ПРОЕКТУВАННЯ ЦЕНТРІВ КЕРУВАННЯ ЕРГОНОМІЧНЕ Частина 5. Засоби відображення інформації та органи керування ДСТУ EN ISO 11064-5 (EN ISO 11064-5:2008, IDT; ISO 11064-5:2008, IDT) (Опубліковано 07.08.2017 року)

11064-5 Вступ            ДСТУ ЕN ISO 11064-5

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ПРОЕКТУВАННЯ ЦЕНТРІВ КЕРУВАННЯ ЕРГОНОМІЧНЕ

Частина 5. Засоби відображення інформації та органи керування

ERGONOMIC DESIGN OF CONTROL CENTRES

Part 5. Displays and controls

                                                                                                                                                                                                                                     

Чинний від________

 

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ. Багато з того, на що поширюється цей стандарт, стосується критичних питань безпеки. Може бути доцільно звернутися за професійною консультацією для пояснення вимог і вибором відповідних рішень.

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей  стандарт встановлює принципи, вимоги і рекомендації, що стосуються засобів відображення інформації, органів керування та їхньої взаємодії, для розроблення апаратних засобів і програмного забезпечення центрів керування.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Нижченаведені нормативні документи необхідні для застосування цього стандарту. Для датованих посилань дійсне тільки вказане видання. Для недатованих посилань використовують останнє видання відповідного нормативного документу (включаючи будь-які поправки).

ISO 9241-12 Ergonomic requirements for office work with visual display terminals (VDTs) — Part 12:Presentation of information

ISO 11064-1 Ergonomic design of control centres — Part 1: Principles for the design of control centres

ISO 11064-7 Ergonomic design of control centres — Part 7: Principles for the evaluation of control centres
ISO 13407 Human-centred design processes for interactive systems

Видання офіційне

 

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 9241-12 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі.  Частина 12. Подання інформації

ISO 11064-1 Проектування центрів керування ергономічне. Частина 1. Принципи проектування

ISO 11064-7 Проектування центрів керування ергономічне. Частина 7. Принципи оцінювання центрів керування

ISO 13407 Людиноцентричні процеси проектування діалогових систем.

 

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять.

3.1 аварійний сигнал (alarm)

Оповіщення високого пріоритету, яке використовують, щоби привернути увагу оператора до важливих відхилів або аномальних подій в робочій системі

3.2 оповіщення (alert)

Метод, за допомогою якого операторів повідомляють про події в системі, що вимагають реакції або відповіді

3.3 аналоговий засіб відображення інформації (analogue display)

Засіб відображення, який показує інформацію про стан як функцію довжини, кута або іншого виміру.

Примітка 1. У разі візуального засобу відображення інформація може бути подана як функція від відхилу стрілки, довжини стовпчика гістограми або подібної візуальної величини.

Примітка 2. Адаптовано до визначення 3.8 ISO 9355-2:1999.

 

 

3.4 світність (brightness)

Атрибут зорового відчуття, пов’язаний з кількістю світла, випромінюваного з певної площі.

Примітка. Це суб’єктивний корелят яскравості. Див. ISO/CIE 8995-1.

3.5 код (code)

Метод подання інформації за допомогою системи букв і цифр, графічних символів або візуальних засобів (наприклад, шрифтом, кольором або підсвічуванням).

[ISO 9241-12]

3.6 кодування (coding)

Процедура в процесі проектування, за допомогою якої категорії інформації розподіляються як елементи алфавіту певного коду.

Примітка. Цими категоріями інформації можуть бути режими роботи машин (тобто «увімкнуто», «ввімкнено», «в режимі очікування», «в аварійному стані») і види середовищ всередині труб або судин заводу.

Приклад. Алфавіт, форма, колір або розмір.

3.7 керування (control)

Цілеспрямована дія з метою передбачуваної зміни в системі чи устаткованні.

Приклад. Регулювання заданого значення, зміна режиму роботи зі стану «ввімкнено» на стан «увімкнуто».

3.8 орган керування (control)

Пристрій, який безпосередньо реагує на певну дію оператора, наприклад, на прикладання тиску.

Примітка. Див. також «керування процесом» (3.25).

Приклад.. Натискна кнопка, миша, трекбол.

3.9 приміщення керування (control room)

Основний функційний об’єкт і пов’язана з ним фізична структура, в якій розміщують операторів приміщення керування для виконання централізованого керування, моніторингу і адміністративних обов’язків

[ІСО 11064-3]

3.10 оператор приміщення керування (control room operator)

Фізична особа, основні обов’язки якої пов’язані з виконанням функцій моніторингу та керування, як правило на автоматизованому робочому місці керування, або окремо, або поєднано з іншим персоналом, який знаходиться як  в приміщенні керування, так й зовні.

[ISO 11064-3]

3.11 автоматизоване робоче місце керування (control workstation)

Окреме чи колективне робоче місце, яке вміщує все устатковання, таке як комп’ютери, термінали зв’язку і меблі, та на якому здійснюють функції керування і моніторингу

[ISO 11064-3]

3.12 дані (data)

Необроблені відомості, з яких користувач отримує інформацію.

Примітка. «Дані» можуть містити цифри, слова та/або зображення, наприклад, вид з вікна.

3.13 цифровий засіб відображення інформації (digital display)

Засіб відображення, в якому інформація подається цифровим кодом.

[EN 894-2]

3.9 засіб відображення інформації (display)

Пристрій відображення інформації, яку він може змінювати з метою зробити щось видимим, чутним або розрізнюваним за допомогою тактильного або пропріорецепторного сприйняття.

[ІSО 11064-3]

Примітка. Див. також рисунок 1.

3.15 елемент (element)

Основний компонент, який використовують, щоби робити такі формати, як абревіатури, етикетки, повідомлення, символи, кодування і
виділення.

Примітка 1. На основі NUREG-0700 [14].

Примітка 2. Див. також  рисунок 1.

3.16 подія (event)

Будь-який спонтанний перехід з одного дискретного стану в інший.

Примітка. Якщо не відображається початковий стан (тобто він нормальний), за подію буде сприйматися прояв певної зміни статусу. («Прояв» тут є синонімом переходу від одного дискретного стану до іншого, а «статус» може стосуватися або нормальних, або ненормальних умов.)

3.17 формат (format)

Візуальне відображення інформації на відеотерміналі, наприклад текстового повідомлення, цифрового подання, символів, мнемосхем, гістограм, графіків змін, покажчиків, секторних графіків.

[ІЕК 60964]

Примітка. У стандартах ІSО 11064 цей термін також поширюється на слухові засоби відображення інформації.

3.18 інтерфейс «людина-система» (humansystem interface); інтерфейс «людина-машина» (humanmachine interface)

Всі частини і процедури машини (або системи), доступні для взаємодії з користувачами (людиною)

3.19 інформація (information)

Усе, що невідомо людині заздалегідь

Примітка 1. Інформацію отримують з даних (3.12).

Примітка 2. Для інтерпретації інформації необхідні знання.

Примітка 3. Приклад іншого визначення інформації: «продукт, який зменшує невизначеність», що використовується у цьому стандарті, є суттєвим для розміщення відповідного значення або значення характеристики в засобі відображення інформації.

3.20 діалогова взаємодія (interaction dialogue)

Обмін інформацією між користувачем і системою через інтерфейс «людина-система» для досягнення наміченої цілі

3.21 мнемосхема (mimic); мнемонічний засіб відображення інформації (mimic display); мнемонічна діаграма (mimic diagram)
Спрощене графічне зображення системи, яке відображає її компоненти та їх взаємозв’язок.
Приклад. Схема трубопроводу, залізничної мережі або мережі доріг.
3.22 моніторинг (monitoring)
Діяльність з метою виявлення відхилів від нормальної роботи (перевіркою змінних або напрямку їх зміни відносно обмежень, тенденцій або значень інших змінних), щоби забезпечити своєчасні і відповідні дії у відповідь.
Примітка. Моніторинг процесу здійснюється за допомогою людини і/чи системи керування.
3.23 оглядове відображення (overview display)
Відображення стану системи з високим рівнем узагальнення чи низьким рівнем деталізації, яке охоплює зони відповідальності.
Примітка. Оглядове відображення сприяє персоналу приміщення керування отримувати загальне уявлення щодо стану системи приверненням його уваги до суттєвих змін в умовах її роботи і поданням тих даних, що мають важливе значення.
3.24 сторінка (page)
Певний набір інформації, яка призначена для відображення на одному екрані відеотермінала.
Примітка 1. На основі NUREG-0700 [14].
Примітка 2. Вікно може утворювати цілу сторінку, яка заповнює екран одного відеотермінала. Див. рисунок 1.
3.25 керування процесом (process control)
Моніторинг і керування змінними що впливають на поведінку процесу, який відповідає встановленим цілям.
Примітка 1. Оператори використовують засоби відображення інформації та органи керування підчас виконання їх діяльності моніторингу, керування та управління системою.
Примітка 2. Керування процесом здійснюється регулюванням або керуванням змінних, що впливають на поведінку будь-якого процесу таким чином, щоби отримати продукт у необхідній якості та кількості ефективним способом [15].
3.26 статус (status); стан (state)
Конкретна ситуація на об’єкті.
Примітка. Об’єкт може бути системою, самостійним процесом, машиною тощо. Ситуаціями можуть бути режими роботи – або нормальні (наприклад, «увімкнуто», «закрито», «режим очікування») або ненормальні (наприклад, «порушено»). Їх можна визначити порівнянням значень змінних з граничними значеннями (наприклад, «перевищення» або «висока небезпека»).
3.27 символ (symbol)
Літери, цифри, піктограми або їх комбінації, які використовують для позначання поділок шкал індикаторів або як засіб ідентифікації самого індикатора.
3.28 завдання (task)
Дії людини, необхідні для досягнення мети.
Примітка 1. Адаптовано з визначенням 3.9 ISO 9241-11.
Примітка 2. Завдання виконують за допомогою (декількох) робіт. Мету визначає організація, відповідальна за систему «людина-машина».
Приклад. Керування процесом має на меті безпечну та економічну експлуатацію заводу чи безпеку пасажирів у транспортній системі.
3.29 візуальне відображення (visual display)
Відображення (в сенсі формату) візуального подання даних, планів або відеозображень.
Примітка. Візуальні відображення класифікуються відповідно до режиму подання окремих даних (аналогові, бінарні, цифрові, гібридні) певної величини. Комплексні дані подають в графічному чи буквено-цифровому виді (2D, 3D), які забезпечують необхідне співвідношення між потрібним часом перегляду та часом подання («прогнозоване» або «пришвидшене» відображення).
3.30 вікно (window)
Незалежно керована площа на екрані відеотермінала, використовувана для подання об’єктів і/або ведення діалогу з користувачем.
[ISO 9241-16]

Пояснення.

1 — екран відеотермінала
2 — відеотермінал
3 — сторінка (все, що подано на одному екрані відеотермінала)
4 — вікно (одне вікно може займати весь екран відеотермінала)
5 — формат (наприклад, мнемосхема, гістограма, графік змін)
6 — елемент (наприклад, значок, ярлик)

Рисунок 1 — Взаємозв’язок між відеотерміналом, екраном відеотермінала, сторінкою, вікном, форматом і елементом

4 ПРИНЦИПИ
Принципи ергономічного проектування інтерфейсів «людина-система», надані в таблицях 1–3, призначені для використання в проектуванні систем, відеотерміналів і взаємодії (або діалогу). Ці принципи згруповані в три категорії:
— загальні принципи (таблиця 1, принципи 1–8);
— принципи, пов’язані з відображенням (таблиця 2, принципи 9–14);
— принципи, пов’язані з керуванням і взаємодією (таблиця 3, принципи
5–24).
Хоча багато з цих принципів загально застосовні в сфері ергономіки, вони були обрані за їх особливе значення для проектування приміщень керування. Наприклад, багато з них можна застосувати для проектування офісів, хоча наслідки цього навряд чи будуть мати таке саме значення щодо безпеки, як для приміщень керування. Принципи згруповані таким чином, що більш ранні стосуються загальніших питань, в той час як подальші більш специфічні. Деякі неминучі перекриття між різними принципами і пов’язаними з ними основними питаннями, не обмежують необхідність виконання наданих рекомендацій і вимог.
«Приклади основних питань» в таблицях запропоновано в якості прикладів властивостей, які треба шукати під час перевірки, чи були дотримані принципи. Принципи не треба інтерпретуватися як вимоги.
Настанови з застосування принципів наведено в Додатку А.

Таблиця 1 — Основні принципи
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
1. Вплив в системі
Оператор повинен завжди мати вищий вплив у системі «людина-машина»a

Чи реалізована вимога забезпечення постійної присутності операторів в циклі керування, крім випадків, коли ці функції
повністю виділені машині?
Чи всі функції керування, потрібні в кожної ситуації, доступні оператору протягом прийнятого періоду часу?
Чи проаналізовано всі ситуації, в яких можлива відмова системи,?
Чи є система підтримки оператора?
Чи діє система незалежно від оператора, перешкоджаючи тим самим йому/їй завершити або продовжити виконання завдання (наприклад, заважаючи йому/їй автоматичною зміною формату відображення)?
Чи обмежений оператор у використанні системи відповідно до його/її бажання?
Чи можуть відкидатися системою обґрунтовані та прийнятні вхідні команди оператора?
Чи змінює система вхідні команди без подальшого запиту?
Чи переривається система протягом 2 с у разі команди оператора, навіть якщо зайнята?
Чи можна зупинити автоматизовані функції, які не впливають на процес керування (наприклад, складними розрахунками моделювання або прогнозування на хімічному заводі)?
Чи можуть бути не завершені ті функції, що ніяк не впливають на продукцію заводу?
Чи може оператор взаємодіяти з системою (наприклад, закривати чи відкривати вікна) в будь-який час?

Продовження таблиці 1
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
2. Вимоги до інформації
Оператора b в інтерфейсі «людина-система» треба забезпечити всією інформацією, яка необхідна для виконання його/її завдань Чи були проаналізовані недовантаження і перевантаження для нормальних і ненормальних операцій?
Чи отримує оператор інформацію, необхідну для виконання його/ її завдання своєчасно і задовільним чином?
Чи була надана оператору відповідна інформація для підтримки обізнаності щодо певної ситуації?
Чи є у оператора постійний огляд поточного стану системи, за яку він/вона відповідальна?
Чи є які-небудь елементи оглядового відображення, перекриті вікнами?
Чи отримує оператор достатню та своєчасну інформацію, для вирішення будь-якої проблеми, яка може виникнути?
Чи вся надана інформація відповідає завданню?
Чи мінімізовано системою необхідний обмін інформацією під час перезміни?
Чи відповідають заходи привертання уваги терміновості необхідної відповіді?
Чи повідомляються також звуковим сигналом події, що вимагають термінової відповіді оператора?
Чи легко відрізнити різні рівні залучення уваги?
Чи дозволяє конструкція інтерфейсу уникати перешкод для важливої інформації, наприклад, пов’язаної з безпекою?
Чи подано всю інформацію, необхідну для виконання конкретного завдання, на мінімальній кількості відеотерміналів?
Чи були прийняті необхідні заходи, щоби загальну інформацію, використовувану кількома операторами, можна було змінити тільки за взаємною згодою?
Чи систематично оцінювали вимоги всіх можливих користувачів (наприклад, інженерів з технічного обслуговування)?
Продовження таблиці 1
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
3. Ефективність інтерфейсу «людина-система»
Інтерфейс «людина-система» має
підтримувати користувача, щоби завершити його/її
дії ефективно і результативно с Чи тільки необхідну для виконання завдань інформацію подають користувачеві,?
Чи були виділені технічній системі завдання, які можна легко автоматизувати?
Чи можна виконати повторювані завдання легко повторюваними послідовностями дій?
Чи враховують зображення, подані CCTV (замкнутою телевізійною системою), вимоги користувача, наприклад, щодо використання роздільних екранів?
Чи рідко використовувані завдання є зрозумілими або їх підтримують довідковою інформацією?
Чи дозволено клавіші швидкого доступу для досвідчених користувачів?
Чи легко доступна оператору «допомога» (вона може бути програмною або в паперовому виді) ?
Чи дозволяє система оператору вільно вибирати між альтернативними пристроями введення?
4. Людино-центричне проектування
Під час
проектування інтерфейсу «людина-система»
у першу чергу треба розглядати здібності,
обмеження, навички та потреби людини Чи буде засвоєна кількість інформації, яку отримає оператор?
Чи обмежується швидкість подання повідомлень оператору за короткий період часу (15 хвилин) максимумом 15 у хвилину?
Чи враховані всі інші види діяльності, виконувані оператором, під час визначення швидкості подання повідомлень для оператора за періоди часу більше ніж 15 хвилин?
Чи мають пріоритетність відображувані події, які спонукають оператора на реакцію (тобто аварійні сигнали), відповідно до потрібної швидкості його/її відповіді?
Чи були належним чином проаналізовані потреби літніх людей і людей з обмеженими можливостями?
Продовження таблиці 1
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
5. Застосування ергономічних
принципів
Для забезпечення швидкості
і точності інформації, яку подають
оператору, її засновують на
ергономічних принципах Чи є події, які вимагають швидкого реагування оператора, оформлятися відповідним чином?
Чи всі події, на які оператор повинен реагувати, легко сприймаються і мають пріоритети?
Чи організована інформація таким чином, що її легко розпізнати і зрозуміти оператору?
Чи було розглянуто баланс між статичною та динамічною інформацією (наприклад, чи надано динамічній інформації велику площу)?
6. Розумові моделі
Для утримання у свідомості повної і стійкої моделі системи та її підсистем завжди треба
забезпечувати користувачів необхідною
інформацією Чи забезпечено оператору постійний огляд системи?
Чи був оператор навчений щодо діючих концепцій?
Чи отримав оператор досить знать щодо керованої системи?
Чи є система передбачуваною (наприклад, чи реагує відповідно до очікувань оператора)?
7. Якість роботи
Розроблені завдання мають сприяти задоволенню від роботи
і забезпечувати як
задоволення, так й стимулювання
навколишнім середовищем Чи висловлюють оператори задоволеність від роботи та чи стимулює їх вдосконалення робоче середовище?
Чи висловлюють оператори бажання йти на роботу?
Чи підтверджує медична документація думку, що оператори задоволені своєю роботою?
Чи було зроблено аналіз операторів стосовно недостатньої чи надлишкової навантаги?

Кінець таблиці 1
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
8. Пам’ять
Вимоги до
короткочасної пам’яті оператора не мають перевищувати
встановлених обмежень. Чи виконується правило «магічна сімка плюс мінус два»?
а Виняток. У оператора не має бути можливості відхилити дію системи критично важливої безпеки; наприклад, якщо тиск в трубі падає за межі певного порогу, що вказує на витік з труби, клапан закривається системою безпеки. Оператор не має відхиляти дію системи безпеки.
b Основний акцент роблять на операторів приміщення керування.
С Наприклад, погодинне збирання виміряних значень не розподіляють для оператора. Якщо існує суворий зв’язок між станом і необхідною реакцією, вона повинна бути автоматизована.

Таблиця 2 — Принципи, що стосуються відображення

Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
9. Зрозумілість
Подана інформація має бути легко і однозначно зрозумілою для
спеціально навчених користувачів Чи було перевірено застосування «метафор»?
Чи подано інформацію най економічним способом (наприклад, з використанням мінімуму символів)?
Чи зведено до мінімуму подання зайвих елементів (наприклад, логотипів постачальників)?
Продовження таблиці 2
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
10. Кодування
Якщо елементи мають бути ідентифіковані
окремо, їх треба подавати таким чином, щоби вони були читко помітні Чи застосовано відомі принципи кодування (розмір, форму і т.д.)?
Чи було перевірено застосування надмірного кодування?
Чи були застосовані принципи групування інформації?
Чи ідентифіковано кожен об’єкт точно і однозначно (наприклад, назви форматів відображення)?
11. Присутність достовірної інформації
Треба подавати тільки достовірну з точки зору
часу, походження і відповідного дозволу інформацію; якщо практично неможливо (наприклад, зазначити час останнього вимірювання) це треба зазначити Чи може оператор довіряти наданій інформації,?
Чи відмічає система невірну інформацію?
Чи перевіряється важлива інформація іншими засобами?
Чи забезпечена дублюванням критично важлива для безпеки інформація?
12. Привернення уваги
Рівень уваги, застосовуваний до
конкретного елемента інформації, має
бути погоджений з важливістю цієї інформації для оператора і безпечності системи Чи існують динамічні елементи, подані більш явно (тобто привертають більше уваги, ніж фонова інформація)?
Чи прийняті відповідні рішення щодо розподілу звукових або візуальних засобів відображення інформації?
Чи врахований навколишній шум тощо?
Чи прийняті заходи для уникнення плутанини між джерелами привернення уваги?
Чи взято до уваги подання критичних і нечастих аварійних сигналів?
Чи застосовані рівні пріоритету, щоби уникнути перевантаження оператора?
Продовження таблиці 2
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
13. Послідовність
Та сама інформація, подана на різні засоби відображення має бути послідовною щодо таких
властивостей, як місце розташування, кодування
(наприклад, колірного), принципів поводження,
доступу і навігації. Чи відповідає дизайн екрану передбачуваним місцям для відповідей системи?
Чи враховано вимогу щодо необхідності досягнення узгодженості між різними інформаційними засобами (наприклад, рідкокристалічними дисплеями (LCD), плазмовими панелями, електронно-променевими трубками (CRT) і друкарськими матеріалами)?
Чи є передбачуваним час відгуку?
Чи спроектовано одні й ті самі об’єкти, які треба розпізнати на різних рівнях ієрархії відображення таким чином, щоби вони були чіткими і впізнаваними за будь-якого масштабу?
Чи застосовано одні й ті самі терміни, кольори і класифікації для відповідного устатковання, подій і станів?
Чи є система передбачуваною та чи відповідає вона згідно з очікуваннями оператора?
Чи одноманітно застосовні органи керування для всіх станів і умов функціонування системи?
Чи сумісні програмні елементи системи керування з іншими частинами інтерфейсу «людина-система»?

Кінець таблиці 2
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
14. Кодування інформації
Кодування інформації повинно бути
розпізнаваним, виразним, чітким, стислим,
послідовним, помітним і
зрозумілим. Чи ясно розрізняються різні стани і пріоритети?
Чи відображається поточна інформація чітко і однозначно?
Чи застосовано коди, які вже використовує оператор?
Чи близько до об’єктів, яких вони стосуються, розташовані марковання?
Чи структурована інформація згідно з діями які треба виконати?
Чи допускає подання інформації в інтерфейсі «людина-система» інтуїтивне розуміння її зв’язків з іншою інформацією, поданою в іншому місці?
Таблиця 3 — Принципи, що стосуються керування та взаємодії

Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
15. Уникати керування «наосліп»
Керовані об’єкти повинні завжди відображатися а Чи тільки присутніми на екрані об’єктами можна маніпулювати?
Чи всі відповіді на всі дії керування належним чином відображаються?
Чи приділено адекватну увагу запису і передачі інформації, якої нема в системі?
Чи треба вводити підтвердження перед виконанням команд, які можуть мати серйозні наслідки?
Чи подають оператору залежні реакції системи?
Продовження таблиці 3
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
16. Простота
Взаємодія людина-система має бути простою, з мінімальною кількістю правил Чи є взаємодія з системою на основі простих, легко зрозумілих понять, та чи містять вони якомога менше правил?
Чи навігація по системі є простою і очевидною?
Чи може система використовуватися оператором без використання письмової настанови?
Чи враховує дизайн інтерфейсу (логіка взаємодії, стилеві принципи) рівні підготовки оператора?
Чи має інтерфейс «людина-система» пропозицію безпосередньої взаємодій в надзвичайних ситуаціях?
Чи вдалося уникнути винятків з основних правил взаємодії?
17. Підтримка оператора
Система має допомогти оператору ефективно і правильно вводити інформацію, а також звести до мінімуму ризик виникнення помилок Чи перевіряється вхідна інформація автоматично?
Чи залишається гнучкою перевірка синтаксису, поки дотримується правильність вхідної інформації; наприклад, якщо рядки символів перевіряються на роздільники, чи дозволено застосування альтернативних символів (наприклад, «,», «.», «-» і «/»)?
Чи перевіряє система загальну ймовірність вхідної інформації?
Чи звіряється ймовірність конкретної вхідної інформації з поточним станом системи?
Чи запитує система підтвердження на виконання дій оператора, якщо вони можуть спричинити серйозні наслідки (наприклад, коли вони стосуються безпеки чи є незворотними)?
Чи генерує система відповідне повідомлення, якщо вхідна інформація явно помилкова?

Продовження таблиці 3
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
18. Єдине джерело даних
Система має автоматично
підтримувати оператора введенням даних, які вже доступні. Чи вдається уникнути завдання введення даних, коли інформація вже існує в системі?
Чи вдається уникнути ручної передачі даних між різними системами?
19. Максимізація ефективності
Система має мінімізувати вимоги з найпоширеніших дій, що пред’являються до оператора Чи спроектовано діалоги таким чином, щоби оператор міг зосередитися на основному завданні і звести до мінімуму витрати часу на другорядному?
Чи існують короткі способи, пропоновані користувачеві для керуючих впливів, що часто зустрічаються?
Чи є можливість налаштувати короткі способи для часто використовуваних команд?
Чи проаналізовано потенційний вплив помилок, пов’язаних з безпекою, під час використання коротких способів і т.д.?
20. Зворотній зв’язок
Прийнятний зворотний зв’язок має бути надано
оператору в будь-який час Чи забезпечує система зворотній зв’язок для кожної дискретної дії керування?
Чи пропонується інформація зворотного зв’язку послідовно?
Чи є передбачуваним і відповідним очікуванням користувачів зворотний зв’язок від аналогічних дій керування?
Чи легко зрозумілий для користувачів зворотний зв’язок?
Чи є індикація того, що кероване устатковання зайнято або несправне? b
Чи повідомляє система оператора про будь-яку відмову виконати команду керування?
Чи відповідає зворотний зв’язок системи, як результат керування оператора, вжитим керівним діям та хороший ергономічній практиці?
Продовження таблиці 3
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
Чи проаналізовано повні наслідки (наприклад, не отримане або неправильне повідомлення) вповільненого зворотного зв’язку (наприклад, у разі розподілу ресурсів по радіо)?
Чи інформує система оператора, якщо дія керування є недопустимою?
Чи надається інформація зворотного зв’язку таким чином, щоби вона була повністю зрозуміла оператором?
Чи наданий оператору вид зворотного зв’язку сумісний з дією керування?
Чи відповіді зворотного зв’язку на подібні дії керування є передбачуваними і постійними?
Чи робить система запит на підтвердження, якщо дії оператора можуть спричинити серйозні наслідки?
Чи надає система зрозумілі однозначні повідомлення про помилки?
21. Час відгуку
Час відгуку системи має
відповідати характеру виконуваного
завдання Чи призводить кожен вхідний сигнал оператора до помітного сигналу зворотного зв’язку протягом розумного проміжку часу (менше ніж 2 с)?
Чи існує індикація того, що система реагує, якщо їй потрібно більше ніж 2 с для виконання команди (наприклад, відкриття клапанів великого розміру для заповнення бака тощо)?
Чи мінливість часу відгуку менше ніж ± 50% від середніх значень? Наприклад, якщо середній час відгуку становить 1 с, то відповідь системи повинна бути в межах від 0,5 с до 1,5 с.
Чи існує індикація часу, що залишився до завершення тривалих операцій (понад 2 с)?

Продовження таблиці 3
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
22. Аварійні сигнали
Аварійні сигнали високого пріоритету завжди мають бути подані до уваги оператора с Чи може пріоритетний аварійний сигнал приховати інформація чи дані більш низького пріоритету?
Чи завжди аварійні сигнали подаються однаковим способом?
Чи подано аварійні сигнали в одних і тих самих місцях екрана та поряд з відповідними іконками?
Чи захищено оглядовий засіб відображення сигналізації від загородження екранними вікнами?
23. Толерантність до помилок
Система повинна враховувати, що оператор може робити помилки, і мінімізувати їх наслідки
Чи оператор чітко поінформований щодо наслідків дії, перш ніж виконувати її?
Чи є запобіжники, пов’язані з критично важливими для безпеки керуючими діями, наприклад, повтор дій керування?
Чи існують прийнятні заходи безпеки, якщо неможливо «скасувати» дію керування?
Чи захищені звичайні органи керування, пов’язані з безпекою, від ненавмісного спрацьовування?
Чи були застосовані прийнятні ергономічні принципи до розташування органів керування та засобів відображення інформації, щоби уникнути неправильної активації функцій керування або спотворення інформації?
Чи враховують системи проектування і підготовки можливі помилки персоналу або недогляд?
Чи дозволяє система користувачеві виправити вхідні дані внесенням змін тільки в помилкову частину?
Чи надає система прості, зрозумілі механізми оброблення помилок?
Чи дозволяє система легку відміну дій?

Кінець таблиці 3
Принципи Приклади основних питань, які треба використовувати для перевірки
24. Структура діалогу
Діалоги повинні бути організовані в
групи, які мають початок, середину і кінець. Чи допускає взаємодія сформувати оператору чітку уяву про загальний стан послідовності дій?
Чи є чітка індикація того, що послідовність дій завершена?
Чи забезпечує структурування введення інформації позитивне відчуття, що завдання завершено?
Чи зрозумілий оператору маршрут «виходу» з серії команд в будь-який час?
а Винятком є керування аварійними вимиканнями, якы можуть статися незалежно від поточного відображення інформації.
b У разі можливості, має бути індикація часу, необхідного для того, щоби дії керування можна було розпочати.
c Вимоги до аварійних сигналів надано окремо у розділі 6.

5 ПРОЦЕС ВИЗНАЧЕННЯ ЗАСОБІВ ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОРГАНІВ КЕРУВАННЯ
5.1 Процес проектування
У процесі проектування треба враховувати раніше прийняті рішення, що стосуються синтезу завдань, чисельності персоналу, кількості автоматизованих робочих місць і роботи в команді відповідно до вимог ISO 11064-1 та ISO 13407. Ці рішення утворюють основу для розроблення інтерфейсів керування, хоча початкові припущення можуть бути переглянуті під час технічного проектування засобів відображення інформації і органів керування.
5.2 Проектна група і необхідна компетентність
Засоби відображення інформації та органи керування мають розроблятися мультидисциплінарною командою, яка містить спеціалістів за такими напрямками:
а) людський чинник;
b) користувачі;
с) інтерфейс оператора;
г) комп’ютерні додатки;
е) розроблення документації;
е) забезпечення якості.
Майбутні користувачі повинні бути залучені до процесу розроблення і випробовування інтерфейсів через:
— інформування про початок процесу розроблення органів керування та засобів відображення інформації;
— заохочення інформувати про свій досвід і очікування на самих
ранніх стадіях проектування.
5.3 Оцінювання
Результати проектування треба оцінювати в ході кожного з етапів, описаних в 5.5. Для цього рекомендується, щоби попередні ескізи, моделі і макети розглядалися на кожному етапі.
Структуру оцінювання прийнятності у використанні, надану в ISO 9241-11, можна застосовувати для формування основи оцінювання користувачем, хоча воно не поширюється на критично важливі елементи безпеки, пов’язані з приміщенням керування (наприклад, ситуаційну обізнаність і роботу в команді).
Загальний підхід до концепції проектування органів керування та засобів відображення інформації повинен бути переглянутий за результатами тестів/випробувань за участі користувача. Щоби визначити пріоритетність змін можна використати такі критерії:
— треба змінити, наприклад, небезпечні елементи;
— є кращі рішення, ніж не оптимальні, але прийнятні, – наприклад, більш швидка обробка.
Якщо на розгляді знаходяться альтернативні робочі системи, їх треба оцінювати на відповідність ергономічним вимогам до органів керування, засобів відображення інформації та взаємодії (див. розділ 4). Їх також треба перевірити на те, чи зможе оператор налаштувати систему так, щоби впоратися з усіма форматами відображення і взаємодії не тільки якісно, але й кількісно.
Додаткову інформацію з питань оцінювання, наведено в ISO 11064-7.
5.4 Ітерація
Результати кожного етапу проектування (див. 5.5) треба перевірити. Щоби усунути причини невідповідності та/або несумісності з загальними принципами, представленими в таблиці 1, етапи проектування треба повторяти.
5.5 Етапи процесу проектування
Семи-етапний процес визначення засобів відображення інформації та органів керування з подальшим коротким описом кожного етапу показано на рисунку 2.
Етап 1. Аналіз обміну інформацією між оператором і системою
Цей етап сконцентровано на обміні інформацією, необхідної для виконання завдань керування. На цьому етапі не розглянуто докладні
методи подання інформації та можливі технічні варіанти.
Етап 2. Розроблення загального підходу до проектування інтерфейсу
На цьому етапі, розроблюють загальну структуру проектування інтерфейсу. Процес використовують у якості основи для визначення обсягу настановних принципів проектування інтерфейсів, які будуть розроблені на етапі 5. На цьому етапі формують перелік основних тем, які треба охопити.
Етап 3. Розроблення вихідних принципів інтерфейсу
Цей етап містить розроблення основних елементів інтерфейсу до моменту, коли їх можна перевірити за допомогою випробувань за участі користувача. Запропонована конструкція має враховувати структуру, розроблену на етапі 2, але не настільки, щоби відкидати більш практичні і ефективні вирішення, якщо вони виникають.
Рисунок 2 — Процес визначення засобів відображення інформації та органів керування

Етап 4. Моделювання і перевіряння вихідних принципів проектування інтерфейсу
На цьому етапі розроблення інтерфейсу «людина-комп’ютер» пропозиції, розроблені на етапі 3, перевіряють перед завершенням розроблення принципів його проектування (етап 5).
Етап 5. Доопрацювання проектних рекомендацій інтерфейсів
На цьому етапі використовують висновки, зроблені в ході моделювання і тестування (етап 4). Остаточний варіант настановних проектних принципів служитиме основою для детального проектування інтерфейсу засобів відображення інформації та органів керування та включатиме в себе, не обмежуючись цим, таке:
— засоби відображення інформації;
— пристрої керування;
— настанови користувача;
— меню діалогів;
— діалоги прямого керування;
— навігацію;
— управління сигналами оповіщення;
— стандарти.
Етап 6. Детальне проектування інтерфейсу засобів відображення інформації та органів керування
Під час цієї стадії ергономіст приймає участь у розробленні інтерфейсу і консультує щодо змін і компромісів, які можуть бути необхідні для досягнення успішного вирішення.
Всі проектні рішення повинні бути задокументовані разом з їхнім обґрунтуванням.
Етап 7. Верифікація і валідація
Верифікація і валідація є ітераційними процесами, що проводяться протягом етапів проекту органів керування та відображення інформації, а не тільки в кінці процесу. Див. ISO 11064-7.
6 АВАРІЙНА СИГНАЛІІЗАЦІЯ. ВИМОГИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИСОКОГО РІВНЯ
Ефективність подання аварійних сигналів є життєво важливим питанням під час проектування центрів керування – особливо для тих приміщень керування, що відповідають за критично важливі щодо безпеки функції. Питання, пов’язані з вимогами і рекомендаціями до аварійних сигналів, що надані в цьому розділі, згруповані в підрозділах «загальні положення», «структурування», «подання», «взаємодія і поводження», «документація».
6.1 Загальні положення
6.1.1 Процес керування аварійними сигналами має здійснюватися на місці. Керування сигналізацією має бути активним процесом з конкретними обов’язками в таких питаннях як моніторинг основних показників, кількість аварійних сигналів і поліпшення процесу керування сигналізацією.
6.1.2 Процедури, які визначають індивідуальні обов’язки моніторингу і керування у разі суттєвих пошкоджень і надзвичайної ситуації мають бути доступні і відомі операторам.
Такі процедури повинні забезпечувати ефективну і добре
організовану роботу в приміщенні керування в критичних ситуаціях.
6.1.3 Система сигналізації повинна бути розроблена з урахуванням особливостей і обмежень людини.
Конструкція системи сигналізації має залишиться придатною до використання в будь-яких умовах, гарантуючи, що
неприйнятні пошкодження не вплинуть на оператора перевищенням його/її можливостей сприймання і/або когнітивних можливостей.
6.1.4 Оператори мають отримувати інструкції і систематичну підготовку у всіх реально можливих випадках робочого використання
сигналізації.
Примітка. Мета такого навчання полягає в забезпеченні того, що використання і функції систем сигналізації знайомі і добре вивчені операторами.
6.1.5 Всі граничні параметри сигналізації треба систематично визначати і документувати в процесах проектування систем,
введення в експлуатацію та експлуатації.
Примітка. Належні граничні параметри сигналізації мають важливе значення для забезпечення того, що аварійні сигнали спрацюють досить рано для створення операторами ефективної відповіді, мінімізуючи кількість помилкових сигналів, спричинених надмірно жорсткими обмеженнями стосовно сигналізації.
6.1.6 Існують основні показники ефективності (КРІ), що стосуються керування сигналізацією, за якими можна вимірити її ефективність.
Примітка. Вимірювання ефективності системи сигналізації є одним з найбільш важливих чинників, що сприяють якісному керуванню сигналізацією. Основні показники ефективності забезпечують керування за цільовими значеннями, які дозволяють перевірити ефективність.
6.2 Структурування
6.2.1 Кількість аварійних повідомлень для того самого пошкодження, які подаються оператору в разі пошкодження, повинно бути зведене до мінімуму, щоби зменшити його/її перенавантаження.
Під час розроблення системи аварійної сигналізації доцільно використання діючих макетів і моделей. Особливу увагу треба приділяти тенденції збільшення кількості аварійних сигналів протягом терміну експлуатації устатковання.
6.2.2 Аварійні сигнали повинні мати пріоритети.
Аварійні сигнали повинні мати пріоритети, що відповідають тяжкості наслідків, які можуть спричинити неналежна відповідь або проміжок часу, потрібного для успішних коригувальних дій
Пріоритети аварійних сигналів повинні допомогати зосередити оператора на умовах, які, якщо їх не виправити, матимуть найбільший
вплив, і допомогти йому або їй приділити увагу тим умовам, які треба виправити найскоріше.
Примітка. Метою пріоритетів є допомогти оператору вирішити, на які аварійні сигнали треба реагувати в першу чергу, якщо кілька порушень відбувається в той самий час, і показати оператору особливо термінові аварійні сигнали під час нормальної роботи.
6.2.3 Пріоритет аварійних сигналів треба кодувати.
Це робиться для того, щоби різні пріоритети, наприклад, візуально розрізнялися таким чином, щоби можна було дуже швидко
і легко визначити найбільш важливі аварійні сигнали серед менш важливих. Дублювання кодів (наприклад, колір і місце розташування) можна використовувати для сигналізації, яка вимагає швидких дій.
6.2.4 В систему залучають функцію пригнічення сигналізації.
Примітка. Ціль пригнічення сигналізації полягає в забезпеченні того, що подані сигнали мають відношення до роботи оператора при поточних умовах/поточному стані процесу, і щоби уникнути повені сигналізації під час порушень процесу.
Момент подання аварійного сигналу визначають для того, щоби оператор міг відстежувати і вживати відповідних заходів для кожної категорії сигналу.
Для досягнення цієї мети задані значення можуть визначати на занижених рівнях, які знаходяться всередині фактичних меж, щоби забезпечити достатній час відгуку для операторів і виробничих систем.
6.3 Подання
6.3.1 Сигналізація для будь-яких загальних систем багатоелементних установок повинна дублюватися в усіх приміщеннях керування.
Коли одиницею загального устатковання керують з одного пульта, сигнали стану і аварійні сигнали також треба подавати у всіх інших приміщеннях керування, де стан устатковання є важливим.
6.3.2 Система сигналізації повинна залежати від ситуації.
Сигнали треба проектувати таким чином, щоби вони привертали увагу оператора за всіх станів виробництва і умов експлуатації, в яких вони відображаються.
6.3.3 Якщо оператори повинні використовувати складну систему сигналізації, треба забезпечити її відповідний окремий огляд.
Основний засіб відображення аварійної сигналізації повинен підтримувати завдання моніторингу та контролювання майбутнього характеру змін виробництва, привертаючи увагу оператора до умов процесу, які вимагають оцінювання чи дій. Він має відображати тільки ті сигнали, які відносяться до поточних умов.
6.3.4 Основні аварійні сигнали треба подавати на оглядових засобах відображення інформації, які постійно на виду, з позначеною зоною сигналізації.
Ціллю відображення основної аварійної сигналізації є запобігання перенавантаження операторів. Під час подання аварійної сигналізації не треба покладатися тільки на перелік аварійних сигналів, який надають операторам. Основні відображення аварійних сигналів забезпечують одночасно швидкість передачі інформації і форму подання, яка буде залишатися керованою за будь-яких умов.
6.3.5 Аварійні сигнали мають бути інтегровані у відображення технологічного процесу.
Примітка. Об’єднання важливої інформації о процесі й аварійної сигналізації на засобі відображення допомагає зменшити розумове навантаження на оператора.
6.3.6 У разі появи нових аварійних сигналів треба зробити звукове аварійне оголошення.
Звукове аварійне оголошення використовують, щоби повідомити оператора про появу і важливість нових аварійних сигналів, що вимагають його/її уваги.
6.3.7 Для нових аварійних сигналів треба використовувати спеціальне візуальне оголошення.
Щоби привернути увагу оператора до нових аварійних сигналів і відрізняти їх від аварійних сигналів, які вже були прийняті, використовують візуальне кодування. Наприклад, непідтверджені аварійні сигнали можуть бути закодовані за допомогою миготіння індикаторів.
6.3.8 Інформація щодо аварійної ситуації має бути змістовною і легко зрозумілою.
Примітка. Це дозволить уникнути непорозумінь і звести до мінімуму час і зусилля, необхідні для розуміння сенсу кожного повідомлення щодо аварійної ситуації.
6.3.9 Інформація щодо аварійної ситуації повинна легко зчитуватися.
Примітка. Повідомлення щодо аварійної ситуації, які зрозумілі, легко зчитуються і є добре структурованими, допомагають оператору прочитати кожне з них правильно з мінімальними витратами часу і зусиль.
6.3.10 Необхідна інформація щодо аварійної ситуації повинна бути доступна на всіх робочих місцях, яких вона стосується. Це робиться для того, щоби весь відповідний персонал мав правильне уявлення щодо умов процесу в його зоні відповідальності в будь-який час, і для того, щоби аварійні сигнали були подані поблизу органів керування та засобів відображення інформації, необхідних для коригувальних або діагностичних дій.
6.3.11 Індикація вхідних аварійних сигналів не має бути прихована за будь-яких обставин.
Примітка. Треба гарантувати, що оператор не може приховати вхідні аварійні сигнали, – наприклад, системою інших вікон.
Індикація вхідного аварійного сигналу не має надавати повну інформацію про аварійну ситуацію, якої він стосується.
6.4 Вимоги до взаємодії та поводження
6.4.1 Тільки прийнятні аварійні сигнали, що вимагають дій або уваги, треба доводити до відома оператора.
Це треба для захисту оператора від непотрібної інформації.
6.4.2 Має бути визначено прийнятний час відгуку системи.
Прийнятний час відгуку певної системи має важливе значення для того, щоби вона залишалася корисною в критичних ситуаціях –
особливо там, де пред’являються високі вимоги до операторів. Для активного моніторингу продуктивності можна використовувати основні показники ефективності (КРІ).
Примітка. Рекомендовану систему часів відгуку надано в додатку А.
6.4.3 Оператори повинні мати гнучкість у виборі, групуванні і
впорядкуванні аварійних сигналів, якщо при цьому немає негативного впливу на безпеку.
Примітка. Надання можливості вибору, сортування і групування робить систему більш гнучкою і корисною, дозволяючи оператору настроювати он-лайн інформацію, яку б вони хотіли отримати, адаптуючи її до власних особливих потреб.
6.4.4 Треба передбачити можливість відстрочити окремі аварійні сигнали.
Примітка. Метою відстрочення аварійного сигналу є забезпечення можливості операторам видалити тривалі чи неприємні сигнали, генерації й структуруванню яких механізмам аварійних сигналів не вдалося запобігти.
6.4.5 Навігація в межах і за межами відображення аварійної сигналізації має бути легкою та швидкою.
Примітка. Це необхідно для підтримки ефективного реагування оператора на аварійні сигнали, дозволяючи швидко знаходити додаткову інформацію.
6.5 Документація
6.5.1 Повинна бути управлінська система контролювання доступу та оброблення внесення змін в документацію щодо системи аварійної сигналізації.
Управлінська система має запобігати несанкціонованій зміні в системі і забезпечувати, щоби всі зміни простежувалися і були належним чином задокументовані.
6.5.2 Систему аварійної сигналізації треба належним чином документувати для її підтримки і поліпшення.
Документація має забезпечувати добру практику створення і підтримки системи протягом будь-яких змін і те, щоби розробники і користувачі системи мали загальне уявлення про її функціональність. Необхідно також забезпечити, щоби кожен визначений в системі аварійний сигнал документувався з описом мети аварійної сигналізації і оцінюванням критичності.
Право власності на систему аварійної сигналізації та відповідальність за проблеми чи виконання завдань, пов’язаних з системою сигналізації, може бути визначено в договорі.
6.5.3 Кожна система повинна мати письмові правила призначення пріоритетів аварійним сигналам.
Примітка 1. Це робиться для того, щоби оператори знайомилися і добре почувалися з правилами призначення пріоритетів, використовуваними системними проектувальниками, та щоби інформація про пріоритет могла бути ефективно використана операторами під час керування аварійними сигналами. Журнал історії аварійних сигналів і подій має бути доступним для оператора.
Примітка 2. Журнал може бути використано для аналізу інцидентів.

ДОДАТОК А
(Довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ

А.1 Огляд
Технології змінюються з часом, в той час як продуктивність людини залишається відносно стабільною. З цієї причини надмірна стандартизація технічних параметрів не дуже корисна, але переважна, якщо зосередити увагу на ергономічних питаннях. Фахівців з людського чинника треба долучати з початку процесу проектування, коли починається обговорення індикації та керування, а також на всіх етапах розроблення
системи.
У цьому додатку висвітлюються аспекти, які мають особливе значення для проектування приміщень керування із застосуванням зображень на екранах. Інші опубліковані ергономічні стандарти і рекомендації, взяті з інших галузей, також надають інформацію, яка може виявитися корисною для проектувальника приміщення керування. ISO 9355 установлює проектні вимоги для органів індикації та керування в приміщеннях керування, які містять, або засновані на використанні звичайних приладів. Користувачам цього стандарту рекомендується ознайомитися з цими документами та іншими посиланнями цього додатку, якщо вони прийнятні.
Примітка. Ці рекомендації не є вичерпними.
А.2 Рекомендації з подання інформації
А.2.1 Загальні положення
У цьому підрозділі надано рекомендації щодо структурування даних і відповідного вибору пристроїв відображення інформації.
На блок-схемі алгоритму, наданої на рисунку А.1, більш детально зображено процеси, узагальнені на етапах 3–7 в 5.5. «Нисхідний» підхід, описаний на рисунку А.1, є процесом, в якому межі керованих систем ідентифікують до прийняття рішення про кількість необхідних «сторінок», а також природи і структури даних, які треба подати.

Рисунок А.1 — Процес структурування інформації

А.2.2 Визначення меж мережі
Під час цієї стадії ергономіст встановлює всю сферу застосування того об’єкта, яким керуватимуть система і оператори приміщення керування.
А.2.3 Визначення типів і кількості сторінок
А.2.3.1 Загальні положення
У більшості випадків не представляється можливим представити всі необхідні дані на одному засобі відображення інформації. Для складних систем буде необхідно розділити цю інформацію.
Структура відображення може бути:
— ієрархічною;
— відносною;
— послідовною;
— будь-якою комбінацією з них.
Основною його характеристикою є легкість знаходження даних, коли це необхідно.
Використання більше ніж чотирьох рівнів інформації в ієрархічній структурі не рекомендується. Ієрархічна структура може бути заснована, наприклад, на:
а) цілях/загальному уявленні;
b) функціях/підпроцесах;
с) об’єктах/компонентах.
У відносній структурі, існують зв’язки між окремими інформаційними сторінками. Наприклад, елементи інформації можуть мати посилання на відповідні напрями інформації на інших інформаційних сторінках.
У послідовній структурі кожна інформаційна сторінка може відображати тільки одну частину процесу, який сам по собі займає кілька сторінок інформації.
Під час запуску системи має відображатися вихідна інформаційна сторінка, з якої можна легко знайти будь-яку іншу інформаційну сторінку. Завжди повинна бути можливість отримати прямий доступ до цієї вихідної інформаційної сторінки натисканням однієї клавіші (або чогось аналогічного).
Там, де це необхідно, треба застосовувати такі рекомендації.
— Інформаційні сторінки мають бути здатні подавати одночасно набір даних – інформацію, статичну графіку, органи керування тощо, – необхідних для роботи під час найгіршого сценарію. Зазвичай короткострокова пам’ять оператора здатна утримувати с періодом напіврозпаду протягом (5–7) с від семи до дев’яти змінних, тому під час виконання конкретного завдання радять уникати перемикання між різними вікнами.
— Якщо дозволяє режим роботи оператора, для відображення має подаватися інформація, присвячена огляду таких параметрів, як аварійні сигнали, пов’язані з безпекою, про погоду тощо. Треба порадити потенційним користувачам системи альтернативні пропозиції щодо структурування інформації; це може бути здійснено за допомогою паперового інтерфейсу подання або програмного макетування.
А.2.3.2 Ідентифікація
Задані сторінки повинні мати унікальні і однозначні ідентифікаційні імена, які мають:
— бути переважно розташовані у верхній частині екрану або послідовно подані в одному і тому самому його місці;
— висловлювати зміст відображення (наприклад, специфічний реактор або резервуар).
А.2.3.3 Керування вікнами
Середовище реального часу, створене в приміщенні керування, висуває особливі вимоги, які потребують застосування вікон під час подання інформації.
— Тільки обмежена кількість вікон одразу має бути відображена на екрані: емпірично встановлено, що можна використовувати одночасно не більше трьох вікон.
— Вікно не повинно перекривати важливу для безпеки інформацію чи аварійний сигнал.
— Для полегшення завдання користувача конструкція системи під час відкриття повинна гарантувати позиціонування чи мозаїчне розміщення вікон. Розміри і місця розташування вікон за замовчуванням мають бути такими, щоби звести до мінімуму кількість операцій, які потрібні користувачу, щоби виконати завдання.
— Взаємозв’язок між первісним вікном і створеними під час взаємодії з ним вікнами завжди має бути візуально очевидним.
A.2.3.4 «Багатошаровий» підхід
У разі використання багатошарового підходу до структуризації інформаційної сторінки, можна застосувати такі рекомендації.
а) Фон
Треба вибирати такий фон, який оптимізує сприйняття переднього плану інформації. Якщо очікується високий рівень зовнішньої освітленості, темних фонів треба уникати (і навпаки, якщо низький).
b) Шар статичних даних
Метою статичних даних, є дозволити користувачеві трактувати значення інформації, що відображається (наприклад, показуючи географію і/чи структуру процесів).
с) Інформаційний шар
Змінювані дані, що подаються в інформаційному шарі, мають бути легко відмітними від даних фону і статичних шарів.
d) Пріоритетний шар
Інформацію щодо небезпеки треба подавати в пріоритетному шарі, де будь-які внесені зміни негайно привертають увагу оператора. Цей шар також можна використовувати для подання іншої, більш нагальної інформації або інформації більш високого пріоритету, наприклад, що на ділянці залізничної системи починається технічне обслуговування.
A.2.3.5 Перерозподіл сторінок на пристроях відображення інформації
У оператора має бути можливість змінити розподіл сторінок на конкретному пристрої відображення інформації для:
— виправлення ситуації з несправним монітором;
— об’єднання відображень, що стосуються загальної ситуації.
Кожен екран має бути здатний відображати всі категорії інформації – огляди, тенденції, мнемосхеми, переліки аварійних сигналів, таблиці, параметри баз даних і т.д. Це може бути перевагою під час заміни несправного монітора чи забезпечення безліччю видів важливої інформації, наприклад, відображеннями тенденцій настройки разом з додатковими відображеннями моніторингу і керування.
A.2.3.6 Просторова орієнтація
Як правило, прийнятним методом ергономіки є однакове розташування сторінок на відображеннях усього комплексу керування — так, щоби всі автоматизовані робочі місця були організовані ідентично. Пошук і
час розпізнавання зменшується, якщо певні види даних можуть бути знайдені в заздалегідь визначених місцях.
А.2.4 Розроблення форматів
A.2.4.1 Загальні положення
Формат є особливим способом подання даних для передачі інформації користувачу. Вибір найбільш прийнятного формату має велике значення для здатності користувача правильно інтерпретувати інформацію системи.
Формати вміщують подання тексту, форми, гістограм, стовпчастих діаграм, таблиць, мнемосхем і графіків і можуть займати цілу
сторінку або її частину.
Нижче пропонуються деякі рекомендації високого рівня для різних типів форматів. Додаткові ергономічні рекомендації див. в ІSО 9241-12.
A.2.4.2 Тексти
Текст частіше асоціюють з додатками для офісних робіт, але його також широко використовують для інтерфейсів оператора приміщення керування. Нижче наведено деякі ергономічні чинники, які слід брати до уваги під час використання тексту:
— у завданнях читання безперервного тексту більш короткий час зчитування дає нижній регістр;
— у завданнях пошуку та ідентифікації текст, набраний прописними літерами, може бути ідентифіковано з більшої відстані та швидше, зокрема, якщо текст відображено на короткий час;
— стандартний формат подання інформації слід використовувати таким, що переходить з однієї сторінки на іншу;
— відображення даних текстових повідомлень або інструкцій на відеотерміналі, як правило, повинні відповідати вимогам до оформлення
друкованого тексту;
— в тексті треба використовувати позитивні, а не негативні висловлювання;
— не менше ніж чотири рядки тексту має бути відображено одночасно, якщо користувач повинен читати безперервний текст он-лайн.
A.2.4.3 Гістограми /стовпчасті діаграми
Гістограми рівноцінні звичайним аналоговим відеомоніторам, які традиційно використовують під час оброблення інформації в приміщеннях керування. Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації щодо створення гістограм, або стовпчастих діаграм.
— Кожен стовпчик повинен мати унікальну ідентифікаційну позначку.
— Якщо дані треба зіставити, стовпчики мають бути суміжними один з одним і розташовані таким чином, щоби пряме порівняння можна було зробити без руху очей.
— Для серії пов’язаних гістограм має бути прийнята однакова орієнтація стовпчиків (вертикальна або горизонтальна).
— Якщо один стовпчик подає дані, що мають особливе значення, то його треба виділити.
— Нульова лінія має бути центром гістограми відхилів. Треба відображати величину кожної змінної, якщо гістограму відхиів використовують в якості основного формату інформації для параметрів функції безпеки.
— Сегментні гістограми, в яких по-різному закодовані сегменти накопичувально показані всередині стовпчика, використовують, коли обидва – і загальні виміри і подані сегментами частини – представляють інтерес.
— Категорії даних у сегментованих стовпчиках повинні бути впорядковані в однаковій послідовності в кожному стовпчику,
найменш змінювані категорії відображають в їх нижній частині, а найбільш змінювані – у верхній.

A.2.4.4 Криві тенденцій
Крива тенденції є електронною версією традиційного самописця, та надають двовимірну аналогову інформацію щодо історії та/чи прогнозування.
Приклад. Одним виміром є змінна процесу, в той час як другою змінною є фактор часу.
Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації для зображення кривих тенденції.
— Лінія тенденції має бути приблизно в два рази товще найтовщої лінії масштабної сітки і базової лінії масштабу.
— Якщо треба використовувати кольори, між ними має бути забезпечено широке спектральне розділення.
— Відображення тенденції має бути здатне показувати дані, зібрані в часових інтервалах різної довжини.
— Курс тенденції не має коливатися в результаті незначних змін або коливання даних, які можуть накладатися на чітко визначену тенденцію.
— Криві, що подають планові, прогнозовані або екстрапольовані дані повинні відрізнятися від кривих, що подають фактичні дані.
A.2.4.5 Графики
Графіком є зображення, що подає відносини між різними змінними. Приклад. Подання тиску у виді функції температури.
Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації та судження, які слід брати до уваги під час створення графіків.
— Графіки мають бути самостійно описовими, тобто надавати можливість інтерпретувати дані без ознайомлення з додатковою інформацією.
— Має бути можливо розпізнавати кілька кривих без використання окремих пояснювальних написів.
— Найкращою комбінацією для графічного визначення цільової зони є значення по осі X і Y.
— Графіки, які формують впізнавані зразки, пов’язані з нормальними чи ненормальними умовами, можуть бути корисними для користувача.
A.2.4.6 Поля даних і форми даних
Полем даних є окреслена зона, в яку вводять чи куди подаються дані, складені, в основному, з фіксованої кількості символів або пробілів. Формою даних є формат, який містить одне або кілька полів даних. Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації щодо їхнього проектування.
— Поля даних для порівняння за методом символ-до-символу треба розташовувати один над іншим.
— Упорядкування і розташування відповідних полів даних на різних сторінках повинно бути однаковим.
— Формат форм даних, відображуваних на екрані, має бути схожим на загально використовувані копії паперових документів.
— Якщо під час відновлюваних процедур використовують паперові форми, вони мають бути того самого формату, як й ті, що розроблені для програмного забезпечення.
— Читке візуальне визначення полів даних має бути забезпечено таким чином, щоби дані відрізнялися від позначок та інших характеристик відображення.
— Поточне поле введення даних має бути виділено.
— Уведені дані, які не відповідають зумовленому формату форми даних, має бути виділено і подано сигнал щодо цього.
— Груповий заголовок поля треба розташовувати по центру над позначками, до яких він належить.
— Кількість сторінок у формі даних, необхідна для завершення уведення, має бути зведено до мінімуму, щоби зменшити обсяг навігації.
— Користувач повинен мати можливість переходити від одного поля вводу до іншого, використовуючи просту дію, яка потребує мінімальної пильності й уваги.
A.2.4.7 Кругові діаграми
Кругова діаграма – це круг, розділений на сектори (як шматки пирога), для графічного подання відносних пропорцій різних частин цілого. Ці сегменти можуть представляти величини або частоти. Нижче наведені деякі ергономічні рекомендації щодо створення кругових діаграм.
— Розділення повинно бути обмежено п’ятьма сегментами.
— За можливості, позначати треба безпосередньо сегменти, не використовуючи окремих написів.
A.2.4.8 Блок-схеми
Блок-схема – це схема, яка ілюструє послідовність зв’язків між елементами або подіями. Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації щодо розроблення блок-схем.
— Доступні варіанти вирішень треба подавати в логічному порядку.
— На кожному етапі має бути обов’язковим тільки одне вирішення.
— Інформаціє треба подавати в ясний, логічний спосіб: у послідовності зверху вниз або зліва направо.
A.2.4.9 Мнемосхеми
Мнемосхема – це формат, що поєднує графічні і алфавітно-цифрові символи, які використовують для інтеграції компонентів системи в
функційно орієнтовані діаграми, що відображають взаємозв’язок компонентів.
Приклад 1. Використання мнемосхем для схематичного зображення каналізаційної мережі чи багажних конвеєрних систем аеропорту.
Схема – це спеціальний вид сторінки зображення, на якій детально показано тільки те, що необхідно для виконання завдання.
Приклад 2. Схема електричної проводки для залізничної системи, що показує розподіл електроенергії в мережі, але не географічні орієнтири.
Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації щодо створення мнемосхем або схем.
— Мнемосхема чи схема має містити мінімальну кількість деталей, необхідну для отримання виразного графічного відображення.
— У мнемосхемі треба забезпечити можливість легкого визначення всіх компонентів поданої системи.
— Всі початкові/кінцеві точки ліній мають бути марковані або починатися/кінчатися на маркованих компонентах.
— Там, де напрямок процесу має важливе значення, його треба чітко позначити стрілками.
— Слід уникати накладання ліній. Якщо накладання не можна уникнути, на те треба чітко вказати, щоби воно не відображалося як з’єднання.
A.2.4.10 Карти
Карта – це графічне відображення географічної області чи простору, наприклад, планування будівлі чи об’єкта. Нижче наведено деякі ергономічні рекомендації щодо проектування і подання карт.
— Якщо треба подати кілька різних карт, має бути послідовно використана така орієнтація, щоби верхня частина кожної карти завжди відображала один і той самий напрямок.
— Якщо карта перевищує розмір однієї інформаційної сторінки, користувачеві треба мати можливість легкого переміщення між сторинками
і відповідний зворотний зв’язок щодо їхнього поточного розташування.
— Якщо орієнтацію карти можна змінити, позначки та символи карти мають залишатися орієнтованими з урахуванням положення користувача.
A.2.5 Проектування елементів
Елементами називають такі зображення, як буквено-цифрові знаки, піктограми і символи, стрілки і позначки.
Важливі дані повинні відображатися на видному місці, наприклад, в центрі сторінки чи на її вершині.
Статичну частину будь-якої сторінки, наприклад символи технологічного устатковання, рамки, трубопроводи тощо, треба складати з
мінімальної кількості елементів, необхідних для наступних цілей.
а) Для ідентифікації
Що означає зображення (наприклад, який блок процесу, який компонент чи який аспект)?
b) Для орієнтації
Як ця сторінка пов’язана з іншими сторінками?
с) Для навігації
Який найпростіший шлях до будь-яких інших потрібних даних?
Зона, призначена для динамічних символів і даних, має бути великою відносно загальної сторінки, щоби сприяти розпізнанню та розумінню динамічних значень і станів. Винятками можуть бути статичні таблиці і великі масиви символів, для яких важливим є розпізнання образів.
Динамічні елементи (символи і цифри) на сторінці повинні мати особливості, що роблять їх помітними відносно фона і статичних елементів даних, з використанням кольору, форми, стилю тощо.
Під час вибору прийнятного методу кодування до відповідних вимог завдання оператора необхідно долучати потреби оператора у рахуванні,
порівнянні і читанні текстів. Для взаємозалежної інформації має бути вибрано найбільш ефективне розміщення, тобто логічне, матеріальне для потоку рідини, зліва-направо або зверху-вниз тощо.
А.2.6 Пристрої відображення інформації
Фактична кількість пристроїв відображення, інформації на яких повинні бути подані дані, повинна враховувати обмеження до компонування автоматизованих робочих місць (див. ISO 11064-4), а також будь-які вимоги до компонування приміщень керування (див. ISO 11064-3).
Під час вибору розміру екранів пристроїв відображення інформації, або необхідної зони відображення на звичайних пристроях, треба досягти постійності кута зору, незалежного від відстані спостереження (тобто подвійна відстань спостереження вимагає застосування подвійної висоти символу). Під час визначення розміру необхідного кута зору слід враховувати такі аспекти, як візуальне завдання, використовуваний колір і умови перегляду. Див. ISO 11064-4 та ISO 11064-6.
А.3 Рекомендації щодо взаємодії «користувач-інтерфейс»
А.3.1 Загальні положення
Рекомендації, надані в цьому розділі, стосуються взаємодії оператора з системою і спрямовані на питання, пов’язані з управлінням мережею, управлінням сторінкою, вибором типу діалогу і часом відгуку системи.
На Ррисунку А.2 надано загальну послідовність дій, які можуть бути прийнятними під час проектування взаємодії «користувач-інтерфейс».

Рисунок А.2 — Процес проектування взаємодії «користувач-інтерфейс»
A.3.2 Управління мережею
Управління мережею полягає у відображенні навігації та відображенні вибору. Відображення навігації стосується всіх операцій, пов’язаних з пошуком сторінок в мережі чи пошуком конкретних елементів даних на відображуваній сторінці.
Відображення вибору полягає у поверненні необхідної сторінки або елементу інформації. Важливі аспекти, які слід розглянути, містять:
— спрямованість даних;
— пошук даних;
— навігацію для великих відображуваних сторінок.
A.3.3 Керування сторінками
Концепція керування сторінками для системних додатків приміщення керування має враховувати:
— використання зазначених позицій для вікон і елементів усередині них;
— використання мозаїчного формату розташування вікон в тих випадках, коли потрібний безперервний візуальний доступ до інформації, відображуваної в даний час;
— спільність між старими і новими системами керування вікнами, якщо існують вже діючі системи. Стосовно подання аварійної сигналізації у вікнах див. розділ 6. Додаткові рекомендації щодо керування вікнами
надано в ISO 9241-12.
А.3.4 Вибір типу діалогу
Вибір типу діалогу треба засновувати на передбачуваних вимогах завдань, навичках користувачів і очікуваного часу відгуку системи (див. таблицю А.1 [14]). Щодо принципів побудови діалогу див. ISO 9241-10.
Таблиця А.1- Типи діалогу відповідно до вимог завдань
Завдання Мова команди Меню Функційні клавіші Макрокоманди і програмні клавіші Форми Пряме керування Звичайна мова/
мова запитів Запит/відповідь Мова
Довільні послідовності введення x x
Широкий діапазон керівного уведення x
Звичайне введення даних x
Напружений порядок введення x
Необхідність гнучкого введення даних x
Часте керування/уведення x x
Керування/уведення час від часу x x x x
Малий набір команд x x
Великий набір команд x x
Повільний час відгуку комп’ютера x
Швидкий час відгуку комп’ютера x x x
Висококваліфіковані користувачі x
Помірно навчені користувачі x x x
Дещо навчені користувачі x x x x
Зменшена активність керування x
Непередбачуваний пошук x x
Складне керування x x x

А.3.5 Час відгуку системи
У таблиці А.2 надано деякі з корисних рекомендацій щодо максимального і переважного часу відгуку системи для різних типів уведення оператора. Додаткові рекомендації можна знайти в роботі [14].
Таблиця А.2 — Час відгуку системи на дії користувача
Дії користувача Час відгуку, с
Макси-мальний Перева-жний
Активація керування (наприклад, введення з клавіатури, переміщення курсору мишею) 0,1 < 0,1
Активація системи (ініціалізація системи) 3 < 0,5
Запит на надання послуги: Простої 2 < 0,25
Складної 5 < 2
Завантаження і перезавантаження 15÷60 < 6
Відгук на помилку зворотного зв’язку (після завершення уведення) 2 < 0,25
Відгук на запит щодо ідентифікації 2 < 0,25
Інформація щодо наступної процедури < 5 < 2
Відгук на простий запит з переліку 2 < 0,25
Відгук на простий запит щодо стану 2 < 0,25
Відгук на складний запит у формі таблиці 2÷4 < 0,25
Запит на перехід до наступної сторінки 0.5÷1 < 0,25
Відгук на вимогу «виконати завдання»++ < 15 < 6
Відгук на складній запит у графічній формі 2÷10 < 0,25
Відгук на керування графічними об’єктами 2 < 0,25
Відгук на втручання користувача в автоматичний процес 4 < 1,5
Уведення команди < 0,2
Відгук системи керування < 0,5
Відгук на виробничий процес Не обмежено за часом,
але якщо більше ніж 0,5, то потрібен зворотний зв’язок
Уведення команд для системи відеоспостереження Залежить від завдання

А.4 Вибір пристрою керування
А.4.1 Загальні положення
До пристроїв керування в умовах середовища приміщення керування відносять клавіатури, миші, сенсорні екрани, програмні засоби керування і звичайні органи керування. Є два типи вхідних дій: уведення даних і наведення курсору.
Цей розділ містить рекомендації, на яких може ґрунтуватися вибір альтернативних пристроїв керування. Ергономічні рекомендації щодо неклавіатурних пристроїв уведення також надано в ІSО 9241-9.
На рисунку А.3 надано процес вибору і кодування пристроїв керування.
Рисунок А.3 — Процес вибору пристроїв керування

A.4.2 Перелік контрольованих характеристик
Характеристики, які потрібно керувати, мають бути виявлені в процесі попереднього аналізу завдань програми проектування приміщення керування (див. ІSО 11064-1).
А.4.3 Вибір типу пристрою керування
У таблиці A.3 [11] наведено деякі з особливостей використання, які можуть бути розглянуті під час вибору комп’ютерних пристроїв керування. Загальні вимоги до пристроїв керування, в тому числі в процесі вибору, надано в ISO 9355-3. Додаткові вимоги до пристроїв керування надано в ІSО 9241-9.
Таблиця А.3 — Вибір пристроїв керування
Пристрій керування/уведення
Особливості використання за призначенням
Клавіші керування курсором Переміщення курсору по осям X і Y
Сенсорний екран Переміщення/утримання руки на екрані протягом тривалого часу не потрібно
Екран не має менших, ніж розмір кінчика пальця, «точок натиску»
Для позиціонування потрібна невисока роздільна здатність
Завдання не буде порушено тимчасовим блокуванням екрана рукою користувача
Потрібне періодичне очищення екрана
Миша Для переміщення миші потрібен достатній простір на пульті керування або на робочому столі
Для позиціонування потрібен низький чи середній рівень роздільної здатності екрана
Потрібне періодичне очищення
Ізотонічний джойстик (переміщення) Точність позиціонування є більш важливою, ніж швидкість позиціонування
Кульовий маніпулятор Бажано швидке позиціонування курсору
Достатньо обмеженого простору для установки пристрою введення
Графічний планшет Потрібен низький чи середній рівень роздільної здатності екрана
Ізометричний джойстик (зусилля) Потрібне точне чи безперервне керування не менше ніж двома пов’язаними розмірами
А.4.4 Кодування пристроїв керування
Для звичайних органів керування можуть бути використані різні системи кодування, в тому числі за розташуванням, за формою, розміром, способом дії, за маркованням та кольором. Переваги та недоліки цих варіантів в навколишньому середовищі приміщення керування надано в роботі [14], де також надано рекомендацію щодо систем на основі екрану.
А.5 Програмні засоби керування, оглядові засоби відображення інформації, системи зв’язку і відеоспостереження
A.5.1 Програмні засоби керування
Програмні засоби керування надають операторам функції керування, які управляються за допомогою програмного забезпечення, а не прямими фізичними з’єднаннями. Вони можуть бути використані для керування підприємствами, окремими елементами устатковання або інтерфейсом «людина-система», наприклад, вибором на екрані.
Програмні засоби керування мають характеристики, відмінні від звичайних органів керування. Наприклад, вони просторово не
розташовані в приміщенні керування; їх використовують переважно послідовно, а не паралельно; вони більш адресні, а тому більш доступні, але не можуть бути присутні постійно. Оскільки інтерфейс «людина-система» і елементи устатковання можуть керуватися одним і тим самим пристроєм, програмне керування може виконувати ряд функції. Для порівняння, традиційні органи керування зазвичай виконують одну функцію.
Нижче наведено рекомендації щодо використання програмних засобів керування.
— Якщо програмні засоби керування доступні з декількох місць в приміщенні керування, то треба запобігти можливості виникнення конфліктів користувачів, наприклад, обмеженням будь-яких дій, що виконують декілька користувачів одночасно.
— Допоміжні завдання (дії керування інтерфейсом) і основні завдання (дії керування технологічними процесами) не повинні змішуватися.
— Використання різних режимів керування повинно бути зведено до мінімуму, а якщо використовується, бути чітко позначено.
— Системи програмного керування мають бути узгоджені і сумісні з іншою частиною інтерфейсу «людина-система», наприклад, їх треба узгодити з будь-яким звичайним приладдям.
— В разі якщо відмова системи програмного керування може мати неприйнятні наслідки, треба забезпечити роботу резервної системи.
A.5.2 Оглядові засоби відображення інформації
«Оглядова» інформація має бути доступна на кожному автоматизованому робочому місці керування і забезпечувати визначення стану всіх об’єктів, за які оператор несе відповідальність. Це повинно бути відправною точкою навігації в ієрархії більш докладної сторінки. Оглядові засоби відображення інформації можуть бути встановлені на окремому автоматизованому робочому місці, бути близько розташовані від конкретних робочих місць чи бути спільними для кількох віддалених операторів.
Якщо послідовність або статус подій чи тенденції деяких змінних процесу часто контролюються, можуть бути використані спеціалізовані екрани для перелічених подій та відображення тенденцій. Іншою
рекомендацією може бути використання однієї клавіші доступу для отримання часто потрібних даних.
Спільні засоби відображення інформації поза автоматизованих робочих місць (OSD) дозволяють кільком особам одночасно переглядати одні й ті самі дані. Система OSD може підтримувати роботу щодо поліпшення координації та комунікації в команді. Оглядові засоби відображення інформації не передають більше даних, ніж засоби відображення, встановлені на автоматизованому робочому місці, оскільки великі відстані спостереження вимагають відповідного збільшення висоти символів/знаків.
Основна функція систем OSD може відрізнятися між установками, але важливі функції, як правило, полягають у наданні операторам огляду стану об’єкта, додаткової (більш докладної) інформації щодо
інших частин інтерфейсу «людина-система», а також підтримки координації командних дій, зв’язків і співробітництва.
Важливими аспектами системи OSD, які потрібно враховувати під час проектування є:
— розподіл інформації між засобами відображення інформації на автоматизованому робочому місці та спільним(и) засобом (засобами) відображення інформації поза автоматизованого робочого місця;
— структурування інформації на OSD;
— взаємодія користувача з системою OSD;
— можливості дублювання в разі відмови системи OSD, особливо якщо вона впливає на безпеку;
— узгодженість і сумісність між системою OSD й рештою інтерфейсу «людина-система».
На практиці поєднання спільних оглядових засобів відображення інформації поза межами автоматизованих робочих місць і моніторів на автоматизованих робочих місцях може бути прийнятним, якщо є потреба в командній роботі, відвідувачах, мобільності користувачів і наданні допоміжної інформаційної щодо підтримки.
Якщо окремі монітори в робочому стані використовують сумісно з великими екранами, інформація має бути розподілена таким чином, щоби не змушувати користувача часто змінювати лінію погляду з одних засобів відображення інформації на інші (приклади автоматизованих робочих місць та оглядових засобів відображення інформації надано в ISO 11064-3 та ISO 11064-4).
Якщо оглядові засоби відображення інформації поза межами автоматизованих робочих місць зібрані шляхом об’єднання кількох засобів відображення, слід уникати зазорів, неспіввісності і перекриття елементів відображення.
Розподіл інформації та керування оглядовими засобами відображення інформації поза межами автоматизованих робочих місць вимагають особливої уваги.
— Зміна даних, поданих на загальному засобі відображення інформації, повинна містити процедуру, за допомогою якої користувачі досягають взаємної згоди, – звичайно цього можна досягти тільки з дозволу супервізора.
— Щоби уникнути дублювання і/або втрати відображень на екранах, треба ретельно розподіляти подання інформації між загальним засобом відображення інформації та окремими моніторами на автоматизованих робочих місцях.
Оглядові засоби відображення інформації рекомендується використовувати для загального спостереження, а завдання керування виконувати за допомогою окремих моніторів.
У таблиці А.4 надано дані стосовно переваг і недоліків різних варіантів подання оглядової інформації.
Таблиця А.4 — Варіанти подання оглядової інформації
Варіант подання оглядової інформації Перевага (+) , недолік (–)
Спільний засіб відображення інформації поза автоматизованого робочого місця на основі великих електронних відеотерміналів, віддалених від операторів + Дозволяє загальний огляд з декількох робочих місць
+ Надає можливість подати географічно розподілені елементи (наприклад, мережі) на ряді великих екранів. Один оператор може бачити сусідні зони.
+ Підтримка командної роботи і злагодженості дій
+ «Осереддя» для відвідувачів і операторів приміщення керування
– Можуть знадобитися резервні екрани для спеціальних додатків пов’язаних з безпекою
Продовження таблиці А.4
Варіант подання оглядової інформації Перевага (+) , недолік (–)
– Потрібен додатковий простір
– Витрати на придбання, встановлення та обслуговування можуть бути великими
– Різні відстані спостереження між засобами відображення інформації поза автоматизованих робочих місць і тими, що встановлені на робочому місці, потребують змін візуального розташування
– Імовірність того, що оглядовість засобу відображення інформації може бути обмеженою
– Вимагає ретельного розгляду освітлення
приміщення
– Може вплинути на будівельні конструкції і послуги, наприклад, на опорні конструкції, охолодження,
«мертві зони» навколо відеотерміналів, зони обслуговування
– Обмежує варіанти компонування приміщення керування
Виділений великий оглядовий екран, пов’язаний з окремими автоматизованими робочими місцями чи з невеликими групами робочих місць + Дозволяє доступ до відображення використанням однієї клавіші у відповідь на генеровані системою
звукові та візуальні сигнали
+ Відсутність ймовірності ускладнення оглядовості
+ Більш низька вартість порівняно з великими засобами відображення інформації поза автоматизованих робочих місць
+ Більша гнучкість компоновки приміщення керування (див. ISO 11064-3)
+ Дозволяє спільний огляд з деяких робочих місць
+ Можливість подання географічно розподілених елементів (наприклад, мережі) на великому екрані
+ Підтримка командної роботи і погоджених дій
+ Контрольоване оновлення системи і подання оглядів щодо засобів програмного забезпечення

Продовження таблиці А.4
Варіант подання оглядової інформації Перевага (+) , недолік (–)
– Різні відстані спостереження між засобами відображення інформації поза автоматизованих робочих місць і тими, що встановлені на робочому місці, потребують змін візуального розташування
– Вимагає ретельного розгляду освітлення
приміщення
– Може обмежити огляд інших частин приміщення керування
Виділений оглядовий екран на кожному автоматизованому робочому місці керування
+ Дозволяє доступ до відображення використанням однієї клавіші у відповідь на генеровані системою
звукові та візуальні сигнали
+ Не потребує змін візуального розташування
+ Немає ймовірності обмеження оглядовості засобу відображення інформації
+ Легка заміна в разі потреби призначенням іншого засобу відображення інформації на автоматизованому робочому місці керування бути оглядовим (як правило, потрібно щонайменше три монітора на робочому місці)
+ Низька вартість
+ Велика гнучкість компонування приміщення керування (див. ISO 11064-3)
– Обмеження розміру екрану через необхідність погляду над автоматизованими робочими місцями (див. ISO 11064-4)
Розділені спліт-екрани (так звані фреймові, секційні тощо). На моніторі автоматизованого робочого місця для огляду використовують фіксоване вікно. + Забезпечує добрі резервні можливості, якщо всі екрани можуть бути розділеними
– Зменшує обсяг пам’яті, доступний для відображення на змонтованих на робочому місці неоглядових екранах
– Огляд зводиться до більш обмеженої кількості елементів інформації (це може потребувати використання структури з додатковим ієрархічним рівнем)
Кінець таблиці А.4
Варіант подання оглядової інформації Перевага (+) , недолік (–)
Спеціально спроектовані панелі аварійної сигналізації + Дозволяє використання однієї клавіші у відповідь на генеровані системою аварійні сигнали
— Менш гнучкий варіант порівняно з використанням спеціалізованого програмного забезпечення на основі оглядового екрана

A.5.3 Системи зв’язку
A.5.3.1 Загальні положення
Зв’язок є ключовим елементом багатьох операцій, виконуваних в приміщенні керування в режимі реального часу. Він містить як комунікації
в приміщенні керування, так і сполучення із зовнішніми об’єктами. Розрізняють три основних засоби обміну інформацією:
а) прямий мовний зв’язок;
b) голосовий зв’язок за допомогою електронних засобів масової інформації (телефон, радіо);
с) зв’язок електронними повідомленнями.
Вимоги до середовища приміщень керування, пов’язані з прямим мовним зв’язком, надано в ISO 11064-6.
Ергономічні чинники під час впровадження людського спілкування в електронному виді надано нижче.
А.5.3.2 Голосовий зв’язок через електронні засоби масової інформації
Нижче наведено ергономічні рекомендації, що слід враховувати під час проектування устатковання, яке використовують для
голосового зв’язку в електронному виді.
— Функція і/чи устатковання зв’язку мають бути доступними з нормального робочого положення користувача.
— Системи зв’язку треба розроблювати так, щоби звести до мінімуму обсяг необхідних дій користувача.
— Прилади зв’язку, які треба носити користувачеві (наприклад, навушники), мають бути зручними.
— Прилади зв’язку мають бути спроектовані з урахуванням можливості роботи із забезпеченням вільних рук.
— Системи голосового зв’язку треба проектувати з урахуванням психофізіологічних характеристик всіх потенційних користувачі системи і властивостей середовища, в якому вони можуть використовуватися.
— У разі контролювання кількох каналів, наприклад, за допомогою ряду гучномовців, джерела звуку мають бути відокремлені, щоби полегшити розбірливість.
— Довжина шнура телефонної трубки/гарнітури має бути такої довжини, щоби забезпечити достатню мобільність користувача.
— Шнури для засобів зв’язку (наприклад, навушників) треба розміщувати таким чином, щоби уникати переплутування з
критичними органам керування або перешкод переміщенню.
— Розніми для гарнітури/телефонів треба робити як з лівої, так і з правої частини автоматизованого робочого місця, щоби підключати їх за вибором користувача.
— Органи керування приладами зв’язку мають враховувати як праворуких, так і ліворуких користувачів.
— «Гучність дзвінка» має регулюватися на місці.
— Системи мають забезпечувати швидко зрозумілі повідомлення у всіх зонах, де може перебувати персонал (наприклад, в туалетах/кімнатах відпочинку).
— Якщо в існуюче робоче середовище впроваджуються додаткові засоби зв’язку, треба провести повний розрахунок спільного використання всіх систем комунікації.
А.5.3.3 Зв’язок електронними повідомленнями / Зв’язок на основі комп’ютера
Нижче наведено ергономічні рекомендації, які треба враховувати під час впровадження невербального зв’язку в електронній формі.
— Користувачам треба мати можливість спілкуватися в інтерактивному режимі з іншими користувачами, які в даний час використовують ту саму
систему.
— Користувачам треба мати можливість спілкуватися один з одним, не скасовуючи поточних завдань.
— Для допомоги підготовлення повідомлень користувачам треба надати їх попередньо збережені формати, якщо повідомлення мають відповідати певному стандарту чи структурі.
— Для пошуку кожної адреси в системі, а також для зв’язку з зовнішніми системами користувачів треба забезпечити каталогом, в якому наведено всі прийнятні форми адресації повідомлень.
— Комп’ютерні засоби повинні забезпечувати користувачеві пошук адреси в каталозі завданням повного або часткового імені.
— Якщо повідомлення мають різну ступінь терміновості, відправник повідомлення повинний мати можливість позначити його відносний пріоритет.
— Якщо повідомлення не були успішно передані, користувачів треба належним чином поінформувати про це.
— Відображення повідомлень від інших користувачів має візуально і просторово відрізнятися від відображення системного повідомлення.
— Сповіщення про надходження нових повідомлень не має переривати роботу за винятком повідомлень високого пріоритету.
— Якщо вхідні повідомлення мають різну ступінь терміновості, одержувач має бути поінформований щодо пріоритету повідомлень
і/або іншої відповідної інформації.

А.5.4 Система CCTV (замкнута телевізійна система) і подання зображень
A.5.4.1 Монітори CCTV
Розмір монітора CCTV повинен бути пов’язаний з характером візуального завдання, потрібним рівнем деталізації і відстанню, на якої оператор розташовується від нього.
Монітор, використовуваний для роботи з високим рівнем деталізації, має бути здатний до регулювання, щоби задовольнити потреби окремих операторів.
За можливості, «локальні» монітори розташовують безпосередньо перед оператором на відстані приблизно від 0,5 м до 1,5 м і діапазоном розмірів екрана приблизно від 9 до 16 дюймів (від 23 см до 41 см) по діагоналі.
Примітка. Монітори, що використовують для безпосередньої інспекції зображень CCTV, зазвичай називають «локальними» чи моніторами «інциденту» і розташовують на автоматизованому робочому місці.
Кілька наочних відображень на екрані спільного відеомонітора поза межами автоматизованого робочого місця можуть бути корисні для забезпечення загального нагляду.
А.5.4.2 Робочі рекомендації
У разі використання CCTV рекомендується робити короткі часті, а не періодичні тривалі перерви; наприклад, перерва від 5 хв до 10 хв після 50÷60 хв безперервної роботи з екраном і/або клавіатурою, швидше за все,
буде краще, ніж 15 хв перерви кожні дві години.
Операторам, чия основна трудова діяльність була спостереженням зображень CCTV, слід відмовлятися від перегляду телевізора під час відпочинку.
А.5.4.3 Структурування інформації
Для того, щоби допомогти операторам під час перегляду відображень на моніторах банків, зображення треба розмістити чи згрупувати за деякою базової логікою, наприклад, за віддзеркаленням розташування камер на місці.
Послідовність в розташуванні зображень на моніторі банку може бути використана як засіб стимулювання систематичності контролювання; відповідь оператора також може бути надана з допоміжним використанням постійної компоновки зображень на моніторі банку.
Якщо пропонується використання спліт-екранів, рекомендується розділення максимум на чотири частини. У разі використання спліт-екранів необхідно враховувати загальну орієнтацію, наприклад,
пейзаж найкраще розглядати з переважно ландшафтним розділенням зображень.
Слід уникати автоматичної зміни («автозміни») зображень – особливо в тому разі, якщо операторам треба виявити зміни в їх стані.
Під час визначення кількості моніторів для перегляду слід враховувати результат експерименту щодо існування тенденції, яка показує, що в разі збільшення кількості моніторів ефективність виявлення цілі зменшується.
Є дані, що максимальна кількість відеокамер, за якими можна ефективно спостерігати, не більше ніж 16.
Ідентифікатор камери, або унікальний дескриптор місця дії, має відображатися на моніторі CCTV.
Написи, нанесені на зображення, повинні бути розташовані таким чином, щоби не перешкоджати перегляду їхніх основних частин.
Написи, нанесені на монітори, мають бути розташовані в узгодженому місці на екрані і подаватися послідовно.
А.5.4.4 Органи керування
Пульти керування мають задовольняти потреби як праворуких, так і ліворуких операторів.
Критичні кнопки на пульті керування, такі як початок чи зупинка запису або встановлення камери у задане положення, повинні бути розміщені таким чином, щоби мінімізувати можливість помилок.
У разі використання пультів від різних постачальників, проектування має бути послідовне спрямоване на те, щоби зменшити кількість помилок
(що особливо важливо в умовах стресу).
А.6 Управління системою сигналізації
А.6.1 Загальні положення
В цьому розділі надано рекомендації, отримані з досвіду управління існуючими системами аварійної сигналізації, хоча вони можуть бути поширені на нові системи. Стосовно докладних вимог, пов’язаних з
системами аварійної сигналізації, слід проконсультуватися в інших джерелах, наприклад в таких, як ті, що згадані в бібліографії.
Основні етапи процесу управління аварійною сигналізацією перелічені нижче:
— визначають обов’язки та відповідальність;
— збирають дані щодо аварійних сигналів і порівнюють іх із заданими характеристиками;
— аналізують дані щодо аварійних сигналів, та визначають пошкодження і постійні сигнали;
— визначають пріоритет кожного аварійного сигналу відповідно до «матриці наслідків і терміновості ризику» (з метою мінімізації впливу повені сигналізації);
— заповнюють базу даних аварійних сигналів відомостями щодо ідентифікації пріоритетності, визначених відгуків і розроблення основи для кожного сигналу;
— визначають і здійснюють вдосконалення;
— проводять навчання;
— щомісяця контролюють ефективність за програмними показниками відповідно до звітності KPI;
— проводять щорічну перевірку ефективності з власником системи і визначають напрямки безперервного вдосконалення.
Основні компоненти системи управління сигналізацією надано на рисунку А.4. Основні рекомендації виконання деяких із завдань, зазначених на рисунку А.4, наведено нижче.
Рисунок А.4 — Система управління аварійною сигналізацією

А.6.2 Сфера застосування і завдання
Система управління аварійною сигналізацією містить оцінювання поточної ефективності системи та способів поліпшення і підтримки її ефективності протягом усього життєвого циклу. До її завдань входить таке:
— забезпечення ефективності системи аварійної сигналізації в запобіганні інцидентів, пов’язаних з безпекою, здоров’ям людей та навколишнім середовищем;
— надання інструментів і методів для досягнення цільових показників систем аварійної сигналізації найкращого досвіду;
— розроблення процесів стратегічного управління для контролю, підтримки і поліпшення ефективності та роботоздатності системи аварійної сигналізації;
— управління життєвим циклом системи аварійної сигналізації.
A.6.3 Процес і процедури управління аварійною сигналізацією
Спочатку дані про частоту аварійної сигналізації збирають для кожної сфери виробництва і порівнюють з цільовими показниками ефективності або KPI (див. рисунок А.5). Ступінь розриву між фактичною і цільовою ефективністю є основою для реалізації процесу управління пріоритизацією аварійної сигналізації.
Для вдосконалення існуючих систем сигналізації можна використати поетапний підхід. Таким чином роблять дієві поліпшення, у той час поки визначають необхідні зусилля для загального майбутнього.
Паралельно з впровадженням маловитратних поліпшень, розробляють базу даних аварійної сигналізації, за допомогою якої можуть бути призначені пріоритети для модернізації та раціоналізації досліджуваної сигналізації.
Хоча це стосується всіх об’єктів, проблема може бути більш очевидною для тих з них, у яких система сигналізації нова чи не обслуговувалася протягом тривалого часу.
A.6.4 Визначення пріоритетів
Під час нормальної роботи, коли частота аварійних сигналів низька, оператор, як очікується, реагує на всі аварійні сигнали, як тільки вони
відбуваються. Під час «повені сигналізації», оператор повинен відповісти спочатку на найбільш пріоритетні аварійні сигнали. Цілком ймовірно, що під час важкого розладу стану буде відбуватися «повень» аварійних сигналів вищого пріоритету. Пріоритет аварійної сигналізації повинний легко ідентифікуватися оператором приміщення керування, наприклад за різними кольорами тексту.
Для того, щоби допомогти керувати «повінню сигналізації», мають бути пріоритетними такі сигнали, як «Низький ризик», «Середній ризик» і «Високий ризик» або «Пріоритет 3», «Пріоритет 2» і «Пріоритет 1», відповідно. Повідомленням стосовно безпеки, здоров’я та навколишнього середовища надають найвищий пріоритет, в той час як повідомленням стосовно обслуговування, експлуатаційних і економічних питань – більш низький пріоритет.
Призначення пріоритету сигналізації проводиться з використанням матриці наслідків і терміновості ризику. Після пріоритезації аварійних сигналів відсоток сигналів в кожній пріоритетній категорії має відповідати таблиці А.5.

Рисунок А.5 — Визначення пріоритетів аварійних сигналів

Таблиця А.5 — Очікуваний процент аварійних сигналів у кожній категорії пріоритету

Пріоритет аварійного сигналу Цільовий процент, %
Пріоритет 1 5–15
Пріоритет 2 35–40
Пріоритет 3 >45

А.6.5 Управління змінами
Аварійні сигнали посилаються оператору як повідомлення про аномальні умови. Управління змінами в системі сигналізації є ключовим фактором у забезпеченні достовірності інформації сигналізації, що надається оператору, і має пряме відношення до безпечності і ефективності дій.
Процеси управління змінами в системі управління сигналізації мають забезпечувати, щоби:
— всі зміни в системах аварійної сигналізації добре управлялися;
— роботоздатність систем аварійної сигналізації зберігалася і вдосконалювалася.
Всі зміни в системі сигналізації необхідно виконувати згідно з процесами управління змінами, відповідною документацією, етапами перевіряння і затвердження. З одного боку, ці процеси мають гарантувати, що інші зміни (механічні, вимірювальних приладів, умов експлуатації, методів, процедур тощо) оцінюються за їх впливом на систему аварійної сигналізації. З іншого боку, зміни в системі аварійної сигналізації також можуть вимагати внесення змін до експлуатаційних процедур і/або
процедур технічного обслуговування.
Тимчасові зміни аварійної сигналізації мають управлятися документованим процесом управління змінами.
А.6.6 Обов’язки та відповідальність
Обов’язками та відповідальністю, заснованими на концепції управління аварійною сигналізацією, треба управляти як системою. Обсяг і масштаб необхідних зусиль буде залежати від розміру і
складності конкретної організації.
Для оволодіння управлінням аварійною сигналізацією найкращим чином пристосована «технічна» організація. Однак, оскільки користувачі, як правило, пов’язані з експлуатацією, тісний зв’язок між обома сторонами має життєво важливе значення для загального успіху.
A.6.7 Показники ефективності та цільові показники системи аварійної сигналізації
Таблиці А.6 і А.7 надають загальні настанови щодо рекомендованого використання аварійної сигналізації в приміщеннях керування.
Таблиця А.6 — Основні та цільові показники ефективності системи аварійної сигналізації
Основний показник Примітка Цільовий показник існуючої системи Пропо-нований цільовий показник Метод збору даних
Середня кількість аварійних сигналів на
оператора приміщення керування за годину У штатних і нештатних
умовах усереднено за
за звітний період.а
Щомісячний звіт
і аналіз тенденцій Проміжний: <10/год
Кінцевий:
<6/год Не виз-начений Переважно застосування реєстратора даних;
або ручний підрахунок
за роздру-ківками аварійної сигналізації
Кількість постійних аварійних сигналів, пов’язаних з електронним
устаткованням (на оператора приміщення керування) Огляд щотижня, щомісячний звіт
і аналіз тенденцій <5 0 Ручний підрахунок
Кількість відмінених аварійних сигналів, пов’язаних з електронним устаткуванням (на оператора приміщення керування) Огляд щотижня, щомісячний звіт
і аналіз тенденцій <5 0 Ручний підрахунок
Кількість інцидентів й
істотних помилок, у яких
аварійна сигналізація була сприяючим чинником – 0 0 Застосування звітів дослідження інцидентів
а Основний загальний показник ефективності системи аварійної сигналізації.

Таблиця А.7 — Додаткові та цільові показники системи аварійної сигналізації
Основний показник Примітка Цільовий показник існуючої системи Рекомен-дований цільовий показник Метод збору даних
Максимальна пікова частота аварійних сигналів під час нештатних умов
(на оператора приміщення керування)
– 10÷15
за 1 хв 10÷15
за 1 хв Переважно застосування реєстратора даних;
ручний підрахунок
за роздруківками аварійної сигналізації як альтернатива
Максимальна середня частота
аварійних сигналів під час нештатних умов (на оператора приміщення керування)
– 3÷5
за 1 хв та <60 за 10 хв 3÷5
за 1 хв та
<60 за 10 хв Переважно застосування реєстратора даних;
ручний підрахунок
за роздруківками аварійної сигналізації як альтернатива
Частота втручань у процес Корисно в разі оцінюва-ння
стану системи контро-лювання
процесу
Один раз кожні 4 хв Один раз кожні 4 хв Застосування реєстратора даних
Максимальна частота сигналів пріоритету 1 і 2 під час нормального режиму роботи
(на оператора приміщення керування)
– 0 0 Переважно застосування реєстратора даних;
ручний підрахунок
за роздруківками аварійної сигналізації як альтернатива

A.6.8 Моніторинг та постійне вдосконалення
Має існувати процес звітування системи управління аварійною сигналізацією KPI. Для виявлення можливих удосконалень може бути використано зворотній зв’язок від наступних видів дій:
— управління системою аварійної сигналізації KPI та її аналізування;
— вдосконалення системи аварійної сигналізації;
— підтримка бази даних аварійної сигналізації;
— вивчення інцидентів спричинених чинниками, що відображають вплив управління аварійною сигналізацією;
— внутрішнє/зовнішнє оцінювання;
— перевіряння аварійної сигналізації;
— обмін передовим досвідом тощо за допомогою мереж.
Покращення, виявлені в результаті такої діяльності, треба оцінювати, а ті, що обрані для реалізації, документувати і відслідковувати до завершення згідно з планами щодо вдосконалення.

БІБЛІОГРАФІЯ

1 ISO/IEC Guide 71 Guidelines for standards developers to address the needs of older persons and persons with disabilities
2 ISO 7000 Graphical symbols for use on equipment — Index and synopsis
3 ISO/CIE 8995-1 Lighting of work places — Part 1: Indoor
4 ISO 9241 (parts 1 to 17) Ergonomic requirements for office work with visual display terminals (VDTs)
5 ISO 9355 (all parts) Ergonomic requirements for the design of displays and control actuators
6 ISO 11064-3 Ergonomic design of control centres — Part 3: Control room layout
7 ISO 11064-4 Ergonomic design of control centres — Part 4: Layout and dimensions of workstations
8 ISO 11064-6 Ergonomic design of control centres — Part 6: Environmental requirements for control centres
9 EN 894-2 Safety of machinery — Ergonomics requirements for the design of displays and control actuators — Part 2: Displays
10 ISO 14915 (all parts) Software ergonomics for multimedia user interfaces
11 IEC 61772 Nuclear power plants — Main control room — Application of visual display units (VDU)
12 IEC 61227 Nuclear power plants — Control room — Operator controls
13 IEC 60964 Design for control rooms of nuclear power plants
14 NUREG-0700 Rev. 2 Human-System Interface Design Review Guidelines. US Nuclear Regulatory Commission, Office of Nuclear Regulatory Research
15 ANSI/ISA 51.1:1979 Process Instrumentation Terminology )
16 CHARWAT, R. Lexikon der Mensch-Maschine-Kommunikation, Oldenbourg Verlag, Munchen/Wein, 1994
17 HELANDER, M. Handbook of Human Computer Interaction, 2nd Edition
18 WAGNER, E. The Computer Display Designer’s Handbook
19 WAGNER, E. System Interface Design
20 EEMUA Publication No. 191 (1999), Alarm Systems: A Guide to Design, Management and Procurement.
21 ASM Consortium, Effective Alarm Management Practices, Rev. 02, April 2004, Version 4.02
22 HSE Chemicals Sheet No. 6, Better Alarm Handling, United Kingdom, March 2000

ДОДАТОК НА
(довідковий)

ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, ІДЕНТИЧНИХ І/АБО МОДИФІКОВАНИХ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ

ДСТУ EN 894-2:2014 Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів та органів керування. Частина 2. Індикатори (EN 894-2:1997+A1:2008, ІDT)
ДСТУ EN ISO 13407:2007 Людиноцентричні процеси проектування діалогових систем (EN ІSO 13407:1999, ІDT)
ДСТУ EN ISO 14915 (частини 1-3) Ергономіка програмного забезпечення для мультимедійних інтерфейсів користувача.
ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 71:2005 Настанови розробникам стандартів щодо визначення потреб людей літнього віку та осіб з обмеженими можливостями (ІSO/ІEC Gіude 71:2001, ІDT)
ДСТУ ISO 7000:2004 Графічні символи, що їх використовують на устаткованні. Покажчик та огляд (ІSO 7000:2004, ІDT)
ДСТУ ISO 9241 (частини 1-11) Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі
ДСТУ ISO 11064-1:2009 Проектування центрів керування ергономічне. Частина 1. Принципи проектування (ІSO 11064-1:2000, ІDT)
ДСТУ ISO 11064-4:2009 Проектування центрів керування ергономічне. Частина 4. Компонування та розміри автоматизованих робочих місць (ІSO 11064-4:2004, ІDT)
ДСТУ ISO 11064-6:2013 Ергономічне проектування центрів керування. Частина 6. Вимоги до середовища центрів керування (ІSO 11064-6:2005, ІDT)

Код УКНД 13.180
Ключові слова: аварійна сигналізація, ергономіка, засіб відображення інформації, орган керування, оцінювання, центр керування
Голова ТК 121,
директор УкрНДІ ДЕ,
керівник розробки В.О. Свірко
Виконавець, снс А.Л. Рубцов