Home » Безпечність машин ФІЗИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЛЮДИНИ Частина 5. Оцінювання ризику повторюваного маніпулювання з високою частотою ДСТУ EN 1005-5 (EN 1005-5:2007, IDT) (Опубліковано 21.08.2017 року)

Безпечність машин ФІЗИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЛЮДИНИ Частина 5. Оцінювання ризику повторюваного маніпулювання з високою частотою ДСТУ EN 1005-5 (EN 1005-5:2007, IDT) (Опубліковано 21.08.2017 року)

Вступ 1005-5  Завантажити Вступ 1005-5 ДСТУ EN 1005-5         ДСТУ EN 1005-5  Завантажити Вступ 1005-5 ДСТУ EN 1005-5

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
БЕЗПЕЧНІСТЬ МАШИН
ФІЗИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЛЮДИНИ
Частина 5. Оцінювання ризику повторюваного маніпулювання з високою частотою
SAFETY OF MACHINERY
HUMAN PHYSICAL PERFORMANCE
Part 5. Risk assessment for repetitive handling at high frequency

Чинний від_________

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт встановлює рекомендації конструкторам машин або їх складових частин і розробникам стандартів типу C стосовно оцінювання та контролювання ризиків для здоров’я у разі повторюваного маніпулювання з високою частотою, пов’язаного з машиною.
У цьому стандарті наведено довідкові дані щодо частоти дії верхніми кінцівками під час роботи з машиною та визначено метод оцінювання варіантів зменшення ризику.
Цей стандарт поширюється на машини для професійної експлуатації здоровим дорослим робочим населенням.
Цей стандарт не поширюється на повторювані рухи та пов’язані з ними ризики для шиї, спини та нижніх кінцівок.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
Наведені нижче нормативні документи необхідні для застосування цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки наведені видання. У разі недатованих посилань потрібно користуватись останнім виданням нормативних документів (разом зі змінами).
EN 614-1 Safety of machinery — Ergonomic design principles — Part 1: Terminology and general principles
Видання офіційне
EN 614-2 Safety of machinery — Ergonomic design principles — Part 2: Interactions between the design of machinery and work tasks
EN 1005-2 Safety of machinery — Human physical performance — Part 2: Manual handling of machinery and component parts of machinery
EN 1005-3:2002 Safety of machinery — Human physical performance — Part 3: Recommended force limits for machinery operation
EN 1005-4:2005 Safety of machinery — Human physical performance — Part 4: Evaluation of working postures and movements in relation to machinery
EN 1050 Safety of machinery — Principles for risk assessment
EN ISO 12100-1 Safety of machinery — Basic concepts, general principles for design — Part 1: Basic terminology, methodology (ISO 12100-1:2003)
EN ISO 12100-2 Safety of machinery — Basic concepts, general principles for design — Part 2: Technical principles (ISO 12100-2:2003)
EN ISO 14738:2002 Safety of machinery — Anthropometric requirements for the design of workstations at machinery (ISO 14738:2002)
ISO/IEC Guide 51 Safety aspects — Guidelines for their inclusion in standards
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
EN 614-1 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 1. Термінологія та загальні принципи (EN 614-1:2006+A1:2009, ІDT)
EN 614-2 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв’язок між проектуванням машин і робочих завдань
EN 1005-2 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 2. Ручне переміщення машин та їхніх складових частин
EN 1005-3:2002 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 3. Рекомендовані обмеження зусиль під час роботи з машинами
EN 1005-4:2005 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 4. Оцінювання робочих поз і рухів, пов’язаних з машиною
EN 1050 Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику
EN ISO 12100-1 Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 1. Основна термінологія, методологія
EN ISO 12100-2 Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи
EN ISO 14738:2002 Безпечність машин. Антропометричні вимоги до проектування автоматизованих робочих місць на машинах
ISO/IEC Guide 51 Аспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять.
Примітка. Терміни та визначення, що використано в стандартах EN та ISO, вжиті в цьому стандарті, також є для нього дійсними.
3.1 повторюване завдання (repetitive task)
Завдання, що характеризується повторюваними робочими циклами
3.2 робочий цикл (work cycle)
Послідовність технічних дій, що завжди повторюються одним і тим самим чином
3.3 час циклу (cycle time)
Час (в секундах), що минає від моменту, коли певний оператор починає робочий цикл до моменту початку ідентичного робочого циклу

3.4 технічна дія (technical action)
Елементарна дія руками, яка потрібна для завершення операцій в межах робочого циклу, наприклад, тримання, повертання, штовхання, вимикання
3.5 повторюваність (repetitiveness)
Характеристика завдання, коли особа постійно повторює один і той самий робочий цикл, технічні дії та рухи
3.6 частота дій (frequency of actions)
Кількість технічних дій за хвилину
3.7 зусилля (force)
Фізичне зусилля оператора, що потрібне для виконання технічної дії
3.8 положення та рухи (postures and movements)
Положення та рухи частин(и) тіла чи суглоба(ів), потрібні для того, щоб виконати технічну дію
3.9 час відновлення (recovery time)
Період відпочинку (у хвилинах) після періоду діяльності, за який може відбутися відновлення людської тканини
3.10 додаткові чинники (additional factors)
Чинники ризику, які містять інші чинники, стосовно яких є докази причинно-наслідкового зв’язку скелетно-м’язових розладів верхніх кінцівок з роботою, а саме з вібрацією, місцевим стискуванням, холодним середовищем, холодними поверхнями.
4 СКОРОЧЕННЯ
Нижче подано скорочення, вжиті в цьому стандарті.
AdM – коефіцієнт додаткових чинників;
ATA – кількість фактичних технічних дій за зміну;
CF – «константа повторюваності» технічних дій за хвилину;
D – чиста тривалість у хвилинах кожного повторюваного завдання;
DuM – коефіцієнт тривалості;
FCT – передбачувана тривалість циклу (в секундах);
FF – передбачувана повторюваність технічних дій за хвилину;
FoM – коефіцієнт зусилля;
j – загальні повторювані завдання;
MSDs – скелетно-м’язові розлади;
n – кількість повторюваних завдань, виконаних протягом зміни;
NEP – кількість осіб, що наражаються на негативний вплив;
NPA – кількість осіб, постраждалих від одного або кількох UL-WMSDs;
NTC – кількість технічних дій протягом робочого циклу;
OCRA – професійна повторювана діяльність;
PA – поширеність (%) постраждалих осіб;
RF – базова повторюваність технічних дій за хвилину;
PoM – коефіцієнт положень;
RcM – коефіцієнт відновлення;
ReM – коефіцієнт повторюваності;
RTA – кількість стандартних технічних дій за зміну;
S.E. – стандартна помилка;
UL-WMSDs – пов’язані з роботою скелетно-м’язові розлади верхніх кінцівок.
5 ВИМОГИ
5.1 Застосування стандартів, що стосуються цього документа
Конструктор повинен враховувати принципи, що наведено в EN 1050, EN 614-1 та EN 614-2, EN 1005-2, EN 1005-3, EN 1005-4, EN ISO 12100-1 та EN ISO 12100-2 та EN ISO 14738.
5.2 Загальні аспекти
Конструктор машини повинен:
a) проводити оцінювання ризику скелетно-м’язових розладів через повторювану роботу, пов’язану з машиною;
b) враховувати під час оцінювання єдині та комбіновані ефекти від найважливіших чинників ризику, таких як повторюваність, зусилля, робочі пози, передбачувана тривалість роботи, відсутність періодів відновлення та додаткові чинники;
c) за можливості, спробувати уникнути ризику «у джерелі небезпеки» або, як варіант, мінімізувати ці ризики для здоров’я, змінивши конструкцію машини (застосуванням автоматизації, технічних засобів);
d) якщо все зроблено для мінімізації ризику, обов’язково надати інформацію щодо залишкових ризиків в інструкції з використання
Машини та пов’язані з ними завдання мають бути спроектовані таким чином, щоб дії, які потребують високої частоти, можна було адекватно виконати з урахуванням необхідних зусиль, положень кінцівок та передбачуваної наявності періодів відновлення. Крім того, машини та пов’язані з ними завдання треба розробляти так, щоб забезпечити можливість зміни рухів. Потрібно враховувати додаткові чинники (див. 3.11).
Під час проектування машин та робочих завдань конструктор повинен забезпечити виконання наступних ергономічних характеристик добре спроектованих робочих завдань. Ці характеристики, що враховують відмінності та динамічні характеристики призначеної групи операторів, треба виконувати взаємозалежним проектуванням машин та робочих завдань, пов’язаних з машинами (EN 614-2).
Таким чином, конструктор під час процесу розроблення повинен також (див. EN 614-2):
i) уникати перенавантаги, а також недостатньої навантаги оператора, що може призвести до непотрібної чи надмірної напруги, втоми або до помилок. Частоту, тривалість та інтенсивність перцептивних, когнитивних та рухових дій має бути спроектовано таким чином, щоб уникнути зазначених наслідків;
ii) уникати повторюваності дій оператора, що може призвести до незбалансованого навантаження на роботу й, таким чином, до фізичних розладів, а також до відчуття монотонності, перенасичення, нудьги або незадоволеності.
Отже слід уникати коротких циклів роботи. Оператор повинен мати відповідну різноманітність завдань або заходів. Якщо ж не можна уникнути повторюваних завдань, то:
— тривалість циклу не треба визначати виключно на базі середнього часу вимірювань або її треба оцінювати за нормальних умов;
— має бути наведено допуски відхилів від нормальних умов;
— потрібно уникати циклів занадто короткої тривалості;
— у оператора має бути можливість працювати не у визначеному, а в її/його власному темпі;
— потрібно уникати роботи на рухомих об’єктах.
5.3 Оцінювання ризику
5.3.1 Загальні положення
У цьому стандарті встановлено процес оцінювання ризику розвитку пов’язаних з роботою скелетно-м’язових розладів верхніх кінцівок.
Технічна дія визначається як специфічна характеристика, що стосується повторюваних рухів верхніх кінцівок. Технічна дія визначається відносною частотою протягом певного періоду часу.
Частота технічних дій верхніми кінцівками пов’язана з іншими чинниками ризику, такими як зусилля (чим більше зусилля, тим менше частота), положення (чим більша рухливість суглобів, тим довший час, необхідний для виконання дії) і періоди відновлення (якщо добре розподілити їх протягом зміни, вони збільшують відновлення м’язової функції).
Деякі додаткові чинники можуть збільшити потребу в зусиллі (а саме незручні інструменти або засоби індивідуального захисту, такі як рукавички, які заважають захопленню або рухам). Інші додаткові чинники можуть спричинити пошкодження тканин людини, а саме м’язів, сухожиль і судин (вібрацією, здавлюванням, холодною поверхнею).
Дані, отримані від недавніх епідеміологічних досліджень працівників, що постійно здійснюють повторювані рухи верхніми кінцівками, дозволяють конструкторам, серед іншого, використовуючи показник впливу, прогнозувати прояви наслідків скелетно-м’язових розладів верхніх кінцівок, пов’язаних з роботою (UL-WMSDs) [32, 34, 35]. У додатку D наведено метод визначення. Прийнятна ситуація виникає, коли показник впливу, наведений у 5.3.3 (метод 2), не перевищує рівня, який відповідає появі UL-WMSDs, як це спостерігається у сукупності робітників, які не піддавалися професійним ризикам для верхніх кінцівок [11, 34].
Якщо повторюваного маніпулювання неможливо уникнути, потрібно застосувати підхід до оцінювання та зменшення ризику. Згідно з ISO Guide 51 та EN 1050 застосовують підхід в чотири етапи: ідентифікація небезпеки, визначення ризику, оцінювання ризику та зменшення ризику.
Рекомендується щонайменше один раз моделювати завдання з реальними користувачами на повнорозмірній моделі/макеті машини чи на самій машині (див. EN 614-1, ергономічне завдання «оцінювання з користувачами», див. також EN 1005, 4.2 «Настанова щодо оцінювання ризиків»).
Під час проведення оцінювання ризиків конструкції машин із повторюваним маніпулюванням застосовують нижченаведену процедуру (рис. 1).
Рисунок 1 — Модель оцінювання ризику

На першому етапі оцінювання ризику визначають, чи існує небезпека, що наражатиме людину на ризик. Якщо така небезпека існує, вона потребує подальшого, більш детального оцінювання. Під час оцінювання ризику враховують такі чинники ризику:
a) Повторюваність.
Як тільки частота рухів збільшується та/або зменшується тривалість циклу, ризик збільшується. Повторювані з високою частотою рухи, що спричиняють ризик скелетно-м’язових розладів, можуть відрізнятися залежно від характеристик структури руху та особистості.
b) Зусилля.
Завдання мають містити плавні зусилля з уникненням раптових чи різких рухів. Точність маніпулювання (правильне відбирання та розташування), тип і характер захвату можуть призвести до додаткових м’язових зусиль.
с) Поза та рухи.
Робочі завдання та операції повинні забезпечувати змінність робочої пози. Робочі завдання мають уникати застосування меж діапазону рухів суглобів, а також тривалих статичних положень. Складні положення, що містять комбіновані рухи (наприклад, згинання та скручування), можуть призвести до більшого ризику.
d) Тривалість завдання та недостатнє відновлення.
Тривалість завдання розділяють на періоди кількома способами. Можливості для відновлення або відпочинку можуть бути в кожному з цих робочих періодів. Недостатній час для відновлення організму між повторюваними рухами (тобто відсутність часу відновлення) підвищує ризик скелетно-м’язових розладів.
Примітка. Конструктор не має прямого впливу на реальну тривалість завдання та час відновлення під час роботи на машині. Він має посилатися на типовий випадок повторюваної тривалості завдання до 8 годин на зміну з двома перервами по 10 хвилин плюс обідня перерва. Дизайнер повинен зазначити в «Інформації для користувача», чи визначено критичні значення тривалості завдання та часу відновлення в аналізі ризиків, а саме тривалість завдання, тривалість роботи й тривалість робочої зміни.
e) Додаткові чинники.
Основну увагу слід приділяти таким додатковим чинникам ризику:
1) характеристикам об’єкта (наприклад, контактним зусиллям, формі, розмірам, з’єднанням, температурі об’єкта);
2) силам вібрації та удару;
3) умовам навколишнього середовища (наприклад, освітленню, кліматичним умовам, шуму);
4) індивідуальним та організаційним чинникам (наприклад, навичкам, рівню підготовки, віку, статі, проблемам здоров’я, вагітності).
5.3.2 Ідентифікація небезпеки
Небезпеки, пов’язаної з повторюваним завданням для верхніх кінцівок не виникає, якщо виконані нижчезазначені умови:
— для завдання не характерні робочі цикли;
— для завдання характерні робочі цикли, але дії перцептивного чи когнітивного характеру чітко переважають, а рухи верхніми кінцівками залишаються другорядними.
Для всіх комбінацій машин/завдань, в яких передбачено циклічні ручні дії, має бути застосовано обчислення ризику.
Для кожної ручної роботи, яка виконується на машині, конструктор повинен:
— визначити та підрахувати технічні дії (для кожної верхньої кінцівки), необхідні для виконання робочого циклу (NTC);
— визначити передбачувану тривалість циклу (FCT);
— розглянути зусилля, положення, передбачувану тривалість і частоту періодів відновлення;
— розглянути можливість чергування різних завданнь, пов’язаних з машиною, наприклад процедуру запуску, зміни інструментів та/або налаштувань, процедуру завантаження-розвантаження, постачання матеріалів, технічного обслуговування, чищення.
Модель обчислення ризиків наведено в 5.3.3 (метод 1). Детальну модель оцінювання ризиків буде подано в 5.3.4 (метод 2).
Якщо характеристики метода 1 повністю виконано, можна стверджувати, що ризик від повторюваного маніпулювання з високою частотою є прийнятним.
Якщо одну або декілька з перелічених характеристик для різних чинників ризику не виконано, конструктор повинен використати більш детальне оцінювання (метод 2. 5.3.4).
5.3.3 Обчислення та просте оцінювання ризиків повторюваного маніпулювання, пов’язаного з машинами, з високою частотою (метод 1)
5.3.3.1 Перевірка чинників ризику
Конструктор повинен перевірити, чи виконано, з огляду на основні чинники ризику (зусилля, незручні положення та рухи, повторюваність, частота технічних дій, додаткові чинники), для обох верхніх кінцівок такі умови:
а) Відсутність зусиль чи застосування зусиль відповідно до критеріїв, що стосуються рекомендованих обмежень зусиль, як зазначено в EN 1005-3.
b) Відсутність незручних положень та рухів спостерігається за тих умов, які наведено нижче:
i) положення та рухи верхніх кінцівок знаходяться в діапазоні від 0 ° до 20 ° (EN 1005-4, рис. 6, зона 1);
ii) рухи в суглобах ліктя та зап’ястя не перевищують 50% від максимального діапазону [12, 14], наведеного в таблиці 1 та в додатку В;
iii) тривалість захоплення «силовий захват» або «захват затисканням» не більше ніж 1/3 від часу циклу, як наведено в таблиці 1 та в додатку В [12, 15, 26].
c) низька повторюваність.
Це справедливо, якщо [40, 41]:
i) час циклу більше ніж 30 с.
ii) однакові види технічних дій не повторюються більше ніж на 50% від часу циклу.
d) Частота технічних дій для обох верхніх кінцівок становить менше ніж 40 технічних дій за хвилину. Якщо частота перевищує 40 дій за хвилину принаймні для однієї верхньої кінцівки, потрібно перейти до метода 2. Для того, щоб обчислити частоту технічних дій/хв (див. додаток А стосовно ідентифікації технічних дій), слід використовувати таке рівняння:

де:
FF — передбачувана повторюваність технічних дій за хвилину;
FCT- передбачувана тривалість циклу в секундах;
NTC — кількість технічний дій (для кожної верхньої кінцівки) протягом робочого циклу, потрібних для виконання завдання.
е) відсутність додаткових (фізичних та механічних) чинників.
У завданні не повинно бути вібрації руки/рук, ударів (наприклад, забивання), локального стискання анатомічних структур інструментами, впливу холоду, використання невідповідних для захоплення рукавичок тощо [11, 12, 13] (додаток G).
5.3.3.2. Остаточне обчислення та оцінювання конструкції машини за методом 1
Якщо кожна з умов, зазначених у пунктах a), б), в), г) і д) 5.3.3.1, забезпечена для обох верхніх кінцівок, то вплив є прийнятним. Якщо одну або декілька умов, згаданих у методі 1, не виконано, конструктор повинен більш детально проаналізувати кожен чинник ризику, який впливає на частоту дій за методом 2.
5.3.4 Детальне оцінювання ризику повторюваного маніпулювання, пов’язаного з машинами, з високою частотою. Зменшення ризику та аналіз можливостей зменшення ризику (метод 2)
5.3.4.1 Оцінювання прийнятної частоти дій, якщо присутній один або декілька чинників ризику
5.3.4.1.1 Загальні положення
Якщо одну або декілька умов, визначених у методі 1, не виконано, конструктор повинен більш детально проаналізувати кожен чинник ризику, що впливає на частоту технічних дій. Оскільки різні чинники ризику можуть бути присутніми в більшій чи меншій мірі і в різних комбінаціях, то можна очікувати різного рівня ризику.
Рівень ризику оцінюють з урахуванням методу OCRA [11, 13, 33]. У разі оцінювання єдиного повторюваного завдання за зміну (монозавдання), показник OCRA визначають співвідношенням передбачуваної повторюваності (FF) технічних дій, необхідних для виконання завдання, та базової повторюваності (RF) технічних дій для кожної верхньої кінцівки (див. додаток А стосовно ідентифікації технічних дій). Це спеціальна процедура для монозавдань. Стосовно багатозадачних завдань див. додаток H.
В цьому разі:

Передбачувану повторюваність (кількість за хвилину) технічних дій, необхідних для виконання завдання (FF), визначають за такою формулою:

де:
FF — передбачувана повторюваність технічних дій за хвилину;
FCT- передбачувана тривалість циклу в секундах;
NTC — кількість технічний дій (для кожної верхньої кінцівки) протягом робочого циклу, потрібних для виконання завдання.
За нижченаведеним рівнянням обчислюють базову повторюваність (кількість за хвилину) технічних дій (RF) протягом робочого циклу:

де:
CF — «константа повторюваності» технічних дій за хвилину = 30;
PoM; ReM; AdM; FoM — коефіцієнти чинників ризику, а саме – положень, повторюваності, додаткових чинників, зусилля;
RcM — коефіцієнт чинника ризику «нестача періоду відновлення»;
DuM — коефіцієнт загальної тривалості повторюваного завдання (повторюваних завдань) протягом зміни.
Під час розроблення завдання, пов’язаного з машинами, потрібно оцінювати базову повторюваність технічних дій протягом робочого циклу, який є репрезентативним для розглянутого завдання. Аналіз повинен містити основні чинники ризику, на які конструктор може впливати за допомогою вибору певного коефіцієнта для кожного чинника ризику. Ці коефіцієнти зменшуються від 1 до 0, коли рівень ризику зростає. Конструктор може впливати на такі чинники ризику та відповідні коефіцієнти:
— незграбні або незручні положення чи рухи (коефіцієнт положень) (PoM), див. 5.3.4.1.2;
— висока частота повторення тих самих рухів (коефіцієнт повторюваності) (ReM), див. 5.3.4.1.3;
— наявність додаткових чинників (додатковий коефіцієнт) (AdM), див. 5.3.4.1.4;
— часті або високі навантаги (коефіцієнт зусилля) (FoM), див. 5.3.4.1.5.
Інші чинники, що враховано в рівнянні (RcM x DuM), як правило, не підпадають під прямий вплив конструктора, і тому в цьому разі вони розглядаються як константи, що відображають звичайні умови з тривалістю повторюваного завдання (від 240 до 480) хвилин у зміну з 2 перервами по 10 хв плюс обідня перерва.
На практиці, щоб визначити базову повторюваність (за хвилину) технічних дій (RF), виконують такі дії:
— починають з CF (30 дій за хвилину);
— CF (константу повторюваності) зважують (застосуванням відповідних коефіцієнтів) з урахуванням наявності та ступеня таких чинників ризику: зусилля (FoM), положень (PoM), повторюваності (ReM) і додаткових чинників (AdM);
— застосовують константу, яка враховує коефіцієнт тривалості повторюваного завдання (DuM) та коефіцієнт періодів відновлення (RcM);
Отримана таким чином величина є базовою повторюваністю (за хвилину) технічних дій (RF) для розглянутого завдання в звичайних умовах принаймні з 2 перервами по 10 хв (плюс обідня перерва) за максимальної тривалості зміни 480 хв.
5.3.4.1.2 Коефіцієнт положень (PoM)
Якщо умови для положень такі самі, як у методі 1, то коефіцієнт становить 1. Якщо таких умов немає, для отримання конкретного коефіцієнта PoM потрібно скористатися даними таблиці 1 (див. також додаток B):
Розглядаючи дані таблиці 1 щодо незручних положень та рухів верхньої кінцівки оператора, важливо визначити діапазон розмірів тіла сукупності користувачів і загальні принципи проектування, які наведено в EN 614-1.
На початку процесу проектування необхідно провести порівняння між розмірами тіла користувачів та розмірами машин. Це можна зробити, застосовуючи стандарти (EN 547-1, EN 547-2, EN 547-3 та EN ISO 14738), шаблони тіла чи комп’ютерні манекени.
Таблиця 1 – Коефіцієнти незручних положень
Незручне положення [12]
Див. рисунки В.1 і В.2 Частка тривалості циклу
Менше ніж 1/3 — від 1% до 24% 1/3 — від 25% до 50% 2/3 — від 51% до 80% 3/3 — більше ніж 80%
Супінація ліктя
(≥ 60°) 1 0,7 0,6 0,5
Розгинання (≥ 45°) чи згинання (≥ 45°) зап’ястя
Затискання рукою, захват зачепленням або долонний захват (великий обхват)
Пронація
(≥ 60°) чи згинання/ розгинання (≥ 60°) ліктя 1 1 0,7 0,6
Променево-ліктьове відхилення зап’ястя (≥ 20°)
Силовий захват рукою з вузьким обхватом (≤ 2 cм)

Наприкінці аналізу незручних положень вибирають найменший коефіцієнт PoM відповідно до передбачених положень (типів захвату) та рухів ліктя, зап’ястя та руки для розрахунку рівняння.
На цьому етапі конструктор також повинен розглянути положення та рухи плеча (докладніше див. EN 1005-4, EN ISO 14738).
Примітка. Будь-яких рухів вище висоти плеча треба уникати. На даний момент немає доступних даних для ідентифікації конкретних PoM для плечей: отже, PoM для плечей не може бути включено в процедуру обчислення показника OCRA.
У додатку B наведено пояснення щодо аналізування та рухів верхніх кінцівок.
5.3.4.1.3 Коефіцієнт повторюваності (ReM)
Коли завдання вимагає виконання одних і тих самих технічних дій верхніми кінцівками принаймні протягом 50% тривалості циклу або коли тривалість циклу менше ніж 15 с, відповідний коефіцієнт ReM становить 0,7. В інших випадках ReM дорівнює 1.
5.3.4.1.4 Коефіцієнт додаткових чинників (AdM)
Основними додатковими чинниками (за неповного переліку) є: використання віброінструментів, рухи, що передбачають ударні струси (наприклад, забивання), вимога абсолютної точності, локальні стискання анатомічних структур, вплив холоду, використання рукавичок, що заважають маніпуляціям, високий темп роботи, визначений машиною.
Якщо перераховані вище додаткові чинники відсутні в більшій частині тривалості завдання, коефіцієнт додаткових чинників (AdM) дорівнює 1. В іншому випадку коефіцієнт додаткових чинників (AdM) дорівнює:
— AdM = 1, якщо додатковий чинник (або чинники) одночасно присутній протягом менше ніж 25% від тривалості циклу;
— AdM = 0,95, якщо додатковий чинник (або чинники) одночасно присутній протягом 1/3 (від 25% до 50%) часу циклу;
— AdM = 0,90, якщо додатковий чинник (або чинники) одночасно присутній протягом 2/3 (від 51% до 80%) тривалості циклу;
— AdM = 0,80, якщо додатковий чинник (або чинники) одночасно присутній протягом 3/3 (більше 80%) тривалості циклу.
У додатку G наведено пояснення щодо ідентифікування та оцінювання різних додаткових чинників.
5.3.4.1.5 Коефіцієнт зусилля (FoM)
Якщо критерії, надані в методі 1, виконано, коефіцієнт становить 1.
Якщо ці умови не виконано, для визначення коефіцієнта зусилля (FoM), застосовного до середнього рівня зусиль як функції часу, потрібно скористатися таблицею 2.
Рівень зусилля (верхній рядок) задано у відсотках від максимальної ізометричної сили (Fb), як визначено в 4.2.1 EN 1005-3.
У разі використання макета для оцінювання ризику можна використовувати величину, отриману застосуванням шкали Борга CR-10 (другий рядок) [8, 9, 15, 18, 36].
Якщо технічні дії вимагають «піків» вище ніж 50% від Fb або 5 балів (чи більше) за шкалою Борга CR-10 протягом майже 10% від тривалості циклу, використовують FoM = 0,01.
Якщо отримано проміжні результати, значення таблиці 2 можуть бути інтерпольовані.
У додатку C наведено подальші пояснення щодо визначення рівня зусиль.
Таблиця 2 — Коефіцієнти для різного використання зусиль (FoM)
Рівень зусилля,
в % від Fb
5 10 20 30 40 > 50
Шкала Борга CR-10 0,5 1 2 3 4 > 5
Оцінка Дуже, дуже слабкий Дуже слабкий Слабкий Помірний Майже сильний Сильний/ дуже сильний
Коефіцієнт зусилля (FoM)
1 0,85 0,65 0,35 0,2 0,01

5.3.4.1.6 Попередньо визначене значення (константа) для коефіцієнта загальної тривалості повторюваних завдань (DuM) і коефіцієнта періодів відновлення (RcM)
Оскільки застосовані в рівнянні коефіцієнти (DuM і RcM) знаходяться, як правило, поза прямим впливом конструктора, їх розглядають як особливу константу, що відображає загальні умови:
DuM = 1 (коефіцієнт загальної тривалості для повторюваних завдань від 240 хв до 480 хв);
RcM = 0,6 (для передбачуваних 2 перерв по 10 хвилин та перерви на обід в повторюваному завданні тривалістю від 240 хв до 480 хв на зміну).
Отже: (RcM х DuM) = 0,6
Якщо аналіз показує неприйнятний рівень ризику, коли загальна тривалість завдання перевищує певне значення або час відновлення коротший, ніж певне значення, це має бути зазначено в «Інформації для користувача», див. додаток Е.
5.3.4.1.7 Аналіз зменшення ризику
Коли результат оцінювання показує неприйнятний рівень ризику, конструктор повинен зменшити його, оптимізувавши один або декілька таких чинників:
— кількість технічних дій, необхідних у робочому циклі;
— час циклу;
— застосування незручних положень;
— рівень зусиль технічних дій;
— додаткові чинники.
Він також може інформувати користувача про те, що можна зменшити ризик, зменшивши тривалість завдання, додавши перерви або ввівши чергування робіт.
Щодо варіантів зменшення ризику див. приклад у додатку F.

5.3.4.2 Остаточне оцінювання за методом 2
Показник OCRA отримують (для робіт з єдиним повторюваним завданням) порівнянням передбачуваної повторюваністю (FF) технічних дій для кожної верхньої кінцівки, необхідних для виконання повторюваного завдання, та базової повторюваністю (RF) технічних дій за цим рівнянням:

У Таблиці 3 наведено відповідні значення показника OCRA для оцінювання ризику відносно 3-зональної системи оцінок (зелений, жовтий, червоний) та прийняття рішення щодо подальших дій.
Таблиця 3 — Класифікація значень показника OCRA для оцінювання ризику
Показник OCRA Зона Оцінка ризику
≤ 2,2 Зелена Прийнятний
Від 2,3 до 3,5 Жовта Умовно прийнятний
> 3,5 Червона Неприйнятний

Якщо ризик є «умовно прийнятний», конструктор повинен:
— переглянути конструкцію машини та завдання, щоб отримати прийнятні умови;
— звернутися до додатку Е, в якому наведено критерії для періодів відновлення та щоденної тривалості завдань як основну чи детальну інформацію для використання.
У додатку D наведено інформацію щодо критеріїв, прийнятих для класифікації показника OCRA, і щодо прогнозування моделей очікуваного відсотка осіб, постраждалих (PA) від одного або декількох пов’язаних з роботою м’язово-скелетних розладів верхніх кінцівок (UL-WMSDs) за даного значення показника OCRA.
У додатку F наведено повний приклад використання методу 2.
6 КОНТРОЛЬ
Для кожної вимоги щодо безпеки та/або запобіжного заходу, крім очевидних, має бути встановлено метод контролю:
а) випробовуванням (наприклад, функційним випробовуванням нової послідовності технічних дій);
b) вимірюванням (наприклад, вимірюванням необхідних зусиль і положень кінцівок у часі);
c) розрахунком (наприклад, перерахунком показника OCRA після покращення);
d) будь-яким іншим методом контролю, якщо тестування та розрахунку не достатньо (наприклад, візуальним оглядом).
7 ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА
Конструктор повинен керуватися директивою щодо машин, щоб інформувати користувачів про будь-які ризики для здоров’я, які можуть бути передбачені через пов’язане з машиною повторюване маніпулювання з високою частотою. Тому конструктор повинен підготувати «Інформацію для користувача», яка описує залишковий ризик, якого неможливо уникнути після того, як було зроблено все можливе для досягнення прийнятного ризику.
В «Інформації для користувача» машини має бути наведено інструкції щодо безпечного та правильного використання машини. Також треба попередити користувача про будь-які залишкові ризики, пов’язані з використанням машини, якщо цих інструкцій не дотримано (EN ISO 12100-2 та CEN Guide 414). Усі умови, визначені під час оцінювання ризику, на які може вплинути користувач, в цих інструкціях має бути зазначено. Також слід вказати, чи потрібне спеціальне навчання щодо правильного використання машини.
«Інформація для користувача» також має містити інформацію щодо можливих чинників ризику, які можна передбачити, але які не входять до сфери впливу конструктора, тобто:
1) Тривалість завдання і час відновлення для користувача машини.
Зазвичай конструктор не впливає на фактичну тривалість завдання та час відновлення для користувачів машини. Тому в методах 1 і 2 цього стандарту передбачено стандартну організацію праці, за якій тривалість повторюваного завдання становить від 240 хв до 480 хв на зміну з двома перервами (на зміну) по 10 хв (плюс перерва на обід). Ризик альтернативної тривалості завдання та часу відновлення описано в додатку Е. Конструктор може використовувати ці дані в «Інформації для користувача». Він також повинен згадати можливі рішення для зменшення ризику, наприклад, зменшення тривалості завдання, забезпечення більшої кількості перерв та запровадження чергування робіт. Приклад впливу від додавання перерв наведено в таблиці F 17 додатку F. Приклад запровадження чергування робіт, що містять різні повторювані завдання, а також оцінювання ризику за методом 2 наведено у додатку H.
2) Додаткові чинники ризику.
Крім основних чинників ризику, що розглянуто в методі 2, можуть існувати додаткові чинники, які можуть збільшити ризик. Прикладами таких додаткових чинників ризику є: використання віброінструментів; вплив холоду або точне позиціонування деталі чи об’єкта. У додатку G наведено ці та інші додаткові чинники. Ці додаткові чинники треба враховувати користувачам машини, тому вони повинні бути згадані в «Інформації для користувача».

ДОДАТОК А
(довідковий)
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ ДІЙ

A.1 Загальні положення
Технічні дії передбачають м’язово-скелетну активність верхніх кінцівок. Їх не слід ототожнювати з одним суглобовим рухом, а скоріше із складним рухом із залученням одного або декількох суглобів та частин тіла для забезпечення виконання простих робочих завдань [12, 13]. Методи аналізу завдань, як правило використовувані в промисловості, визначають елементарні рухи конкретної операції для визначення часу, необхідного для виконання операції.
Примітка. Методи аналізу завдань, як правило використовувані в промисловості, визначають елементарні рухи конкретної операції для визначення часу, необхідного для виконання операції. Найпоширенішими методами є [6, 7, 10, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28, 31, 37, 38, 39, 42, 44, 45].
— Хронометричний аналіз.
— Попередньо визначені часові системи (PTS), такі як: MTA (аналіз тривалості руху), MTS (система тривалості руху), WF (робочий чинник), MTM 1 (вимірювання тривалості руху), MTM 2, MTM 3, MTM V, MTM MEK (вимірювання тривалості руху), MEK, MTM UAS (вимірювання тривалості руху — система Universelle Analysier), MODA PTS (Модульний аналіз заздалегідь визначених систем часу).
Технічні дії є більш схожими (або навіть ідентичні) з «елементами», розглянутими в методах аналізу завдань, перерахованих у примітці. Технічні дії легше розпізнавати фахівцям-механікам, тому що їх ідентифікація та методи аналізу завдань спрямовані на опис технічних рухів, проведених оператором для завершення робочого циклу. В таблиці A.1 перелічено критерії визначення та підрахунку технічних дій.

Таблиця А.1 — Критерії визначення та підрахунку технічних дій

Технічна дія Критерії визначення та підрахунку
Переміщення Означає переміщення предмета до певного місця призначення використанням верхніх кінцівок (без ходьби).
Переміщення предмета розглядають як дію виключно тоді, коли:
— предмет важить більше ніж 2 кг (у разі захвату рукою) чи більше ніж 1 кг (у разі затискання рукою) (див. додаток B);
— верхня кінцівка рухається на відстань > 1 м
Досягання Означає переміщення руки до заздалегідь визначеного місця призначення.
Досягання об’єкта розглядають як дію виключно тоді, коли об’єкт знаходиться поза межами зони досяжності робочої зони (А2, В2, С2), як це наведено в EN ISO 14738
Максимальна висота робочої зони (А2): 730 мм.
Максимальна ширина робочої зони (В2): 1 170 мм.
Максимальна глибина робочої зони (C2): 415 мм.
Продовження таблиці А.1

Технічна дія Критерії визначення та підрахунку
Захоплення/взяття Захоплення предмета рукою чи пальцями для виконання дії або завдання є технічною дією.
Синоніми: взяти, тримати, знову захопити, знову взяти.
Захоплення однією рукою,
нове захоплення іншою рукою Дію передавання предмета з руки в руку розглядають як дві окремі дії: одна – для правої руки (захоплення однією рукою), і ще одна – для лівої (захоплення іншою рукою)
Розташування Розташування предмета чи інструмента в заздалегідь визначеному місті вважають технічною дією.
Синоніми: позиціонувати, нахилити, покласти, розмітити; покласти, порівняти, перекласти, покласти назад тощо.
Введення, виведення Дію введення або виведення розглядають як технічну дію, якщо потрібно прикласти зусилля.
Синоніми: вставляти, витягувати.
Штовхання, тягнення Ці поняття треба вважати діями, оскільки вони пов’язані з необхідністю прикласти зусилля, хоча, можливо, лише трохи, щоб отримати певний результат.
Синоніми: відривати, натиснути.
Відпускання Якщо предмет більше не потрібний та його просто «відпускають», розкриваючи руку чи пальці, таку дію не розглядають як технічну дію.
Запускання Якщо під час запуску механізму потрібно використовувати кнопки чи важіль частиною руки чи одним або кількома пальцями, це розглядають як дію. Якщо запуск роблять неодноразово, кожне запускання розглядають як одну дію.
Синоніми: натиснути кнопку, підняти/опустити важіль.
Конкретна дія під час етапу На додаток до перелічених тут існує багато технічних дій, які конкретно описують виготовлення деталі/предмета, тобто:
— згинати або складати
— згинати чи вигинати, заломлювати
— стискати, обертати, повертати
— встановлювати, формувати
— опустити, вдарити, побити
— наносити пензлем (враховують кожен рух пензлем на деталі для фарбування)
— терти (враховують кожен рух по частині, яку труть)
— розгладжувати чи полірувати (враховують кожен рух по частині, яку розгладжують чи полірують)
— чистити (враховують кожен рух по частині, яку чистять)
— забивати молотком (враховують кожен окремий удар по деталі)
— кинути
тощо.
Кожну з цих дій потрібно описувати і рахувати кожного разу для кожного повторення, тобто:
— повернути двічі = 2 технічні дії;
— опустити 3 рази = 3 технічні дії;
— 4 мазки пензлем = 4 технічні дії.
Кінець таблиці А.1

Технічна дія Критерії визначення та підрахунку
Ходьба, візуальний огляд Їх розглядають як технічні дії, оскільки вони не передбачають активності верхніх кінцівок.
Носіння Означає ходьбу та несіння предмета до місця призначення.
Несіння предмета розглядають як дію виключно тоді, коли:
— вага об’єкта більше ніж 2 кг (у разі захвату рукою) чи більше ніж 1 кг (у разі затискання рукою), див. додаток B;
— верхня кінцівка рухається на відстань > 1 м
Примітка. Ідентичні дії потрібно рахувати кожного разу, коли вони повторюються. Потрібно пам’ятати, що для визначення частоти дій (кількість дій за хвилину) враховують одиничні технічні дії, а не їх тривалість.

A.2 Приклади ідентифікації та підрахунку технічних дій
A.2.1 Приклад 1. Піднімання і розташування (таблиці A.2 і A.3)
Робота у даному прикладі полягає у вийманні деталі (циліндра) з контейнера, та її встановленні в отвір на робочому столі, який знаходиться в безпосередньої близькості до людини. По суті, це те, що називається ПІДНІМАННЯ (перша технічна дія) та РОЗТАШУВАННЯ (друга технічна дія) предмета, використовуваного у виробничому процесі. У цьому прикладі працює лише права верхня кінцівка: у даному циклі присутні 2 технічні дії лише для правої верхньої кінцівки.
Після ідентифікації технічних дій підраховують їхню кількість у циклі та визначають тривалість циклу в секундах; для розрахунку частоти технічних дій (для кожної верхньої кінцівки) використовують таке рівняння:
Кількість дій у циклі (для правої та лівої кінцівки окремо) x 60 / тривалість циклу
Якщо потрібно знову захопити і переставити деталь, «повторне захоплення» і перестановка будуть вважатися двома новими діями (таблиця A.3).

Таблиця A.2 – Метод OCRA для підрахунку технічних дій піднімання і розташування (приклад 1)
Технічна дія
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 піднімання циліндра
1 встановлення циліндра в отвір
Загальна кількість 0 2
Тривалість циклу (в секундах) 6 6
Частота (кількість технічних дій за секунду) 20

Таблиця A.3 – Метод OCRA для підрахунку технічних дій у завданні піднімання та розташування, повторного захоплення та перестановки (приклад 1)
Технічна дія OCRA
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 піднімання циліндра
1 встановлення циліндра в отвір
1 повторне захоплення
1 перестановка
Загальна кількість 0 4
Тривалість циклу (в секундах) 6 6
Частота (Кількість технічних дій за секунду) 40

A.2.2 Приклад 2. Захоплення і розташування з передачею з однієї руки в іншу та візуальний контроль (таблиця А.4)
Робота у даному прикладі полягає у захопленні та розташуванні з передачею деталі з однієї руки в іншу та візуальним контролем.
Оператор бере циліндр лівою рукою, перекладає його в праву руку, обертає його для візуального контролю і тією самою правою рукою розміщує його у потрібному місці. Під час підрахунку технічних дій «візуальний контроль» не враховують, оскільки він не потребує механічної дії верхніми кінцівками. У цьому разі оператор фактично обертає циліндр, щоб перевірити його візуально: отже, такий контроль є механічною дією, і тому його слід вважати технічною дією (обертанням).
Таблиця A.4 — Метод OCRA для підрахунку технічних дій під час виконання завдання захоплення та розташування з передачею деталі з однієї руки в іншу та візуальним контролем (приклад 2)
Технічна дія
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 захоплення циліндра
1 захоплення циліндра
1 обертання циліндра
1 розташування циліндра
Загальна кількість 1 3
Тривалість циклу (в секундах) 6 6
Частота (Кількість технічних дій за секунду) 10 30

A.2.3 Приклад 3. Захоплення і розташування під час перенесення вантажу (таблиця A.5)
У цьому випадку оператору потрібно перенести до робочого місця вантаж вагою 4 кг з контейнера, що знаходиться на відстані біля 1 м від нього. Технічні дії, що були перелічені: захоплення деталі, перенесення вантажу та розташування деталі.
ПЕРЕНЕСЕННЯ враховують як технічну дію верхньої кінцівкою (верхніми кінцівками) лише тоді, коли вага вантажу більше ніж 2 кг на руку (у разі захвату пальцями) або 1 кг на руку (у разі затискання пальцями) (див. додаток B) і перенесення на відстань не менше ніж 1 м (два кроки).
Таблиця A.5 — Метод OCRA для підрахунку технічних дій захоплення та розташування під час перенесення (приклад 3)
Технічна дія
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 захоплення вантажу
1 перенесення вантажу рукою
1 розташування вантажу на робочому місці
Загальна кількість 0 3
Тривалість циклу (в секундах) 6 6
Частота (кількість технічних дій за секунду) 0 30
A.2.4 Приклад 4. Циклічне використання інструменту з повторюваними та однаковими діями (таблиця A.6)
Оператор, використовуючи дриль, повинен зробити 3 отвори в 3 різних точках. Після захоплення дриля правою рукою (1-а дія) він розташовує його над тією точкою, де потрібно просвердлити отвір, натискає кнопку, щоб запустити дриль, надавлює на дриль, щоб отримати отвір, і витягує свердло. Ці 4 дії повторюються 3 рази (всього 12 технічних дій). Наприкінці він кладе дриль на місце. Таким чином, загальна кількість технічних дій становить 14, все це здійснюється правою верхньою кінцівкою.
Таблиця A.6 – Метод OCRA для підрахунку технічних дій під час циклічного використання інструменту з повторюваними однаковими діями (приклад 4)
Технічна дія
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 захоплення дриля
1 розташування над першим отвором
1 керування натисканням кнопки
1 надавлювання щоб зробити перший отвір
1 забирання дриля
1 розташування над другим отвором
1 керування натисканням кнопки
1 надавлювання щоб зробити другий отвір
1 забирання дриля
1 розташування над третім отвором
1 керування натисканням кнопки
1 надавлювання щоб зробити третій отвір
1 забирання дриля
1 повернення дриля на місце
Загальна кількість 0 14
Тривалість циклу (в секундах) 14 14
Частота (Кількість технічних дій за секунду) 0 60
Термін КЕРУВАННЯ означає дію використання руки або пальця(ів) для маніпулювання дрилем; НАДАВЛЮВАННЯ вказує на необхідність прикладання зусилля, навіть мінімального; ЗАБИРАННЯ вказує на необхідність виконувати роботу, прикладаючи зусилля, навіть мінімальне; РОЗТАШУВАННЯ описує необхідність розташування інструменту у визначеному місці. Якщо інструмент підвісний і його було пасивно повернуто в початкове положення, дію ПОВЕРНЕННЯ не враховують.
A.2.5 Приклад 5. Технічні дії, не виконувані в кожному циклі (таблиця A.7)
Є випадки, коли деякі технічні дії виконують не в кожному циклі, а один раз кожні кілька циклів. Ці дії слід враховувати в рамках кожного циклу як частки дій. У прикладі повторне захоплення та повернення на місце слід виконувати кожні два цикли: кожну з цих дій треба рахувати як 0,5 технічної дії за цикл.
Таблиця A.7 – Метод OCRA для підрахунку технічних дій завдання захоплення та розташування, повторного захоплення та переміщення (приклад 5)
Технічна дія
Ліва верхня кінцівка Права верхня кінцівка
1 захоплення циліндра 1 захоплення циліндра
1 розташування циліндра в отворі
½ повторного захоплення
½ повторного розташування
Загальна кількість 0 3
Тривалість циклу (в секундах) 6 6
Частота (кількість технічних дій за хвилину) 30
ДОДАТОК B
(довідковий)
ПОЛОЖЕННЯ ТА ТИПИ РУХІВ

Положення та рухи верхньої кінцівки під час повторюваних завдань мають принципове значення для сприяння ризику різних скелетно-м’язових розладів. Різні джерела технічної літературі загалом погоджуються щодо потенційної шкоди від незграбних положень та рухів кожного суглоба, від положень, що зберігаються протягом тривалого часу (навіть якщо це не занадто довго), і від конкретних повторюваних рухів різних частин кінцівки.
Аналіз положень і рухів буде зосереджено на кожній окремій частині верхніх кінцівок (руці, зап’ясті, лікті, плечі) і матиме на меті перевірку наявності та часової схеми в циклі (частоти, тривалості) статичних положень і динамічних рухів, що стосуються кожної частини тіла/суглоба.
Опис може бути більш-менш аналітичним, але щонайменше потребує звернення до таких питань:
а) Технічні дії, що вимагають положень або рухів одної частини верхньої кінцівки за межами критичного рівня кутового відхилу.
b) Технічні дії, що стосуються статичних положень і/чи рухів, які навіть за прийнятного кутового відхилу зберігаються чи повторюються тим самим чином (повторюваність).
c) Тривалість, виражена як частина циклу/завдання, для кожної з вищезазначених умов.
Поєднання цих описових чинників (положення/час) забезпечить класифікацію зусиль для кожної розглянутої частини верхньої кінцівки.
Примітка. Щоб визначити так звані критичні рівні кутового відхилу (незручні положення та рухи), можна звернутися EN 1005-4 і за необхідності до даних та пропозицій, доступних у літературі [5, 11, 12, 14, 19 , 26, 29, 30, 38], які загалом збігаються, хоча і відрізняються за рівнем аналітичної детальності (включення/виключення деяких видів руху, критичні значення кутового відхилу основних рухів).
Точний опис положень та рухів також може розглядатися як прогностичний елемент для специфічних патологій верхніх кінцівок, які можуть бути передбачені для операторів, що піддаються впливові, за наявності інших елементів ризику (таких як частота, зусилля, тривалість і т.д.).
Опис/оцінювання положень та рухів треба виконати за характерним циклом для кожного повторюваного завдання. Також потрібно надати опис тривалості положень і/чи рухів чотирьох основних анатомічних частин верхніх кінцівок (правої та лівої):
1) положення та рухи руки відносно плеча (згинання, розгинання, відведення в бік);
2) рухи в ліктьовому суглобі (згинання-розгинання, пронація-супінація передпліччя);
3) положення та рухи зап’ястя (згинання-розгинання, променево-ліктьове відхилення);
4) положення та рухи руки (головним чином типи захвату).
Щоб спростити для конструктора аналіз положень і рухів, незручне положення, пов’язане з технічною дією, вважається наявним, якщо кутове переміщення в суглобному сегменті перевищує 50% від максимальної амплітуди руху цього конкретного суглоба (або якщо наявне незручне положення для захвату рукою) (див. також рисунки B.1, B.2 і B.3).
Неправильні положення класифікуються за різними оцінками, екстрапольованими з даних про суб’єктивне сприйняття різних положень суглобу [12].
При вивченні положень та рухів плеча слід згадати недавнє дослідження [35], яке демонструє підвищений ризик розвитку плечових розладів, коли рука рухається або підтримується приблизно на рівні плеча (екстремальний вищий рівень) більше ніж на 10% від тривалості циклу.
Що стосується типів захвату рукою, то деякі з них (затискання, верхній долонний захват, захват зачепленням, вузький обхват) вважають менш зручними, ніж силовий захват, і тому їх класифікують як такі, що призводять до середнього/високого ураження суглобів.
Цифри, наведені в цьому додатку, стосуються основних рухів в суглобах (EN 1005-1 та EN 894-3) верхніх кінцівок (рисунки B.1 і B.2), а для рук – різних типів захвату (рисунок В .3). У таблиці 1 в 5.3.2.1 наведено підсумкові дані щодо положень верхніх кінцівок за амплітуди руху суглобу від 40 до 50%.
Оцінювання положень містить п’ять робочих кроків, що наведено нижче:
1) описують положення і/чи рухи, окремо для правих і лівих суглобів;
2) встановлюють наявність залучення суглобу в зону ризику (незручні положення та/або рухи) та його часові рамки протягом циклу:
— 1/10 від 10% до 24% часу циклу;
— 1/3: від 25% до 50% часу циклу;
— 2/3: від 51% до 80% часу циклу;
— 3/3 більше ніж 80% часу циклу;
3) знаходять (таблиця B.1) відповідний коефіцієнт положень (PoM);
4) встановлюють наявність повторюваності певних рухів, що можна визначити спостереженням за технічними діями чи групами технічних дій, які є рівними одне одному протягом щонайменше 50% тривалості циклу, за наявними статичними позами, які потрібно тримати принаймні 50% тривалості циклу, або за дуже коротким часом циклу (менше ніж 15 с, але під час якого явно присутні дії верхніми кінцівками);
5) враховують відповідний множник повторюваності (ReM).
Рисунок B.1 — Положення та рухи плеча

РисунокB.2 — Положення та рухи ліктя та зап’ястя

Рисунок B.3 — Різні види захвату рукою
Таблиця B.1 – Визначення незручних положень і рухів та відповідних коефіцієнтів положень
Незручне положення [12]
Частка тривалості циклу
Менше ніж 1/3 — від 1% до 24% 1/3 — від 25% до 50% 2/3 — від 51% до 80% 3/3 — більше ніж 80%
Супінація ліктя
(60°) 1 0,7 0,6 0,5
Розгинання (≥ 45°) чи згинання (≥ 45°) зап’ястя
Затискання рукою, захват зачепленням або захват долонею (великий обхват)
Пронація
(≥ 60°) чи згинання/ розгинання (≥ 60°) ліктя 1 1 0,7 0,6
Променево-ліктьове відхилення зап’ястя (≥ 20°)
Силовий захват рукою з вузьким обхватом (≤ 2 cм)
ДОДАТОК C
(довідковий)
ЗУСИЛЛЯ
C.1 Загальні положення
C.1.1 Вступ
Зусилля повніше відображає залучення біомеханічних процесів, необхідних для виконання даної технічної дії або послідовності технічних дій. За призначенням зусилля може бути як зовнішньою, прикладеною силою, так і внутрішньою, напругою, що розвивається в тканинах м’язів, сухожиль та суглобів. Необхідність розвивати зусилля під час робочих технічних дій може бути пов’язана з переміщенням чи утриманням на місці інструментів та об’єктів або утриманням частини тіла в заданому положенні. Використання зусилля може бути пов’язане з статичними діями (протидіями) або динамічними діями (протидіями). Коли виникає перша ситуація, вона загалом називається статичною навантагою, яку деякі автори описують як окремий елемент ризику [19].
Необхідність багаторазово повторюваного прикладання зусилля вважається чинником ризику розладів сухожиль і м’язів. Крім того, була показана мультиплікативна взаємодія між зусиллям і частотою технічних дій, особливо для порушень, що впливають на сухожилля чи нервові волокна.
Провести кількісне оцінювання зусиль у реальних робочих ситуаціях складно. Деякі автори використовують напівкількісне оцінювання зовнішніх зусиль за вагою об’єктів для маніпулювання. В інших випадках було запропоновано використовувати механічні або електронні динамометри. Для кількісного оцінювання внутрішніх зусиль, які впливають на м’язи, можна використовувати методи поверхневої електроміографії. Всі ці методи мають труднощі реалізації.
Вплив фізичних навантаг оцінюють за коефіцієнтами зусилля, Fo. Коефіцієнти зусиль визначають двома різними способами залежно від того, чи відома цільова група. Відповідно, потрібно застосувати дві різні процедури:
C.1.2 Процедура 1. Біомеханічний підхід, що базується на розподілі зусиль групою користувачів
Ця процедура описує спосіб визначення коефіцієнтів зусилля (Fo) для будь-яких, але добре визначених груп працюючого населення у ситуації анонімності.
У цьому випадку коефіцієнти зусилля можна знайти, виконуючи такі кроки:
1) аналізують даний робочий цикл та кожну з його технічних дій;
2) отримують набір 100 % максимального довільного скорочення (MVC) функції стандартного розподілу для кожної технічної дії, і;
3) налаштовують всі 100 % стандартного розподілу MVC до демографічного профілю (вік і стать) очікуваної групи користувачів (див. 4.2.1 EN 1005-3 і таблицю С.1);
4) визначають межу зусилля, FL,i , у перцентилях (наприклад, 15-й перцентиль) для кожної технічної дії, i, дозволяючи більшості (наприклад, 85%) працювати на рівнях FL,i ;
5) нормалізують фактичні навантаги Li на рівні FL,i – це дає % значень MVC і, який не перевищує вибрана більшість (наприклад, 85%);
6) обчислюють середній % значень , що об’єднує всі технічні дії робочого циклу (див. також таблицю С.1):

де:
Т ¬- час циклу;
∆t i — тривалість впливу робочої навантаги i;
MVCі — % значень MVC за робочої навантаги i.
7) знаходять відповідний коефіцієнт зусилля, Fo, для кожного робочого циклу (див. рисунок C.2.)
Рисунок C.1 — Знайдення % значень MVCі (крок 1 — 5)

Рисунок C.2 — Знайдення коефіцієнту зусилля, Fo (крок 7)
С.2 Процедура 2. Психофізичний підхід з використанням шкали Борга CR-10
Пропонується моделювати заплановане завдання за допомогою макета й випробувальної групи (див. EN 614-1, «оцінювання завдання, оцінювання з працюючими операторами»). Прикладені зусилля оцінюють з кінцевими користувачами за конкретною шкалою, запропонованою Боргом [8, 9] (шкала категорій для оцінювання сприйнятого зусилля, шкала CR-10). Ця шкала – це психофізичний інструмент, який дозволяє описувати та кількісно визначати кількість м’язових зусиль, що відчуває суб’єкт фізичної активності. Результати впровадження шкали CR-10, коли їх оцінює належна кількість робітників, мають точність, порівнянну з рівнем поверхневої електроміографії. Взаємозв’язок між результатом шкали CR-10 та прикладеним зусиллям (у відсотках максимального довільного скорочення – MVC) становить: 10 * CR-10 ≡ зусилля (у відсотках) [15, 18, 36].
Кількісну оцінка зусилля, сприйманого всією верхньою кінцівкою, теоретично потрібно застосовувати для кожної окремої технічної дії, що складає цикл. На практиці технічні дії, що вимагають мінімальної участі м’язів, визначають як 0,5 значення за шкалою Борга. До того ж процедура опису може розглядати лише ті дії чи групи дій, що вимагають більшої сили, ніж мінімальна сума, яку завжди отримують у разі використання шкали Борга. Після виконання цієї процедури обчислюють середньозважену оцінку за весь цикл.
На основі практичного досвіду запропоновано такі процедури:
Дослідження ЗУСИЛЛЯ потрібно виконувати після дослідження частоти технічних дій: вже потрібно знати, як працює цикл, і особливо – порядок та інтенсивність послідовних вимог зусиль в рамках циклу.
Користувача потрібно запитати, чи є в рамках циклу технічні дії, які вимагають зусиль м’язів верхніх кінцівок. Важливо поставити питання таким чином, оскільки працівник часто плутає м’язові зусилля з загальною втомою, яку він/вона відчуває в кінці зміни.
Як тільки дії, які передбачають застосування сили було визначено, працівника просять поставити оцінку від 0 до 10 у формі шкали. Спостерігач визначатиме відповідну тривалість для кожної з силових навантаг (у секундах, а також у % від тривалості циклу). Оскільки процедури оцінювання впливу також мають бути профілактичними, важливо, щоб спостерігач просив працівника пояснити причину прикладання фізичних зусиль. Ця інформація є цікавою з безпосередньо практичного боку, оскільки наявність зусиль під час виконання дії може бути пов’язана з технічним дефектом виробу чи використовуваних інструментів, або з поломкою чи неправильним вибором механічних засобів. Такі проблеми найчастіше легко вирішуються.
Після того, як дії, що потребують зусиль, були визначені і класифіковані відповідно до шкали Борга приписом їм тривалості в рамках циклу, тоді всі інші технічні дії протягом часу, що залишився в циклі, можуть отримати таке саме оцінювання.
Важливо, щоб працівник сам виконував оцінювання сприйнятого фізичного навантаження в даній дії. Якщо це було б зроблено зовнішнім спостерігачем, могли б виникнути серйозні помилки. Фактично – і це особливо стосується дій, здійснених меншими суглобами, чи для конкретних положень суглобів, таких як натискання кнопки чи важеля пальцями, затискання та ін., – застосування сили рідко сприймається зовнішнім спостерігачем, навіть якщо він/вона добре навчені.
Після того, як вся інформація від працівника отримана, записують будь-яку дію, яка потребує «ПІКІВ» (понад 5 за шкалою Борга), і розраховують середньозважений бал за всі дії в циклі, як показано на прикладі у таблиці C .1.
Таблиця С.1 — Приклад розрахунку середнього % значень MVC (процедура 1) та середньої оцінки cприйнятого зусилля (процедура 2) з урахуванням всіх технічних дій протягом робочого циклу тривалістю 35 с.

Часовий діапазон всередині 35-ти секундного циклу

(A)
% часового діапазону встановленого зусилля
(B1)
% від MVC або від FL
(B2)
оцінка за шкалою Борга
AxB1
(% MVC від FL)
AxB2
(cприйняте зусилля)

20 с
57 % 5 0,5 2,85 0,285

8 с
23 % 20 2 4,60 0,460

7 с
20 % 40 4 8,00 0,800

Підсумкова оцінка
15,45 1,545
ДОДАТОК D
(довідковий)

ЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКОМ OCRA ТА ПОЯВОЮ ПОВ’ЯЗАНИХ З РОБОТОЮ СКЕЛЕТНО-М’ЯЗОВИХ РОЗЛАДІВ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК (UL-WMSDs). КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА МОДЕЛІ ПРОГНОЗУВАННЯ

D.1 Загальні положення
Показник OCRA (професійної повторюваної діяльності) – це співвідношення між кількістю технічних дій (виконаних протягом повторюваного завдання, виконаного вручну), фактично виконаних впродовж робочої зміни, та кількістю стандартних технічних дій, що конкретно визначені за певним планом [12, 33].
На практиці:
OCRA= a/b
де:
a – загальна кількість технічних дій, виконаних протягом зміни;
b – загальна кількість технічних дій, рекомендованих для зміни.
Загальна кількість технічних дій, виконаних протягом зміни, є відомими даними, що розраховані за допомогою організаційного аналізу (див. також додаток А у якості точки відліку).
Наступне основне рівняння обчислює загальну кількість стандартних технічних дій (RTA) протягом зміни:

де:
n — кількість технічних дій, виконаних протягом зміни;
j — загальне повторюване завдання;
CF — «константа повторюваності» технічних дій за хвилину = 30;
FoMj; PoMj; ReMj; AdMj — коефіцієнти зі значеннями в діапазоні від 0 до 1 в кожному з (n) завдань;
D j — чиста тривалість у хвилинах кожного повторюваного завдання;
RcM — коефіцієнт «недостатності періоду відновлення»;
DuM — коефіцієнт, що відповідає загальної тривалості всіх повторюваних завдань під час зміни.
На підставі останніх досліджень [34] зв’язок між показником OCRA (незалежна змінна) та поширеністю постраждалих осіб (PA) від одного або декількох UL-WMSDs (залежна змінна) може бути узагальнений наступним простим регресійним лінійним рівнянням ( D.1):

де

де:
NPA — кількість осіб, постраждалих від одного або кількох UL-WMSDs;
NEP — кількість осіб, що наражаються на негативний вплив;
S.E. — стандартна помилка.
Це регресійне рівняння розраховують без константи (наприклад, якщо OCRA становить 0, тоді ніяких UL-WMSDs не повинно бути присутнім), і, починаючи з досліджуваних даних, оброблених до цього моменту, воно має ,біти кориговано R2, що становить 0,93 і є надзвичайно значущим (p <0,00001) зі статистичної точки зору.
В цьому контексті розглянуті UL-WMSDs – це все синдроми защемлення, тендиніт, перитендиніт верхніх кінцівок (включно з плечем), підтверджених клінічним обстеженням та спеціальними інструментальними дослідженнями.
Якщо регресійне рівняння (D.1) використовують у якості прогнозованої моделі, показник OCRA стає інструментом для прогнозування колективного ризику для даної групи населення, нараженої на негативний вплив, отримати UL-WMSDs (в показниках PA), як наведено у таблиці D.1.
Таблиця D.1 – Прогноз PA (основна тенденція) для групи осіб, наражених на негативний вплив, наданий на ґрунті конкретних значень OCRA
Значення OCRA Основна тенденція
1 2,39 %
2 4,78 %
4 9,56 %
8 19,12 %

З іншого боку, доступні дані про тенденції PA в референтній групі працюючого населення, що ніколи не піддається професійним ризикам для верхніх кінцівок, також є актуальними для цього стандарту.
У референтній вибірці з 749 суб’єктів (310 чоловіків та 439 жінок) [11, 34] було обчислено загальні та спеціальні показники PA віку та статі. З огляду на часткові значення PA у різних вікових та гендерних підгрупах цієї вибірки, було можливо обчислити стандартизовані (за віком та статтю) показники (PA) з урахуванням вікового та гендерного складу всієї національної (італійської) робочої сили. Використовуючи статистичні дедуктивні процедури, було розраховано 90% межі довірчого інтервалу та 5-й і 95-й перцентилі нормального розподілу PA, як це зазначено в таблиці D.2:
Таблиця D.2 — Розподіл значень PA для групи працюючого населення, що ніколи не піддається професійним ризикам для верхніх кінцівок

Вплив на здоров’я 5-й перцентиль 50-й перцентиль (середнє значення) 95-й перцентиль
PA 2,6 3,7 4,8

Використовуючи змінну PA у референтній групі, що не піддається ризику, було встановлено довідкові межі значень показників OCRA, починаючи з 95-го перцентиля в якості «ведучого значення» для так званої зеленої межі та з подвійного значення 50-го перцентиля як «ведуче значення» для так званої червоної межі.
Ці «ведучі» значення PA, очікувані у референтної групі працюючого населення (що не піддається ризику), порівнювалися з рівнянням регресії (D.1) на рівні, що відповідає 5-му перцентилю (отриманому з використанням S.E.): таким чином, шляхом прийняття пруденційних критериїв оцінювання неприйнятних (жовтих) або ризикованих (червоних) результатів було можливо встановити значення OCRA, аналогічні, відповідно, зеленим і червоним межам, та виділити зелену, жовту та червону зони, схематично показані на рисунку D .1.
На практиці:
— Зелена межа означає, що на цьому рівні для групи працюючого населення, яка наражається на ризик, прогнозується, що майже у 95% випадків показники PA будуть вищі, ніж 95-й перцентиль (PA = 4,8%), що очікується для референтної групи, яка не наражається на ризик.
— Червона межа означає, що на цьому рівні для групи працюючого населення, яка наражається на ризик, прогнозується, що майже у 95% випадків показники PA будуть вдвічі вищі, ніж 50-й перцентиль (PA = 3,7 х 2 = 7,4 %), що очікується для референтної групи, яка не наражається на ризик.

Познаки.

X — OCRA
Y — PA
1 — оптимальний, OCRA ≤ 1,5
2 — прийнятний, OCRA ≤ 2,2
3 — граничний, OCRA ≤ 3,5
4 — ризик: низький ≤ 4,5,
середній ≤ 9,
високий ≤ 9.

Рисунок D.1 – Схематичне зображення процедури, прийнятої для визначення зеленої та червоної межі OCRA на основі PA референтної групи та використання рівняння D.1

D.2 Значення показника OCRA, зони нараження та відповідні дії
Дотримуючись описаного підходу та використовуючи дані, що було подано узагальнено, можна ідентифікувати різні зони ризику (зелений, жовтий та червоний) за допомогою «ключових» значень OCRA та вказати на подальші запобіжні дії, як зазначено у таблиці D.3.
Таблиця D.3 – Критерії оцінювання ризику на основі «ключових» значень показника OCRA

Зона Значення OCRA Рівень ризику Наслідки
Зелена ≤ 2,2 Немає ризику.
Прогнозний UL-WMSDs (PA) не суттєво відрізняється від очікуваного у референтній групі Прийнятні
Немає наслідків
Жовта 2,3–3,5 Дуже низький ризик.
Прогноз UL-WMSDs (PA) вище, ніж попередній, але нижче у два рази, ніж очікуваний у референтній групі Рекомендується вжити заходів щодо поліпшення стосовно структурних чинників ризику (пози, зусилля, технічні дії тощо); в іншому випадку в посібнику користувача слід зазначити існування «залишкового ризику», який можна контролювати «іншими організаційними заходами»
Червона > 3,5 Ризик.
Прогнозний UL-WMSDs (PA) вище у два рази, ніж очікуваний у референтній групі.
Чим вище показник, тим вище ризик.

Рекомендується перероблення завдань і робочих місць: якщо зниження ризику до прийнятного стану неможливе, в посібнику користувача слід зазначити існування «залишкового ризику», який можна контролювати «іншими організаційними заходами»

ДОДАТОК E
(довідковий)

ВПЛИВ МОДЕЛІ ПЕРІОДІВ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ У РАЗІ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ СТАНДАРТНИХ ТЕХНІЧНИХ ДІЙ (RTA) ЗА ЗМІНУ І, ВІДПОВІДНО, ПОКАЗНИКА OCRA

Процедуру підрахунку загальної кількості стандартних технічних дій за зміну (RTA), запропоновану у методі 2 цього стандарту, було спеціально встановлено з огляду на загальну і звичайну організаційну ситуацію, в який тривалість повторюваного завдання становить від 240 до 480 хвилин на зміну та забезпечено дві перерви (плюс перерва на обід) по 10 хв (за зміну): ці дві змінні (тривалість завдання та розклад перерв), як правило, знаходяться поза прямого впливу конструктора машин.
У загальному рівнянні для обчислення загальної кількості стандартних технічних дій за зміну (RTA) «коефіцієнт періодів відновлення», RcM, і «коефіцієнт тривалості повторюваних завдань», DuM, були встановлені на постійних значеннях 0,6 (RcM) та 1 (DuM) , відповідно
Проте, якщо конструктор машини може впливати на ці дві змінні (наприклад, надаючи конкретну інформацію щодо використання та рекомендації для проміжного та кінцевого користувача), загальна кількість стандартних технічних дій (RTA) може бути збільшена за рахунок зменшення тривалості повторюваного завдання та/або забезпечення більшої кількості перерв і/або ротації на інші завдання, які можуть репрезентувати період відновлення для верхніх кінцівок.
У зв’язку з цим, для того, щоб допомогти конструктору машин, особливо під час застосування методу 2, у разі отримання «жовтого» стану, надають такі критерії та обчислювальні інструменти:
а) Перерви та періоди відновлення.
Стандартний стан для повторюваних завдань повинен містити перерви у роботі (під час яких одна або декілька груп м’язів, як правило задіяних в робочому завданні, в основному, мають бути неактивні) протягом кожної години повторюваного завдання принаймні 10 хв поспіль або у співвідношенні 5:1 між робочим часом та періодами відновлення [4, 12, 13, 33, 43].
Відповідно до цих стандартних критеріїв можна розглянути, скільки годин у зміну робітник не має адекватного періоду відновлення. Для цього досліджують одна за одною кожну окрему годину робочої зміни: для кожної години перевіряють, чи існують повторювані завдання та чи є відповідні періоди відновлення. У годинах, що передують перервам для приймання їжі (якщо вони присутні), і за годину до закінчення зміни період відновлення вважають представленим цими двома подіями. На підставі наявності або відсутності адекватних періодів відновлення протягом кожної години повторюваної роботи, підраховують кількість годин «без відновлення».
Коли кількість годин праці без відповідного періоду відновлення підраховано, використовують таблицю E.1 для визначення правильних значень «коефіцієнту періодів відновлення», RcM, які застосовують в основному рівнянні для визначення загальної кількості стандартних технічних дій (RTA).
Таблиця E.1 — Коефіцієнт періодів відновлення (RcM) відносно кількості годин без достатнього періоду відновлення
Кількість годин без достатнього періоду відновлення 0 1 2 3 4 5 6 7 8
Коефіцієнт RcM 1 0,9 0,8 0,7 0,6 0,45 0,25 0,10 0

b) Загальна щоденна тривалість повторюваної роботи.
У межах робочої зміни загальна тривалість ручних повторюваних завдань важлива для визначення загального ризику верхніх кінцівок. Коли повторювані ручні завдання тривають більшу частину зміни (від 240 хв до 480 хв) «коефіцієнт тривалості повторюваних завдань» DuM дорівнює 1. У деяких ситуаціях, однак, можуть бути відмінності від цього більш «типового» випадку (наприклад, неповний робочий день, повторюване ручне завдання лише для частини зміни); коефіцієнт (DuM) враховує ці зміни у зв’язку із «звичайними» умовами нараження. У таблиці Е.2 наведено значення DuM (для перерахунку RTA) відносно загальної щоденної тривалості ручних повторюваних завдань [13, 30, 33].
Таблиця Е.2 — Параметри для визначення коефіцієнту тривалості (DuM) відносно передбачуваної повної щоденної тривалості (у хвилинах) ручних повторюваних завдань
Загальний час (у хвилинах), присвячений повторюваним завданням протягом зміни < 120 120–239 240–480 > 480
Коефіцієнт тривалості DuM 2 1,5 1 0,5
ДОДАТОК F
(довідковий)
ПРИКЛАД ЗАСТОСУВАННЯ ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ В АНАЛІЗІ МОНОЗАВДАННЯ

F.1 Вступ
Якщо в результаті оцінювання виявлено неприйнятний рівень ризику, конструктор повинен зменшити його, оптимізувавши щонайменше один з таких чинників:
— кількість технічних дій, необхідних у робочому циклі;
— тривалість циклу;
— незручні пози;
— рівень зусилля технічних дій;
— додаткові чинники.
Він також може інформувати користувача про те, що можна зменшити ризик, зменшивши тривалість завдання, додаючи перерви або ввівши чергування робіт. Перш ніж почати з прикладу, може бути корисно знову оглянути одиниці часу, запропоновані в аналізі OCRA:
— тривалість зміни: хвилини (хв);
— тривалість циклу: секунди (с) або соті хвилини (HM). Розробники завдань взагалі використовують HM для опису часу циклу (секунди = HM х 0,6);
— тривалість технічної дії: загальні методики аналізу завдань, що використовують, в основному, в промисловості, пропонують HM як одиниці часу;
— частота технічних дій: кількість дій за хвилину.
F.2 Загальні положення: технічні характеристики завдання
Конструктор машини спочатку повинен визначити:
— передбачувану послідовність та кількість технічних дій (для кожної верхньої кінцівки), необхідних для здійснення одного циклу повторюваного завдання, що розглядається (див. додаток А);
— передбачувану тривалість циклу, застосовуючи остаточне прийняття одного з методів аналізу завдань, що його зазвичай використовують у промисловості, як зазначено у додатку А.
У цьому прикладі описано розроблення завдання з використання нової машини (на складальному конвеєрі), яке полягає у перевірянні візуальним оглядом наприкінці конвеєру частини електричного двигуна, єдино можливим шляхом обертання деталі. Остання дія полягає в тому, щоб покласти деталь в контейнер. Під час робочого циклу перевіряються чотири деталі.
Для завершення запропонованого циклу з використання машини для чотирьох деталей тривалістю 20,5 с (або 34,2 НМ) конструктор визначає 21 технічну дію для правої руки та 12 для лівої.
Загалом, під час робочого циклу можна працювати з одною чи кількома деталями.
Частота технічних дій буде становити 61,36 дій за хвилину для правої та 35 дій за хвилину для лівої верхньої кінцівки. Для розрахунку частоти дій (для кожної верхньої кінцівки) використовують таке рівняння:
Частота технічних дій = загальна кількість дій для завершення циклу (для кожної руки) х 60
тривалість циклу (с)
Технічні дії правою рукою, необхідні для завершення циклу: витягти чотири деталі разом, захопити одну деталь, повернути її для візуальної перевірки, повернути її знову, повторити (захопити, повернути, повернути знову) ще тричі для трьох інших деталей, взяти одну деталь, помістити її в останній контейнер, взяти другу, покласти її, взяти третю, покласти її, взяти останню, покласти її (таблиця F.1).
Таблиця F.1 – Визначення технічних дій у циклі для кожної верхньої кінцівки
Права верхня кінцівка Кількість технічних дій — права Ліва верхня кінцівка Кількість технічних дій — ліва
Витягти чотири деталі разом 1
захопити деталь (1-ша) 1 захопити деталь (1-ша) 1
повернути її для візуальної перевірки (1-ша) 1 повернути її для візуальної перевірки (1-ша) 1
повернути її знову (1-ша) 1 повернути її знову (1-ша) 1
захопити деталь (2-га) 1 захопити деталь (2-га) 1
повернути її для візуальної перевірки (2-га) 1 повернути її для візуальної перевірки (2-га) 1
повернути її знову (2-га) 1 повернути її знову (2-га) 1
захопити деталь (3-я) 1 захопити деталь (3-я) 1
повернути її для візуальної перевірки (3-я) 1 повернути її для візуальної перевірки (3-я) 1
повернути її знову (3-я) 1 повернути її знову (3-я) 1
захопити деталь (4-та) 1 захопити деталь (4-та) 1
повернути її для візуальної перевірки (4-та) 1 повернути її для візуальної перевірки (4-та) 1
повернути її знову (4-та) 1 повернути її знову (4-та) 1
узяти (1-ша) 1
покласти (1-ша) 1
узяти (2-га) 1
покласти (2-га) 1
узяти (3-я) 1
покласти (3-я) 1
узяти (4 та) 1
покласти (4-та) 1
Загальна кількість технічних дій 21 12
Тривалість циклу 20,5 с (або 34,2 НМ) 20,5 с (або 34,2 НМ)
Повторюваність/ хвилин 61,36 35
F.3 Визначення небезпеки
Щоб вирішити, чи слід проводити оцінювання ризику, конструктор повинен попередньо виконати «визначення небезпеки». Параметр «небезпеки немає» дійсний, якщо
— для завдання не характерна циклічність;
— для завдання характерна циклічність, але перцептивна або пізнавальна діяльність чітко присутня, а рухи верхньої кінцівки незначні.
У прикладі машина працює за циклами з переважно ручною діяльністю: конструктор повинен виконувати оцінювання ризику, починаючи з:
F.4 Метод 1
У прикладі, описаному у розділі F.1:
— передбачувана частота технічних дій становить 61 дію за хвилину.
— наявність цього стану передбачає використання:
F.5 Метод 2
F.5.1 Опис незручних положень і рухів й оцінювання відповідного коефіцієнту положень (PoM)
Із запропонованою структурою робочого місця можна описати такі незручні положення та рухи для різних суглобів обох верхніх кінцівок, як це наведено в таблиці F.2.
Щоб спростити пояснення, в цьому прикладі розглянуто лише праву верхню кінцівку, але конструктор повинен аналізувати обидві.

Таблиця F.2 — Оцінювання незручних положень та рухів для правої верхньої кінцівки
Технічні дії правої верхньої кінцівки Кількість технічних дій — права Незручні положення/рухи ліктя Незручні положення/рухи руки
Витягти чотири деталі разом 1
захопити деталі (1-шу) (2-гу) (3-тю) (4-ту) 4 Захват долонею
повернути їх для візуальної перевірки (1-шу) (2-гу) (3-тю) (4-ту) 4 Згинання ≥ 60° Захват долонею
повернути їх знову (1-шу) (2-гу) (3-тю) (4-ту) 4 Згинання ≥ 60° Захват долонею
узяти (1-шу) (2-гу) (3-тю) (4-ту) 4 Згинання ≥ 60° Затискання
покласти (1-шу) (2-гу) (3-тю) (4-ту) 4 Згинання ≥ 60° Затискання
Загальна кількість технічних дій 21

Якщо тривалість кожної технічної дії та розподіл технічних дій у циклі схожі, можна оцінити тривалість (у % від тривалості циклу) незручних положень чи рухів, розділяючи кількість технічних дій, що їх виконують за конкретного незручного положення чи руху, на загальну кількість технічних дій, як наведено в таблиці F.3.
Якщо тривалість та розподіл кожної технічної дії в циклі відрізняються, буде точніше оцінювати тривалість (у % від тривалості циклу), розділяючи тривалість (в сотих хвилини = HM) технічних дій, що їх виконують у конкретному незручному положенні чи руху, на загальну тривалість циклу (у HM), як описано в таблиці F.4.
Програмне забезпечення (MIDA CEN) прийнятно для розрахунку не тільки % тривалості незручних положень чи рухів, а й остаточного показника OCRA. Розрахунок здійснюється введенням тривалості дій (у HM) для кожної дії, а також для незручних положень чи рухів (як це запропоновано в таблиці F.4).
Таблиця F.3 — Оцінювання пропорційної тривалості знаходження суглоба в незручному положенні чи русі у загальній тривалості циклу розділенням кількості технічних дій, що їх виконують в цих конкретних незручних положеннях або рухах, на загальну кількість технічних дій
Незручні пози або рухи Кількість технічних дій, що їх виконують в незручному положенні чи русі Загальна кількість технічних дій Пропорційна тривалість
Згинання-розгинання ліктя 16 21 76 %
Захват долонею 12 21 57 %
Затискання рукою 8 21 38 %

Опис технічних дій верхніх кінціівок Права Витягти Захопити Повернути Повернути Узяти Покласти Пропорційна
тривалість (%) Примітка. Тривалість циклу 34,2 НМ, що дорівнює 20,5 с
Технічні
дії правої верхньої кінцівки TOT – Технічні дії за цикл 1 4 4 4 4 4 21
Тривалість (НМ) групи однакових технічних дій 1 7,4 7,4 7,4 5,5 5,5 34,2
Додаткові чинники Рвані рухи
Удари
Стиснення
Вібрація
Точність
Положення та рухи руки Захват зачепленням
Захват долонею 7,4 7,4 7,4 22,2 65
Затискання 5,5 5,5 11 32
Силовий захват з вузьким обхватом
Силовий захват
Положення та рухи зап’ястя Відведення > 20°
Підведення > 15°
Розгинання > 45°
Згинання > 45°

Рухи ліктя Згинання, розгинання
> 60° 7,4 7,4 і5,5 5,5 25,8 75
Супінація > 60°
Пронація > 60°
Положення та рухи плеча Розгинання > 20°
Згинання від 70° до 80°
Відведення > 45°
Використовуючи результати, запропоновані в таблиці F.5, отримують коефіцієнти положень (PoM):
— для згинання/розгинання ліктя (≥ 60 °) у разі 2/3 (від 51% до 80%) часу циклу PoM = 0,7;
— для затискання рукою та захвату долонею протягом 97% тривалості циклу PoM = 0,5.
Коефіцієнт положень, що репрезентує остаточну оцінку положення, має найменше значення: PoM = 0,5.
Таблиця F.5 — Коефіцієнти для незручних положень (PoM)
Незручна поза [12] Частина тривалості циклу
Менше ніж 1/3
від 1% до 24% 1/3
від 25% до 50% 2/3
від 51% до 80% 3/3
більше ніж 80%
Супінація ліктя (≥ 60°) 1 0,7 0,6 0,5
Розгинання зап’ястя (≥ 45°) чи згинання (≥ 45°)
Затискання рукою, захват зачепленням або захват долонею (широкий обхват)
Пронація ліктя
(≥ 60°) чи згинання/розгинання (≥ 60°) 1 1 0,7 0,6
Променево-ліктьове відхилення зап’ястя (≥ 20°)
Силовий захват рукою з вузьким обхватом (≤ 2 см)

F.5.2 Коефіцієнт повторюваності (ReM)
Під час виконання завдання потрібно застосовувати ті самі робочі рухи для більше ніж 50 % тривалості циклу. Насправді послідовність технічних дій «захоплення, поворот, поворот» повторюється 4 рази і триває 22,2 НМ, 65 % від тривалості циклу (таблиця F.4).
Коефіцієнт повторюваності, ReM, буде становити: 0,7.
Програмне забезпечення (MIDA CEN) уводить коефіцієнт повторюваності (ReM) у розрахунок показника OCRA. Це відбувається у разі написання «так», якщо повторюваність присутня, або «ні», коли її немає.
F.5.3 Обчислення середнього рівня зусилля та відповідного коефіцієнту зусилля (FoM)
Технічні дії, що потребують застосування сили, наведено в таблиці F.6. Для кожної технічної дії (або групи ідентичних дій) зазначено такі параметри:
— тривалість (х);
— частка її тривалості в циклі (j = x/тривалість циклу);
— необхідний рівень зусилля за шкалою Борга (y) або % від Fb або % від MVC (z).
Помноживши (y) x (j) або (z) x (j) і додаючи результати, отримують середній рівень зусилля.
Примітка. Результат за шкалою Борга становить 0,9, а використовуючи % від MVC, отримують 9,49.
За даними, запропонованими в таблиці F.7, визначають коефіцієнт зусилля (FoM), який відповідає середньому оцінюваному рівню зусилля.
FoM дорівнює 0,88 (інтерпольоване значення).
Програмне забезпечення (MIDA CEN) обчислює середній рівень зусилля та вводить відповідний коефіцієнт зусилля (FoM) в обчислення показника OCRA уведенням для кожної технічної дії (або для групи з однаковими діями) тривалості (в НМ) та відповідного значення (% від Fb чи оцінка за шкалою Борга CR-10).

Таблиця F.6 — Обчислення середнього рівня зусилля
Описання технічних дій верхніх кінцівок Технічні дії правої кінцівки Зусилля % загальної тривалості циклу Оціінка за Боргом Оцінка за % Fb
Права Технічні дії за цикл Тривалість (в НМ) Оцінка за шкалою Борга % Fb
Рівняння х y z j = y/35 j x j j x z
Витягнути 1 1 2 20 0,03 0,06 0,64
Захопити 4 7,4 0,5 5 0,22 0,11 1,08
Обернути 4 7,4 0,5 5 0,22 0,11 1,08
Обернути 4 7,4 0,5 5 0,22 0,11 1,08
Брати 4 5,5 0,5 5 0,16 0,08 0,80
Класти 4 5,5 3 30 0,16 0,48 4,81
Загалом 21 34 0,95 9,49

Таблиця F.7 — Коефіцієнт залежності від зусилля (FoM)
Рівень зусилля в % від MVC або MC 5 10 20 30 40 > 50
Оцінка за шкалою Борга CR-10 0,5
дуже, дуже слабке 1
дуже
слабке 2
слабке 3
помірне 4
дещо
сильне 5
сильне/дуже сильне
Коефіцієнт зусиллля (FoM) 1 0,85 0,65 0,35 0,2 0,01

F.5.4 Визначення коефіцієнту періоду відновлення (RcM) та коефіцієнту тривалості (DuM)
Тривалість повторюваних завдань та розподіл перерв конструктор машин не контролює.
Оскільки ці елементи входять до показника OCRA, конструктор може використовувати два відповідних коефіцієнти, посилаючись на стандартну тривалість зміни 480 хв з перервою на обід і двома перервами по 10 хв кожна, одна до та одна після перерви на обід. Чиста тривалість повторюваного завдання (D) у цьому випадку становитиме 460 хв.
З огляду на дані, що наведено в таблицях F.8 та F.9, згадані коефіцієнти будуть (див. також додаток E):
— коефіцієнт періоду відновлення: RcM = 0,60 (відповідає 4 год без адекватного періоду відновлення).
— коефіцієнт тривалості: DuM = 1 (відповідає чистій тривалості повторюваного завдання від 240 хв до 480 хв).

Таблиця F.8 — Параметри для визначення коефіцієнту періоду відновлення (RcM)
Кількість годин без відповідного відновлення 0 1 2 3 4 5 6 7 8
Коефіцієнт періоду відновлення, RcM 1 0,90 0,80 0,70 0,60 0,45 0,25 0,10 0

Таблиця F.9 — Параметри для визначення коефіцієнту тривалості (DuM)
Загальна тривалість (у хвилинах) присвячена повторюваним задаванням протягом зміни < 120 120–239 240¬–480 > 480
Коефіцієнт тривалості, DuM 2 1,5 1 0,5

F.5.5 Розрахунок базової повторюваності технічних дій за хвилину (RF)
RF = CF х PoM х ReM х AdM х FoM х (RcM х DuM )
де:
CF — «константа повторюваності» технічний дій за хвилину = 30;
PoM; ReM; AdM; FoM — коефіцієнти чинників ризику положень, повторюваності, додаткових чинників, зусилля;
RcM — коефіцієнт чиннику ризику «нестача періоду відновлення»;
DuM — коефіцієнт загальної тривалості повторюваного задавання протягом зміни.
У наведеному прикладі:
RF = 30 х 0,5 х 0,7 х1х 0,88 х (0,6 х1) = 5,54
F.5.6 Обчислення показника OCRA
FF
Показник OCRA =
RF
де:
FF — передбачувана повторюваність технічних дій за хвилину, необхідна для виконання завдання;
RF — базова повторюваність технічних дій за хвилину.
У наведеному прикладі:
показник OCRA = 61,36 / 5,54 = 11,1
F.5.7 Розрахунок показника OCRA, якщо потрібно оцінити тривалість повторюваного завдання
Під час проектування машини потрібно оцінювати тривалість завдання. Показник OCRA визначають за таким загальним рівнянням:
АТА
OCRA =
RТА
де:
АТА — загальна кількість фактичних технічних дій за зміну;
RF — загальна кількість базових технічних дій за зміну.
a) Обчислення загальної кількості фактичних технічних дій за зміну (ATA)
Загальна кількість фактичних технічних дій (ATA), фактично здійснених за зміну для повторюваного завдання, може бути розрахована шляхом множення FF (повторюваність технічних дій за хвилину) на D (чиста тривалість повторюваного завдання ,у хвилинах).
ATA = FF х D
У прикладі:
ATA = 61,36 х 460 = 28224
b) Обчислення загальної кількості базових технічних дій за зміну (RTA)
Наступне загальне рівняння обчислює загальну кількість базових технічних дій протягом однієї зміни (RTA):
RTA = CF х PoM х ReM х AdM х FoM х D х RcM х DuM
де:
CF — «константа повторюваності» технічний дій за хвилину (CF = 30 за хвилину);
PoM; ReM; AdM; FoM — коефіцієнти чинників ризику положень, повторюваності, додаткових чинників, зусилля;
D — чиста тривалість повторюваного завдання, у хвилинах;
RcM — коефіцієнт чиннику ризику «нестача періоду відновлення»;
DuM — коефіцієнт загальної тривалості повторюваного задавання (завдань) протягом зміни.
У наведеному прикладі, де D = 460 хв:
RTA = 30 х 0,5 х 0,7 х1 х 0,88 х (460 х 0,6 х 1) = 2550
c) Обчислення показника ризику. Показник OCRA для аналізу монозавдань з урахуванням тривалості повторюваного завдання
Показник ризику OCRA отримують, порівнюючи загальну кількість технічних дій, здійснених за зміну (ATA), для кожної верхньої кінцівки, з загальною кількістю базових технічних дій за зміну (RTA), за допомогою цього рівняння:
АТА
OCRA =
RТА
У прикладі оцінювання ризику показує стан ризику (червону зону).
28224
Показник OCRA = = 11,1 (таблиця F/10)
2550
Таблиця F.10 — Проста модель для розрахунку показника OCRA для монозавдання
Загальна інформація
Тривалість зміни 480
Перерви (хв) 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0

Чиста тривалість повторюваної роботи 460
Кількість циклів за зміну 1 344
Кількість годин без адекватного періоду відновлення (год) 4
Коефіцієнт відновлення (RCM) 0,6
Константа повторюваності (CF) 30
Права
Коефіцієнт зусилля (FоM) 0,88
Коефіцієнт положень (PоM) 0,5
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 0,7
Базова кількість технічних дій без RсM 4 250,4
Базова кількість технічних дій (RTA) 2 550,24
Тривалість циклу 20,5
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 28 224
Частота (кількість технічних дій/хв) 61,4
Кількість технічних дій за цикл 21
Коефіцієнт тривалості (DUM) 1
Показник OCRA 11,1
F.5.8 Рішення щодо зниження рівня ризику
Тепер конструктор машини знає, що використання машин, що пропонує час циклу 21 с, дає показник OCRA, що дорівнює 11,1 (червона зона = присутність ризику).
Він може використовувати різні рішення для зменшення ризику:
а) Збільшення тривалості циклу
Знижуючи кількість циклів і, відповідно, збільшуючи час циклу, як показано в таблиці F.11 і таблиці F.12, конструктор пропонує значно скоротити виробництво.
Таблиця F.11 — Показник OCRA. Приклад зменшення кількості деталей та збільшення тривалості циклу для отримання жовтої та зеленої зони
Кількість циклів за зміну Частота Тривалість циклу, с Показник OCRA
1 344 61,2 20,5 11,1 (Червона)
430 19,6 64 3,5 (Жовта)
270 12,3 102,2 2,2 (Зелена)
b) скорочення кількості технічних дій
Щоб уникнути завдання, що створює ризик, конструктор повинен зменшити кількість технічних дій, оптимізувати їх розподіл та впровадити більшу автоматизацію без зменшення виробництва.
Наприклад, чотири деталі можуть автоматично надходити на робоче місце, а новий механічний пристрій може дозволити працівнику одночасно керувати двома деталями. Щоб в кінці завдання підняти разом чотири деталі для розташування їх у кінцевому контейнері, може бути запропоновано пневматичний пристрій: це зменшує як кількість дій, так і використання сили.
Технічні дії правою рукою, необхідні для завершення циклу, тепер будуть такі: захопити дві деталі разом, повернути їх для візуальної перевірки, повернути їх знову, захопити останні дві деталі, повернути їх для візуальної перевірки, повернути їх знову, взяти механічний пристрій, розташувати пристрій над чотирма деталями, розташувати пристрій над контейнером, випустити чотири деталі. Кількість дій буде тепер буде становити 9 (табл. F.13) для кожної верхньої кінцівки.
Таблиця F.12 — Показник OCRA. Приклад скорочення кількості деталей для отримання результатів у жовтих та зелених зонах і збільшення тривалості циклу
Приклад Змен-шення
Тривалість зміни 480 480
Перерви (хв) 20 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0 0
460 460
Написати «Х» для кожного проаналізованого завдання х х
Чиста тривалість повторюваної роботи 460 460
Кількість циклів за зміну 430 270
Кількість годин без адекватного періоду відновлення 4 4
Період відновлення (год) 0 0
Коефіцієнт відновлення (RCM) 0,6 0,6
Константа повторюваності (CF) 30 30
Права
Коефіцієнт зусилля (FоM) 0,88 0,88
Коефіцієнт положень (PоM) 0,5 0,5
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 0,7 0,7
Базова кількість технічних дій без RсM 4 250,4 4 250,4
Базова кількість технічних дій (RTA) 2 550,24 2 550,24
Тривалість циклу 64,2 102,2
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 9 030 5 670
Частота (кількість технічних дій/хв) 19,6 12,3
Кількість технічних дій за цикл 21 21
Коефіцієнт тривалості (DuM) 1 1
Показник OCRA 3,5 2,2

Таблиця F.13 — Визначення технічних дій в циклі
Права верхня кінцівка Кількість технічних дій — права Ліва верхня кінцівка Кількість технічних дій — ліва
Захопити 2 деталі (1-ша) (2-га) 1 Захопити деталь (1-ша) 1
Повернути їх для візуальної перевірки (1-ша) (2-га) 1 Повернути її для візуальної перевірки (1-ша) 1
Повернути їх знову (1-ша) (2-га) 1 Повернути її знову (1-ша) 1
Захопити останні дві деталі (3-тя) (4-та) 1 Захопити деталь (2-га) 1
Повернути їх для візуального огляду (3-тя) (4-та) 1 Повернути її для візуальної перевірки (2-га) 1
Повернути їх знову (3-тя) (4-та) 1 Повернути її знову (2-га) 1
Розташувати пристрій над чотирма деталями 1 1
Розташувати пристрій над контейнером 1 1
Випустити чотири деталі 1 1
Загальна кількість технічних дій 9 9
Тривалість циклу 20,5 с (або
34,2 НМ) 21
Повторюваність/
хвилин 25,7 25,7

З уведенням допоміжного пристрою зусилля стало практично відсутнє (таблиця F.14).
Середній рівень зусилля за шкалою Борга становить 0,22, використання % від Fb становить 3,13.
Дані, запропоновані в таблиці F.7, дозволяють конструктору знайти коефіцієнт зусилля, який відповідає середньому оцінюваному рівню зусилля: FoM становить 1 (відсутність зусилля).
Схема, запропонована в таблиці F.15 (MIDA CEN), дозволяє конструктору перерахувати не тільки % тривалості незручних положень чи рухів, а й остаточний показник OCRA. Це досягається завдяки введенню значень тривалості нових дій (у НМ) для кожної дії, а потім для тих дій, що їх виконують в незручних положеннях або рухах.
Відповідно до таблиці F.5, нові коефіцієнти положень (PoM) становлять:
— якщо лікоть згинається/розгинається протягом 1/3 тривалості циклу, то PoM = 1
— у разі захвату долонею впродовж 1/3 часу циклу PoM = 0,7
Найнижче значення коефіцієнту положень PoM, що є остаточною оцінкою, становить PoM = 0,7.
Таблиця F.14 — Оцінка нового (b) середнього рівня зусиля (коефіцієнт зусилля)
Опис технічних дій правої верхньої кінцівки Технічні дії правої верхньої кінцівки Зусилля % від загальної тривалості циклу Оцінка за Боргом Оцінка за % від Fb
Права Технічні дії за цикл Тривалість (в НМ) Оцінка за шкалою Борга % від Fb
Захопити 2 5,0 0,5 5 0,15 0,07 0,73
Повернути 2 5,0 0,5 5 0,15 0,07 0,73
Повернути 2 5,0 0,5 5 0,15 0,07 0,73
Розташувати пристрій 1 6,4 0,0 5 0,19 0,00 0,94
Розташувати пристрій 1 6,4 0,0 0 0,19 0,00 0,00
Відпустити пристрій 1 6,4 0,0 0 0,19 0,00 0,00
Загалом 9 28 0,22 3,13

Опис технічних дій верхніх кінцівок Права Захопити Повернути Повернути Розташувати пристрій Розташувати пристрій Відпустити пристрій (%) Примітка. Тривалість циклу 32,2 НМ, що дорівнює 20,5 с
Технічні
дії правої верхньої кінцівки TOT – Технічні дії за цикл 2 2 2 1 1 1 9
Тривалість (НМ) групи однакових технічних дій 5,0 5,0 5,0 6,4 6,4 6,4 34,2
Додаткові чинники Рвані рухи
Удари
Стиснення
Вібрація
Точність
Положення та рухи руки Захват зачепленням
Захват долонею 5 5 5 15 44
Затискання
Силовий захват з вузьким обхватом
Силовий захват
Положення та рухи зап’ястя Ліктьове відхилення > 20°
Променеве відхилення > 15°
Розгинання > 45°
Згинання > 45°

Рухи ліктя Згинання, розгинання
> 60° 5 5 10 29
Супінація > 60°
Пронація > 60°
Положення та рухи плеча Розгинання > 20°
Згинання від 70° до 80°
Відведення > 45°
Тепер завдання не вимагає виконання однакових робочих рухів впродовж більше ніж 50% тривалості циклу. Насправді, технічні дії «захопити, повернути, повернути» повторюються лише два рази і тривають 15 НМ (44% тривалості циклу).
Коефіцієнт повторюваності буде становити: ReM = 1.
У наведеному прикладі тривалість циклу знову становить 20,5 с, зберігаючи ту саму продуктивність, але частота технічних дій становить лише 26,3 дії за хвилину (табл. F.16):
ATA х 26,3 х 460 = 12098
RTA = 30 х 1 х 0,7 х 1 х 1 х (460 х 0,6 х 1) = 5796
12098
Показник OCRA = = 2,1
5796
Таблиця F.16 — Показник OCRA на переробленому робочому місці: результат знаходиться у зеленій зоні, зберігаючи ту саму продуктивність
Загальна інформація
Тривалість зміни 480
Перерви (хв) 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0

Чиста тривалість повторюваної роботи 460
Кількість циклів за зміну 1 344
Кількість годин без адекватного періоду відновлення (год) 4
Коефіцієнт відновлення (RCM) 0,6
Константа повторюваності (CF) 30
Права
Коефіцієнт зусилля (FоM) 1
Коефіцієнт положень (PоM) 0,7
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1

Кінець таблиці F.16
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 1
Базова кількість технічних дій без RсM 9660
Базова кількість технічних дій (RTA) 5796
Тривалість циклу 20,5
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 12096
Частота (кількість технічних дій/ хв) 26,3
Кількість технічних дій за цикл 9
Коефіцієнт тривалості (DUM) 1
Показник OCRA 2,1

Використовуючи програмне забезпечення, конструктор також може спостерігати що відбувається у разі збільшення продуктивності.
Якщо збільшити кількість циклів у зміні на 1 344 до 1 700, показник ризику OCRA буде 2,6, (жовта зона). Проте, якщо змінити організацію роботи (наприклад, додавши ще 2 перерви по 10 хв кожна), показник ризику OCRA буде становити 2,1 (зелена зона) (табл. F.17).
Таблиця F.17 — Показник OCRA на переробленому робочому місці: результатом збільшення продуктивності і додавання перерв є зелена та жовта зони
Приклад Змен-шення
Тривалість зміни 480 480
Перерви (хв) 40 40
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0 0
460 460
Написати «Х» для кожного проаналізованого завдання х х
Чиста тривалість повторюваної роботи 460 440
Кількість циклів за зміну 1700 1700
Кількість годин без адекватного періоду відновлення 4 2
Період відновлення (год) 0 0
Коефіцієнт відновлення (RсM) 0,6 0,8
Кінець таблиці F.17
Константа повторюваності (CF) 30 30
Права
Коефіцієнт зусилля (FоM) 1 1
Коефіцієнт положень (PоM) 0,7 0,7
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 1 1
Базова кількість технічних дій без RCM 9660 9240
Базова кількість технічних дій (RTA) 2 550,24 2 550,24
Тривалість циклу 16,2 15.5
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 15300 15300
Частота (кількість технічних дій/ хв) 33,3 34,8
Кількість технічних дій за цикл 9 9
Коефіцієнт тривалості (DuM) 1 1
Показник OCRA 2,6 2,1

c) Висновок
Конструктор повинен переглянути розробку машини, яка спричиняє небезпеку та високі значення OCRA.
Передусім він повинен розглянути, чи:
— є сувора необхідність у розглянутих незручних положеннях та рухах. Перший обов’язок конструктора на цьому етапі розробки машини повинен полягати в тому, щоб спробувати усунути ці положення чи замінити їх нешкідливими з урахуванням вимог інших стандартів CEN, таких як EN ISO 14738 або EN 1005- 4;
— можуть бути змінені деталі устатковання, що потребують використання незручних захватів рукою, а також застосування зусиль (EN 1005-3);
— може бути перероблено кількість технічних дій та швидкість машини.

ДОДАТОК G
(довідковий)
ВИЗНАЧЕННЯ ТА КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ДОДАТКОВИХ ЧИННИКІВ РИЗИКУ
Окрім основних чинників ризику (частоти й повторюваності технічних дій, використання сили, незручних положень і рухів, відсутності періодів відновлення, тривалості щоденного повторюваного завдання), які розглядають деінде, є й інші пов’язані з роботою чинники, що, відповідно до пропозицій літератури, необхідно враховувати під час оцінювання небезпечного впливу [11, 12, 13]. Їх тут визначено як додаткові чинники. Це не тому, що вони мають другорядне значення, а тому, що кожен з них час від часу може бути присутнім або відсутнім у розглянутій ситуації.
Перелік цих чинників, не обов’язково вичерпний, містить:
а) використання вібраційних інструментів (навіть якщо це стосується лише частини дій);
b) вимога до точності розташування (допуск (1–2) мм під час розташування деталі чи об’єкта);
c) локальні стискання анатомічної структури руки чи передпліччя інструментами, предметами чи робочими поверхнями;
d) вплив холоду чи заморожування;
e) використання рукавичок, які перешкоджають здатності маніпулювання, необхідної для виконання завдання;
f) слизька поверхня об’єктів маніпулювання;
g) необхідність раптових рухів або «надриваних», «розриваних», або швидких рухів;
h) необхідність технічних дій, що передбачають віддачу під час удару (наприклад, кування чи удари кайлом по твердих поверхнях, використання рук у якості інструменту тощо).
Примітка. Цей перелік стосується лише чинників фізичного або механічного характеру.
Інші чинники, що перелічені під загальним поняттям «психосоціальні», також є впливовими для визначення пов’язаних з роботою скелетно-м’язових розладів верхніх кінцівок (UL-WMSDs). Деякі серед них вважають індівідуальними, тому їх не можна долучати до загальних методів, за якими розраховують колективний та професійний типи негативного впливу на цільової групи.
Опис додаткових чинників може відбуватися паралельно з описом технічних дій, положень та рухів.
Для кожного з фізико-механічних чинників необхідно вказати, наскільки присутній чинник часу (як частка циклу/тривалості роботи, що дорівнює 1/3, 2/3, 3/3), або описати частоту виконання дій, в яких присутній цей чинник (особливо для несподіваних рухів і рухів з віддачею під час удару). Часткове виключення стосується чиннику, який визначається як «вібрація», що передається до системи «кисть-рука» і яку тут розглядають як присутню чи ні (в частині циклу та тривалості завдання), але для якої проводиться детальне оцінювання впливу в інших стандартах EN ISO [2, 3] чи в європейській директиві 2002/44 / EG.
Оцінювання додаткових чинників починається з визначення оптимальних умов, що полягають у відсутності чи дуже обмеженій присутності додаткових чинників: у цьому разі коефіцієнт додаткових чинників, AdM , дорівнює 1; будь-яка невідповідність щодо цього оптимального стану виводить додаткові чинники на загальний рівень впливу, який зростає зі збільшенням частини тривалості циклу, протягом якої додаткові чинники (один або декілька) присутні.
В таких випадках коефіцієнт додаткових чинників, AdM , дорівнює:
— 0,95, якщо один чи більше додаткових чинників пристуні одночасно протягом 1/3 (від 25% до 60%) тривалості циклу;
— 0,90, якщо один чи більше додаткових чинників пристуні одночасно протягом 2/3 (від 61 % до 80 %) тривалості циклу;
— 0,80, якщо один чи більше додаткових чинників пристуні одночасно протягом 3/3 (більше ніж 80 %) тривалості циклу.

ДОДАТОК H
(довідковий)
ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ЗА МЕТОДОМ 2 ПІД ЧАС РОЗРОБЛЕННЯ «БАГАТОЗАДАЧНИХ» ЗАВДАНЬ
H.1 Розрахунок показника OCRA, якщо потрібно оцінити не менше двох повторюваних завдань
Якщо під час проектування машини потрібно оцінити разом принаймні два повторюваних завдання, розглядаючи (або звертаючись до настанови для користувача), наприклад, можливість чергування різних завдань на різних робочих місцях машини або уздовж конвеєрної лінії, оцінювання ризику частого повторюваного маніпулювання може бути виконано за методом 2, використовуючи таке загальне рівняння для розрахунку показника OCRA:
ATА
Показник OCRA =
RTA
На практиці для роботи з двома чи більше повторюваними завданнями показник OCRA визначають для кожної верхньої кінцівки співвідношенням між загальною кількістю технічних дій, що потрібно виконати протягом зміни (ATА), та загальною кількістю базових технічних дій за зміну (RTA).
Загальну кількість фактичних технічних дій (ATА), необхідних для виконання різних повторюваних завдань, установлюють за такою формулою:

де:
n — кількість повторюваних завдань, виконаних протягом зміни;
Dj — передбачувана чиста тривалість (у хвилинах) завдання j;
FFj — передбачувана повторюваність дій за хвилину завдання j.
За цим загальним рівнянням обчислюють загальну кількість базових технічних дій за зміну (RTA):

де:
n — кількість повторюваних завдань, виконаних протягом зміни;
j — звичайне повторюване завдання;
CF — «константа повторюваності» технічних дій за хвилину = 30;
FoMj; PoMj; ReMj; AdMj — коефіцієнти таких чинників ризику, як положень, повторюваності, додаткових чинників, зусиль, в кожному повторюваному завданні, j;
Dj — передбачувана чиста тривалість (у хвилинах) повторюваного завдання j;
RcM — коефіцієнт чинника ризику «нестача періоду відновлення»;
DuM — коефіцієнт, пов’язаний із загальною тривалістю всіх повторюваних завдань протягом зміни.
На практиці, щоб визначити загальну кількість базових технічних дій протягом зміни (RTA), потрібно виконати нижченаведені дії, використовуючи ті самі процедури та дані, що було наведено у 5.3.4.1.2 – 5.3.4.1.6:
а) починають з CF (30 дій/хв) для кожного повторюваного завдання;
b) зважують (відповідними коефіцієнтами) CF (константу повторюваності) для кожного повторюваного завдання, враховуючи наявність і ступінь таких чинників ризику: зусиль (FoM), положень (PoM), повторюваності (ReMj) і додаткових чинників (AdMj);
c) отриману зважену повторюваність для кожного завдання помножують на кількість хвилин очікуваної тривалості (D) кожного повторюваного завдання;
d) підсумовують значення, отримані для різних завдань;
e) помножують отримані значення на коефіцієнт нестачі періодів відновлення (RcM) (див. 5.3.4.1.6 і додаток E);
f) застосовують останній коефіцієнт, який враховує загальний час (Σ Dj), витрачений на повторювані завдання протягом всієї зміни (DuM) (див. 5.3.4.1.6 і додаток E).
Значення, отримане таким чином, є загальною кількістю базових технічних дій (RTA) за зміну для розглянутої роботи (яку складають не менше ніж два повторюваних завдання).
У таблиці 3 (цього стандарту) наведено відповідні значення показника OCRA для оцінювання ризику відносно 3-зонної системи (зелена, жовта, червона) та прийняття рішення щодо подальших дій.
H.2 Приклад застосування. Оцінювання повторюваних завдань на машині
H.2.1 Опис характеристик двох завдань
Для виготовлення конструктивних деталей потрібно на машині використовувати два різних робочих місця, кожне з яких потребує різної кількості технічних дій та різної тривалості циклу. Нижче наведено основні характеристики двох різних завдань, A (див. також таблицю H.3) та B (див. також таблицю H.4).
Таблиця H.1 — Опис характеристик двох завдань
Головна характеристика Завдання А Завдання В
Кількість технічних дій (права верхня кінцівка) 21 32
Кількість технічних дій (ліва верхня кінцівка) 8 16
Тривалість циклу в секундах (та в НМ) 30 (50) 60 (100)
Частота технічних дій (права верхня кінцівка) 42 32
Частота технічних дій (ліва верхня кінцівка) 16 16
Зусилля (права верхня кінцівка) Дуже мале Дуже мале
Зусилля (ліва верхня кінцівка) Відсутнє Відсутнє

Закінчення таблиці Н.1
Головна характеристика Завдання А Завдання В
Незручні положення та рухи (права верхня кінцівка) 76 % у разі захвату стисканням та захвату долонею,
44 % згинання/ розгинання ліктя 24 % стискання
Незручні положення та рухи (ліва верхня кінцівка) 40 % стискання
40 % згинання/ розгинання ліктя 24 % стискання
Додаткові чинники Відсутні Відсутні
Повторюваність (права верхня кінцівка) Присутня Відсутня
Повторюваність (ліва верхня кінцівка) Відсутня Відсутня

H.2.2 Визначення відповідних коефіцієнтів
З урахуванням вищенаведених характеристик відповідні коефіцієнти для правої та лівої верхньої кінцівки становлять (див. також таблиці H.3 та H.4):
Таблиця H.2 — Визначення відповідних коефіцієнтів
Коефіцієнт Завдання А Завдання В
Права Ліва Права Ліва
Коефіцієнт зусилля (FoM) 1 1 1 1
Коефіцієнт положень (PoM) 0,6 0,7 0,7 0,7
Додатковий коефіцієнт (AdM) 1 1 1 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 0,7 1 1 1

H.2.3 Аналіз монозавдання окремо для завдань A та B. Обчислення загальної кількості фактичних технічних дій (ATA) в завданні A (таблиця H.3) і завданні B (таблиця H.4)
Розглянемо випадок, в якому два завдання виконують два працівники, та кожен з них виконує лише одне завдання протягом загальної тривалості зміни 460 хв (D) та має 2 перерви по 10 хв і перерву на обід.
У завданні A, у разі вибору тривалості циклу 30 с, продуктивність становитиме 920 одиниць за 460 хв; у завданні B, у разі тривалості циклу 60 с, виробництво становитиме 920 одиниць за 460 хв.
Загальна кількість фактичних технічних дій (ATA), виконаних за зміну для завдань A та B може бути розрахована помноженням FF (повторюваності технічних дій за хвилину) на D (чисту тривалість повторюваного завдання у хвилинах).
ATA = FF х D
У прикладі:
ATA (завдання A: права верхня кінцівка) = 42 х 460 = 19 320
ATA (завдання B: права верхня кінцівка) = 32 х 460 = 14 720
ATA (завдання A: ліва верхня кінцівка) = 16 х 460 = 7 360
ATA (завдання B: ліва верхня кінцівка) = 16 х 460 = 7 360
Опис технічних дій верхніх кінцівок Права Захопити Повернути Повернути Розташувати Розташувати пристрій Відпустити пристрій Ліва Узяти Розташувати
Технічні
дії правої верхньої кінцівки TOT – Технічні дії за цикл 1 4 4 4 4 4 21 Чинник зусилля 1,00 4 4 8 Чинник зусилля 1,00
Тривалість технічних дій (с) 2 8 10 10 10 10 50 10 10 20
Зусилля Тривалість зусилля (HM) 2 8 10 10 10 10 0,36 10 10 0,20
Оцінка за шкалою Борга 2 0,5 0,5 0,5 0 0 0,5 0,5
Додаткові чинники Інші додаткові чинники 22 20 18 1 Додаткові чинники 1,00 20 Додаткові чинники 1,00
Інші додаткові чинники
Інші додаткові чинники
Рвані рухи
Удари
Стиснення
Вібрація
Точність
Коефіцієнт повторюваності ReM
Так = 1; Ні = 0

1 Повторюваність 0,7 Повторюваність 1
Положення та рухи руки Точні рухи
Захват зачепленням
Захват долонею 8 10 10 10
Затискання 10 10
Захват з вузьким обхватом
Положення та рухи зап’ястя Точні рухи Чинник положень 0,60 Чинник положень 0,70
Ліктьове відхилення > 20°
Променеве відхилення > 15°
Розгинання > 45°
Згинання > 45°

Рухи ліктя Інші пози та рухи
Згинання, розгинання > 60° 2 10 10
Супінація > 60°
Пронація > 60°
Положення та рухи плеча Інші пози та рухи
Розгинання > 20°
Згинання від 70° до 80°
Відведення > 45°

Опис технічних дій верхніх кінцівок
Права Узяти Розташувати Узяти Розташувати Ліва Узяти Розташувати
Технічні
дії правої верхньої кінцівки TOT – Технічні дії за цикл 8 8 8 8 32 Чинник зусилля 1,00 8 8 16 Чинник зусилля 1,00
Тривалість технічних дій (с) 12 12 12 12 48 12 12 24
Зусилля Тривалість зусилля (HM)
Оцінка за шкалою Борга
Додаткові чинники Інші додаткові чинники 24 Додаткові чинники 1,00 24 Додаткові чинники 1,00
Інші додаткові чинники
Інші додаткові чинники
Рвані рухи
Удари
Стиснення
Вібрація
Точність
Коефіцієнт повторюваності ReM
Так = 1; Ні = 0 Повторюваність 1 Повторюваність 1
Положення та рухи руки Точні рухи
Захват зачепленням
Захват долонею
Затискання 12 12 12 12
Захват з вузьким обхватом
Положення та рухи зап’ястя Точні рухи Чинник положень 0,70 Чинник положень 0,70
Ліктьове відхилення > 20°
Променеве відхилення > 15°
Розгинання > 45°
Згинання > 45°

Рухи ліктя Інші пози та рухи
Згинання, розгинання > 60°
Супінація > 60°
Пронація > 60°
Положення та рухи плеча Інші пози та рухи
Розгинання > 20°
Згинання від 70° до 80°
Відведення > 45°

H.2.4 Аналіз монозавдання: обчислення загальної кількості базових технічних дій в межах зміни у завданні A (таблиця H.5) та завданні B (таблиця H.6)
За загальним рівнянням, яке наведено нижче, розраховують загальну кількість еталонних технічних дій протягом зміни (RTA) в завданні А та завданні В:
RTA = CF х PoM х ReM х AdM х FoM х (D х RcM х DuM )
де:
CF — «константа повторюваності» технічних дій за хвилину = 30;
PoM; ReM; AdM; FoM — коефіцієнти чинників ризику положень, повторюваності, додаткових чинників, зусиль;
D — чиста тривалість повторюваного завдання, у хвилинах, = 460;
RcM — коефіцієнт чиннику ризику «нестача періоду відновлення» = 0,6 (див. додаток Е);
DuM — коефіцієнт загальної тривалості повторюваного задавання (с) протягом зміни = 1 (див. додаток Е).
RTA (завдання A: права верхня кінцівка) = 30 х 0,6 х 0,7 х 1 х 1 х (460 х 0,6 х 1) = 3477,6
RTA (завдання B: права верхня кінцівка) = 30 х 0,7 х 1 х 1 х 1 х (460 х 0,6 х 1) = 5796
RTA (завдання A ліва верхня кінцівка) = 30 х 0,7 х 1 х 1 х 1 х (460 х 0,6 х 1) = 5796
RTA (завдання B: ліва верхня кінцівка) = 30 х0,7 х 1 х 1 х 1 х (460 х 0,6 х 1) = 5796
H.2.5 Аналіз монозавдання: обчислення показника OCRA у завданні A (таблиця H.5) та завданні B (таблиця H.6)
У цьому прикладі:
Показник OCRA (завдання A: права верхня кінцівка) = 19 320/3 477,6 = 5,6 (червона зона).
Показник OCRA (завдання B: права верхня кінцівка) = 14 720/5 796 = 2,5 (жовта зона).
Показник OCRA (завдання A: ліва верхня кінцівка) = 7 360/5 796 = 1,3 (зелена зона).
Показник OCRA (завдання B: ліва верхня кінцівка) = 7 360/5 796 = 1,3 (зелена зона).

Таблиця H.5 — Показник OCRA в завданні А (чиста тривалість повторюваного завдання дорівнює 460 хвилин)
Права ліва
Тривалість зміни 480
Перерви (хв) 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0
460
Написати «Х» для кожного проаналізованого завдання х х
Чиста тривалість повторюваної роботи 460
Кількість циклів за зміну 920
Кількість годин без адекватного періоду відновлення 4
Період відновлення (год) 0
Коефіцієнт відновлення (RсM) 0,6
Константа повторюваності (CF) 30 30
Коефіцієнт зусилля (FоM) 1 1
Коефіцієнт положень (PоM) 0,6 0,7
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 0,7 1
Базова кількість технічних дій без RCM 5796 9660
Базова кількість технічних дій (RTA) 3477,6 5796
Тривалість циклу 30,0 30
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 19320 7360
Частота (кількість технічних дій/ хв) 42,0 16,0
Кількість технічних дій за цикл 21 8
Коефіцієнт тривалості (DuM) 1
Показник OCRA 5,6 1,3

Таблиця H.6 — Індекс OCRA в завданні В (чиста тривалість повторюваного завдання дорівнює 460 хвилин)
Права Ліва
Тривалість зміни 480
Перерви (хв) 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0
Тривалість роботи, що вважається відновленням (хв) 0
460
Написати «Х» для кожного проаналізованого завдання х х
Чиста тривалість повторюваної роботи 460
Кількість циклів за зміну 460
Кількість годин без адекватного періоду відновлення 4
Період відновлення (год) 0
Коефіцієнт відновлення (RсM) 0,6
Константа повторюваності (CF) 30 30
Коефіцієнт зусилля (FоM) 1 1
Коефіцієнт положень (PоM) 0,7 0,7
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1 1
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 1 1
Базова кількість технічних дій без RсM 9660 9660
Базова кількість технічних дій (RTA) 5796 5796
Тривалість циклу 60,0 60,0
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 14720 7360
Частота (кількість технічних дій/ хв) 32,0 16,0
Кількість технічних дій за цикл 32 16
Коефіцієнт тривалості (DuM) 1
Показник OCRA 2,5 1,3

H.3 Аналіз багатозадачних завдань
H.3.1 Визначення загальної кількості фактичних технічних дій у завданні A та завдання B (таблиця H.7)
За 460 хв (480 хв мінус 20 хв періоду відновлення) один працівник може переключатися між завданням А (200 хв) і завданням В (260 хв). Інший працівник переключається у зворотному порядку.
Якщо підтримувати однакову тривалість для кожного завдання, через 200 хв (завдання А) виробництво становитиме 400 одиниць, за 260 хв (завдання B) виробництво становитиме 260 одиниць.
Загальну кількість фактичних технічних дій (ATA), необхідних для виконання різних повторюваних завдань, визначають за такою формулою:

де:
Dj — передбачувана чиста тривалість (у хвилинах) завдання j;
FFj — передбачувана повторюваність дій за хвилину завдання j.
У наведеному прикладі:
ATA (права верхня кінцівка) = завдання A (42 х 200) + завдання B (32 х 260) = 16720
ATA (ліва верхня кінцівка) = завдання A (16 х 200) + завдання B (16 х 260) = 7360
H.3.2 Обчислення загальної кількості базових технічних дій у завданні А та завданні В (таблиця H.7)
Загальну кількість базових технічних дій протягом однієї зміни (RTA) обчислюють за таким загальним рівнянням:

У наведеному прикладі:
завдання A (права верхня кінцівка) [CF х (FO х Po х Re х Ad) х D]
[30 х (1 х 0,6 х 0,7 х 1) х 200] = 2520
завдання B (права верхня кінцівка) [CF х (FO х Po х Re х Ad ) х D]
[30 х (1 х 0,7 х 1 х 1) х 260] = 5460
[завдання A (права верхня кінцівка) + завдання B (ліва верхня кінцівка) ] = 2520 + 5460 = 7980
RTA (права верхня кінцівка) = 7980 х (Rc х Du) = 4788
RTA (права верхня кінцівка) = 7980 х (0,6 х 1) = 4788
завдання A (ліва верхня кінцівка) [CF х (FO х Po х Re х Ad ) х D]
[30 х (1 х 0,7 х 1 х 1) х 200] = 4200
завдання B (ліва верхня кінцівка) [CF х (FO х Po х Re х Ad ) х D]
[30 х (1 х 0,7 х 1 х 1) х 260] = 5460
[завдання A (ліва верхня кінцівка) + завдання B (ліва верхня кінцівка)] = 4200 + 5460 = 9660
RTA (ліва верхня кінцівка) = 9 660 х (Rc х Du) = 5 796
RTA (ліва верхня кінцівка) = 9 660 х (0,6 х 1) = 5 796
де:
CF — «константа повторюваності» технічних дій за хвилину = 30;
PoM; ReM; AdM; FoM — коефіцієнти чинників ризику положень, повторюваності, додаткових чинників, зусиль в повторюваних завданнях А та В;
D — передбачувана чиста тривалість (у хвилинах) повторюваного завдання А = 200 хв і завдання В = 260 хв;
RcM — коефіцієнт чиннику ризику «нестача періоду відновлення» = 0,6, який відповідає існуванню 2 перерв по 10 хв кожна протягом 460 хв плюс перерва на обід (див. додаток F);
DuM — коефіцієнт загальної тривалості повторюваних задавань протягом зміни = 1.
H.3.3 Обчислення загальної кількості базових технічних дій в межах зміни для завдання А та завдання B (таблиця H.7)
ATА
OCRA =
RTA
У наведеному прикладі:
Показник OCRA (завдання A та B, права верхня кінцівка)
= 16720/4788 = 3,5 (жовта зона).
Показник OCRA (завдання A та B, ліва верхня кінцівка) = 7360/5796 = 1,3 (зелена зона).
Таблиця H.7 — Багатозадачний показник OCRA для завдань A та B
Тривалість зміни 480
Перерви (хв) 20
Тривалість неповторюваної роботи (хв) 0
Тривалість роботи, яку вважають відновленням (хв) 0
А В
Написати «Х» для кожного проаналізованого завдання х х
Чиста тривалість повторюваної роботи 200 260
Кількість циклів за зміну 400 260
Кількість годин без адекватного періоду відновлення 4 4
Період відновлення (год) 0 0
Коефіцієнт відновлення (RсM) 0,6 0,6
Константа повторюваності (CF) 30 30
Права Ліва
А В А В
Коефіцієнт зусиль (FоM) 1 1 1 1
Коефіцієнт положень (PоM) 0,6 0,70 0,7 0,70
Коефіцієнт додаткових чинників (AdM) 1 1,00 1,00 1,00
Коефіцієнт повторюваності (ReM) 0,7 1,00 1,00 1,00
Базова кількість технічних дій без RсM 2520 5460 4200 5460
Еталонна кількість технічних дій (RTA) 4 788 5 796
Тривалість циклу 30 60 30 60
Загальна кількість фактичних технічних дій, що спостерігається (ATA) 8 400 8 320 3 200 4 160
Частота (кількість технічних дій за хвилину) 12,0 32,0 16,0 16
Кількість технічних дій за цикл 21 32 8 16
Коефіцієнт тривалості (DuM) 1 1 1 1
Показник OCRA 2,5 1,3
Познаки:
А – робоче місце №1
В – робоче місце №2
H.4 Висновок
У цьому прикладі один оператор працює над завданням А з показником OCRA у червоній зоні, другий – над завданням В з показником OCRA у зеленій зоні: у разі реорганізації (кожен оператор виконуватиме два завдання – A і B) цей показник буде знаходитися в жовтій зоні для правої верхньої кінцівки та в зеленій зоні – для лівої.
БІБЛІОГРАФІЯ

1 EN 894-3:2000 Safety of machinery — Ergonomics requirements for the design of displays and control actuators — Part 3: Control actuators
2 EN ISO 5349-1:2001 Mechanical vibration — Measurement and evaluation of human exposure to hand- transmitted vibration — Part 1: General requirements (ISO 5349-1:2001)
3 EN ISO 5349-2:2001 Mechanical vibration — Measurement and evaluation of human exposure to hand- transmitted vibration — Part 2: Practical guidance for measurement at the workplace (ISO 5349-2:2001)
4 ACGIH, 2000. Threshold Limit Values for chemical substances in the work environment-2000, p.117-121
5 ANSI (US) — Draft ANSI Z-365, 1995, Control of work-related cumulative trauma disorder
6 Barnes R.M., 1979. Work Sampling, 2nd Edition; Krieger Publishing Company
7 Barnes R.M., 1980. Motion and Time Study: Design and Measurement of Work, 8° Edition, John Wiley and Sons
8 BORG, G.A.V., 1982, A category scale with ratio properties for intermodal and interindividual\comparison. In H.G. Geissler and P. Petzold (eds), Psychophysical Judgement and the Process of Perception (Berlin: VEB Deutscher Verlag der Wissenschaften), 25-34
9 BORG, G.A.V., 1998, Borg’s Perceived Exertion and Pain Scales, Human Kinetic Europe
10 Carey P., Farrell J., Hui M., Sullivan B., 2001. Heydes modapts. MODAPTS Association
11 Colombini D., Grieco A., Occhipinti E., 1998, Occupational musculoskeletal disorders of the upper limbs due to mechanical overload. Ergonomics 41, N.9 (Special Issue)
12 Colombini D., Occhipinti E., Delleman N., Fallentin N., Kilbom A., Grieco A., 2001. Exposure assessment of upper limb repetitive movements: a Consensus Document. In Ed. W.Karwowski International Encyclopaedia of Ergonomics and Human Factors, Taylor and Francis
13 Colombini D., Occhipinti E., Grieco A., 2002. Risk assessment and management of repetitive movements and exertions of upper limbs: Job analysis, OCRA risk index, prevention strategies and design principles. Elsevier Ergonomics book series; Vol.2
14 Drury C.G., 1987. A biomechanical evaluation of the repetitive motion injury potential of industrial jobs. Seminars on Occupational Medicine, 2, 41-49
15 Eastman Kodak Company, 1983. Ergonomic design for people at work. Vol.1 and 2. Van Nostrand Reinhold
16 Gilbreth, F.B., Gilbreth L.M., 1911. Applied Motion Study. Van Nostrand Reinhold
17 Gilbreth, F.B., 1917. Motion Study. Sturgis and Walton Company (New York)
18 Grant A.K., Habes D.J., Putz Anderson V., 1994. Psychophysical and EMG correlates of force exertion in manual work. International. Journal of Industrial Ergonomics: 13, 31-39
19 Hagberg M., Silverstein B.A., Wells R., Smith M.S., Hendrick H.W., Carayon P., Perusse M., 1995. Work- related musculoskeletal disorders. A reference book for prevention. Ed. Kuorinka I. and Forcier L., Taylor and Francis
20 Hodson W.K., Mattern W.J., 1963. Universal Standard Data Industrial Engineering Handbook. 2nd Edition, McGraw-Hill Book Company
21 I.I.E., ANSI, 1972, 1982. Industrial Engineering Terminology. Standard Z94.1-12
22 International Labour Office (ILO), 1979. Introduction to Work Study. 4th Edition, ILO
23 Kanawaty G., 1970. Introduction to Work Study. 6th Edition, International Labour Office
24 Karger D.W., Bayha F.H, 1987. Engineered Work Measurement. 4th Edition, Industrial Press
25 Karger D.W, Delmar W., Hancock W. S., 1982. Advanced Work Measurement, Industrial Press
26 Keyserling W.M., Stetson D.S., Silverstein B., Brower M.L., 1993. A checklist for evaluating ergonomic risk factors associated with upper extremity cumulative trauma disorders. Ergonomics 36, 807-831
27 Konz S., 1995. Work Design. Industrial Ergonomics. 4th Edition, Publishing Horizons
28 Lowry S.M., Maynard H.B., Stegemerten G.J., 1940. Time and Motion Study and Formulas for Wage Incentives. 3rd Edition, McGraw-Hill
29 McAtamney L., Corlett E.N., 1993. RULA: a survey method for the investigation of work-related upper limb disorders. Applied Ergonomics, 24 (2), 91-99
30 Moore J. S., Garg A., 1995. The strain index: a proposed method to analyze jobs for risk of distal upper extremity disorders. American Industrial Hygiene Association Journal; 56: 443-458
31 Niebel B., Freivalds A., 2003. Methods, Standards and Work Design. 11th Edition, Mc Graw-Hill
32 NIOSH, Center for Diseases Control and Prevention, 1997. Musculoskeletal Disorders and Workplace Factors. A critical review of Epidemiologic Evidence for WMSDs of the Neck, Upper Extremity and Low Back. Second printing: U.S. Department of Health and Human Services
33 Occhipinti E., 1998. OCRA, a concise index for the assessment of exposure to repetitive movements of the upper limbs. Ergonomics 41,9; 1290-1311.
34 Occhipinti E., Colombini D., 2004. Metodo OCRA: aggiornamento dei valori di riferimento e dei modelli di previsione dell’occorrenza di UL-WMSDs nelle popolazioni lavorative esposte a movimenti e sforzi ripetuti degli arti superiori. La Medicina del Lavoro, 95 (4); 305-319
35 Punnett L., Fine L.J., Keyserling W.M., Chaffin D.B.,2000. Shoulder disorders and postural stress in automobile assembly work. Scandinavian Journal Work Environmental Health 26 (4): 283-291
36 Putz-Anderson V., 1988. Cumulative Trauma Disorders — A manual for musculoskeletal disease of the upper limbs. Taylor and Francis
37 Salvendy G., 2002. Handbook of Industrial Engineering. 3rd Edition, John Wiley & Sons
38 Schneider S., 1995. OSHA’s Draft standard for prevention of work-related Musculoskeletal Disorders. Appl. Occup. Environ. TNG, 10 (8), 665-674
39 Sellie C.N., 1992. Predetermined Motion-Time Systems and the development and Use of Standard Data. In ed. G. Salvendy, Handbook of Industrial Engineering, 2° Edition, John Wiley and Sons
40 Silverstein B.A., Fine L.J., Armstrong T.J., 1986. Hand wrist cumulative trauma disorders in industry. British Journal of Industrial Medicine, 43, 779-784
41 Silverstein B.A., Fine L.J., Armstrong T.J., 1987. Occupational factors and carpal tunnel syndrome. American Journal of Industrial Medicine, 11, 343-358
42 Taylor F., 1911. Principles of Scientific Management. Edition 1998 (republication), Unabridged Dover
43 VICTORIAN OCCUPATIONAL HSC (State of Victoria-Australia), 1988. Occupational overuse syndrome. Draft code of practice
44 Work-Factor Company, 1956. The detailed Work Factor manual for time standards analysis. The Work Factor Company, New York
45 Zandin K., 2001. MOST® Work Measurement Systems. 3rd Edition, Maynard
46 CEN Guide 414 Safety of machinery — Rules for the drafting and presentation of safety standards
47 EN 1005-1 Safety of machinery — Human physical performance — Part 1: Terms and definitions

ДОДАТОК НА
(довідковий)
ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, ІДЕНТИЧНИХ
З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ, ПОСИЛАННЯ НА ЯКІ Є В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ

ДСТУ EN 614-1:2014 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 1. Термінологія та загальні принципи (EN 614-1:2006+A1:2009, ІDT)
ДСТУ EN 614-2:2014 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв’язок між проектуванням машин і робочих завдань (EN 614-2:2000+A1:2008, ІDT)
ДСТУ EN 1005-1:2014 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 1. Терміни та визначення (EN 1005-1:2001+A1:2008, ІDT)
ДСТУ EN 1005-2:2014 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 2. Ручне переміщення машин та їхніх складових частин (EN 1005-2:2003+A1:2008, ІDT)
ДСТУ EN 1005-3:2014 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 3. Рекомендовані обмеження зусиль під час роботи з машинами (EN 1005-3:2002+A1:2008, ІDT)
ДСТУ EN 1005-4:2014 Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 4. Оцінювання робочих поз і рухів, пов’язаних з машинами (EN 1005-4:2005+А1:2008, ІDT)
ДСТУ EN 1050:2003 Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику (EN 1050:1996, ІDT)
ДСТУ EN ISO 14738:2015 Безпечність машин. Антропометричні вимоги до проектування автоматизованих робочих місць на машинах (EN ІSO 14738:2008, ІDT)
ДСТУ ISO/IEC Guide 51-2002 Аспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів (ІSO/ІEC Guіde 51:1999, ІDT)
Код УКНД 13.110
Ключові слова: безпечність машин, затискання, захват, захоплення, оцінювання ризику, перенесення, повторюване маніпулювання, розташування

Голова ТК 121,
директор УкрНДІ ДЕ,
керівник розробки В.О. Свірко
Виконавець, снс А.Л. Рубцов

Страницы