Parliament and of the Council

6 Directive 2001/95/EC (General Product Safety Directive) of the European Parliament and of the Council

7 Directive 2006/95/EC (Low Voltage Directive) of the European Parliament and of the Council

8 Directive 2004/108/EC (EMC Directive) of the European Parliament and of the Council

9  Directive 2006/42/EC (Machinery Directive) of the European Parliament and of the Council

10 Directive 93/42/EEC (Medical Devices) of the European Parliament and of the Council

11 Directive 2009/125/EC (Energy related products) of the European Parliament and of the Council

 

 

Код згідно з ДК 004: 97.220.30

Ключові слова: вимоги щодо безпеки, випробування на довговічність, методи випробування, стійкість устаткування, тренажери стаціонарні

 

 

 

 

 

Голова ТК 121,

директор УкрНДІ ДЕ,

керівник розробки                                                           В.О. Свірко

 

 

 

 

Виконавець,

головний дизайнер

проектів                                                                            А.Л. Рубцов

 

Страницы